Блог | Волання кривавих упирів щодо блокади Ленінграда особливо лицемірно

83 роки тому Червона армія, без зупинки відступаючи з 22 червня, кинула Шліссельбург, що стоїть біля витоку Неви з Ладозького озера, перекривши тим самим будь-який сухопутний зв'язок з Ленінградом. Штурмувати місто після цього німцям стало нема чого, блокада мала знищити його сама по собі, тому історія блокади — це історія не оборони міста, а його виживання.

Блокада Ленінграда стала однією з найбільш катастрофічних подій тієї війни. Але не тому в путінському культі перемоги саме їй приділяється більше уваги, ніж іншим подіям війни, включаючи навіть переломну Сталінградську битву і штурм Берліна. Справа в іншому: саме блокада Ленінграда дає путінським борцям за історичну справедливість привід згадати німцям (а разом з ними і всьому ненависному Заходу) минулі військові злочини Вермахту. Щоб виправдати власні, які Росія "могла повторити" і повторює зараз — в Україні. Заморити Україну голодом, як і розгромити її на полі бою, руки Путіна все ж таки закороткі, тому його армія вперто намагається зруйнувати якнайбільше українських міст та позбавити українців тепла та світла.

Сьогоднішнє волання кривавих упирів щодо початку блокади 8 вересня 1941 року на цьому тлі звучить особливо лицемірно та огидно.