Блог | Чи можна зупинити війну: що треба розуміти миротворцям

За ці роки багато наслухалась оптимістів, які завзято заявляли, що варто їм підняти брову й сказати "війна, стій", як у світі запанує мир. Це дратувало. Особливо, коли мова йшла про російсько-українську війну, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".

Знаю, що цей оптимізм та завзятість багатьом подобається, як у світі так й в Україні, але, я таки реаліст, бо бачила війну, вивчила усі її клітинки, тонкощі, лінії, шрами, грані. Тому я не вірю в такий оптимізм, особливо, коли мова йде про клінічних імперців, шовіністів, антисемітів, расистів, ґвалтівників, вбивць, педофілів, яких закликають на "раз, два, стой" зупинити свою агресію.

Але як же хочеться повірити й щоб цей сценарій став реальністю. Щоб не починати ранок з новин "що розбомбили", щоб не боятися тих новин, бо це горе й смерть, які котяться Україною, щоб не схоплюватися уночі, коли над дахом гудять "шахеди" та ракети.

Дуже хочеться миру. Оце серед людей тільки й розмов, що про мир. Оце тільки й сподівань, що хтось сильний, величний, мудрий, скаже "війна, стій" й все водночас зупиниться: обстріли, смерть, ракети, наступ, відступ, полон, загибель. Куля застигне. Снаряд зависне у повітрі. Ворог замре. А потім, як ото у фільмі відмотується плівка, отак все почне відмотуватися назад.

Дуже хочеться, але я реаліст. Тому завжди питаю, що саме може зупинити росію? А потім питаю, чи може бути мир без перемоги? А потім питаю, чи прийме людина мир з нашою поразкою?

Частіше за все люди дивуються: як це може бути, щоб отак війна зупинилася, але ми програли. Такого ж не буде чи буде? – питають вже самі у себе. Я вже не питаю, чому люди хочуть, щоб хтось вирішив долю нашої країни, а не ми самі. Тому сьогодні я хочу поговорити про те, що турбує кожного з нас й про те, що зараз обговорює більшість українців: чи можна зупинити війну.

Для того, щоб це зрозуміти треба відповісти на багато питань та розглянути багато чинників. Той, хто робить такі заяви, той не розуміє війну, а що страшніше, не розуміє того, що наш ворог росія. А це не тільки держава, це люди, це суспільство, це суспільна мораль, це релігія, це норми та правила життя критичної більшості людей.

Влада лише надає людям можливість до реалізації їх мрій та бажань. Критична більшість росіян бажає вбивати. Як їх зупинити? Ті, хто каже, що війну легко зупинити, напевно не знають, що "сво" та дії путіна в Україні підтримує 76% громадян росії.

Звісно, що можна сказати, "буде тобі, росіянин, як вам путін накаже", але чи так це. Можна указом президента звернути "сво", визнати "досягнутими цілі сво", вигадати для росіян 150 "чому ми там були" й "за що стільки загинуло", але… Але є один нюанс, який кремль знає, знаємо ми, але цього не знає світ.

Закінчення "сво" може спричинити незадоволення росіян, активізувати внутрішні протиріччя, зокрема викликати міжконфесійні та міжнаціональні конфлікти, які росія ледь стримує. Поки гнів росіян спрямований на Україну, росіяни не почнуть різати багатонаціональних росіян, тобто мігрантів або один одного. Цей фактор важливий для росії, але невидимий для світового суспільства.

От бачите скільки "за" продовження агресії росії відносно нас. Йдемо далі.

Щоб розуміти, чому росія напала на Україну, треба знати історію, повну історію України, яку росія у будь-якому образі, царська чи срср, чи федеративна, неодноразово намагалась знищити. Чи знають її ті, хто робить такі заяви? Чи знає він чи вона, скільки українців було знищено за часів срср? Можна, звісно можна, відмахнутися, бо коли це було, однак світове суспільство прийняло, як факт, твердження російської федерації, що вона є правонаступник срср. Тобто сучасна росія взяла на себе усі зобов’язання фінансові, кримінальні, моральні, історичні.

Війну треба розглядати з урахуванням усіх факторів. То хочу трошки остудити запальні заяви тих, хто думає, що може зупинити росію. Ця сторічна війна, яка йде досі, має лише одну "формулу миру": або ми, або вони. Й цей факт підтверджено заявами путіна у нещодавньому виступу на Валдаї.

Взагалі шкода, що цей виступ не перекладуть на усі мови світу та не покажуть світовому суспільству, бо там пряма відповідь путіна на питання "коли закінчиться війна". Відкрито та зухвало путін заявив про перерозподіл світу та світове панування, про те, що йому потрібна уся Україна та пів сучасного світу.

А знаєте, чому усе це зайшло так далеко? Безкарність – от єдина причина того, що росія буде продовжувати війну. Безкарність, от єдина причина того, чому росія піде далі.

Україна намагається відкрити очі світу й попередити про небезпеку. Сумно, що у діях росії, виступах путіна, бажанні критичної більшості росіян вести війну та вбивати світ не бачить старого знайомого Гітлера та його фашистську доктрину. Сумно чути, що реально існують політики, які вважають, що війни зупиняються по їх бажанню. Сумно, що світ не бачить, як фашизм та антисемітизм підіймають голову по усіх країнах. Приклад сьогодення Амстердаму, де відбулися єврейські погроми, тривожний дзвіночок світу – фашизм вже стукає у ваші двері.

Якби зло було вчасно покарано. Якби…

Варто було б ще після окупації Криму, збиття малайзійського Боїнгу, варто було з перших кроків нового Гітлера визнати його терористом номер один. Поки цього не зроблено, російський фашизм буде крокувати світом.

Що таке гітлеризм чи фашизм – це доктрина, яку підтримувала критична більшість німців. Тобто суспільство, люди, громадяни підтримували, аплодували, ставали членами партії, будували концтабори, вбивали та катували людей, вбивали людей у газових камерах, вели пропаганду.

Що таке війна? Війна – це люди. Люди приймають рішення, люди хочуть чи не хочуть воювати. Чи міг би стати Гітлер диктатором, чи міг би путін стати диктатором, як би не підтримка критичної більшості громадян? Чи міг би світ у 1939 му році зупинити війну? Чи міг світ зупинити жахливу трагедію й злочин у Хіросімі та Нагасакі, війну в Афганістані, Сирії, різанину у Грузії, теракт у Беслані, теракт 11 вересня? Чи не було впливових політиків? Чи не було впливу на тих, хто чинив злочини? Чи є цей вплив зараз?

Війна, стій! Як же легко це уявити, сказати, як важко це зробити. О, якби політики відповідали за свої слова. Війна продовжиться, навіть, якщо буде оголошено перемир’я, бо фронт залишиться фронтом.

Війна продовжиться, бо росія непокарана за жоден злочин, а путін непокараний особисто – саме за війну. Війна продовжиться, бо її підтримують 76 відсотків росіян. Пам’ятайте про це.

Найбільше підтримують російську агресію проти України у Москві – 84%. Москва та москвичі… Це нащадки НКВСників, ФСБшників, чиновників радянських часів, катів, вбивць, політиків та середньостатистичні росіяни, які звикли вважати себе най-най-над людьми тільки тому, що живуть у Москві.

Звісно ці люди будуть підтримувати війну. 80 відсотків з тих, хто підтримує війну, це люди 55+, тобто ті, хто жив у часи срср, ті, хто звик шуткувати про недолугих хохлів, прибалтів та грузинів. Це ті, хто завжди жили у гетто. Це ті, хто сам не піде на війну, але з радістю через очікування гарних виплат, віддадуть на смерть своїх дітей та онуків.

Завжди у будь-якому суспільстві війна найбільше подобається тим, хто не потерпає від неї, кому не загрожує небезпека та тим, хто не бере в ній участі. А ось 63 відсотки серед тих, кому за віком скоро копати окопи, намотувати свої нутрощі на руку, йти на смерть за амбіції диктатора, чомусь проти війни, бо їм 18-24 років й це потенційні строковики, потенційні 200-ті.

Найважливіше, що ми маємо знати, це те, якщо путін вирішить припинити "сво", але при умові, що захоплені території залишаться за росією – його підтримають від 70 до 80 відсотків росіян. От вам сучасний рашизм-фашизм.

Однак, не все так сумно. Як показала статистика, то якщо росіянам гарно насипати на хвіст чи під хвіст, тобто запалає Москва, не буде виконано вимоги путіна, росія опиниться під більш жорсткими санкціями, а наші славетні ЗСУ почнуть наступ, уся підтримка росіян полетить у тар-тарари.

З поганого, це те, що путіну можна не оголошувати загальну мобілізацію, бо кількість добровольців перевищує попит російської армії. З ряднини поганого ще й той факт, що усі діти росії та ТОТ з дитсадка вчаться одному: вбивати та ненавидіти.

Як бачите, чинників, які штовхають війну вперед дуже багато й вони навряд чи вказують на швидке закінчення війни.

Агресор має понести покарання, це й буде мир, Перемога та закінчення війни. Будь-які загравання з агресором призведуть лише до його впевненості у тому, що безкарність, це його німб, святість, щит та меч й тоді запалає увесь світ.