Блог | Чому хтось має воювати і захищати Україну, але не ти?

Чому така трагічна історія нашої країни? Чому такий великий, сильний, розумний, народ ніколи не міг відстояти чи зберегти свою державу і незалежність? Чому постійно в боротьбі? Чому тільки маленька частинка українців завжди бореться за свою землю, національну ідентичність, свободу, справедливість, замість цього всього великого народу, який потім гордо вдягає вишиванку і співає "батько наш Бандера"? Чому наш народ і досі не може консолідуватись і одним цілим монолітом дати бій ворогам?

Чому зараз, коли існування нашої держави висить на волосині, і ворог кожен день відгризає від неї шматок за шматком, люди не хочуть її захищати? Чому хтось має вмирати на фронті, а хтось як нічому не бувало продовжувати ходити на роботу, відпочивати на курортах і казати, як він втомився від тої війни? Чому це має зробити хтось, але не ти? Чому так? В чому причина?

А причина в байдужості, байдужості до своєї ідентичності, історії, мови, землі, людей, які вас оточують. Гарно це характеризує фраза – моя хата скраю, я нічого не знаю.

То хочу, щоб ми всі усвідомлювали те, що за смертями десятків, сотень, кращих синів України стоїть наша з вами байдужість, байдужість мільйонів українців які думають, що його хата скраю. І тепер живіть з цим усвідомленням. А хто зі мною хоче не погодитись, тоді задайте собі просте питання – що я зробив для фронту і перемоги? І чи достатньо цього, бо перемоги чомусь далі зовсім не видно, а війна стає де далі голосніше, і вже скоро може постукати конкретно у ваші двері, десь на заході чи в центрі країни, і ви залишитесь з нею сам на сам, бо ті, що пішли захищати вас раніше, вже вам не допоможуть.

Запамʼятайте – якщо ми всі дійсно бажаємо перемоги, то усі мають працювати заради однієї спільної мети, абсолютно всі, і зброю в руки мають взяти всі, хто фізично може її в руках тримати, а хто не може то волонтерте, донатьте, допомагайте тим, хто воює, інакше перемоги не буде, і держави знову не буде! Вітаю всіх з новим роком в поки що нашій незалежній, вільній, хоча і воюючій Україні!

P.S. А так зустрічаємо новий рік ми.