Блог | Червоні лінії морської безпеки України: як подолати кризу

Весна покаже, хто і де …

На фоні переговорів Байден-Путін, Байден-Зеленський, чергового закриття РФ морських районів Азову (70% від загальної площі) для проведення ракетних та артилерійських стрільб, російської істерії навколо грудневого плавання корабля ВМС України "Донбас" міжвідомча робоча група РНБО завершила роботу над проєктом "Стратегії морської безпеки України", яка ініційована нинішнім Президентом України.

Хотілось би нагадати, що схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2020 року №392/2020 Стратегія національної безпеки України не передбачала розробку Стратегії морської безпеки України. Хоча п. 55 її чітко декларує, що "Україна – морська і річкова держава. Для реалізації її потенціалу будемо захищати свободу судноплавства, сприяти ефективному використанню ресурсів Чорного та Азовського морів, річок Дніпро і Дунай, розвивати торговельний флот і Військово-Морські Сили Збройних Сил України".

Очевидно, що морська діяльність України має дві складові – морегосподарську та військово-морську, які нерозривно пов’язані між собою. Нажаль, за період незалежності України їх доведено до стану банкрутства, вони вже давно перетнули "червоні лінії". Національне суднобудування та дотичні до нього галузі фактично знищено. Дипломовані українці є заробітчанами та "дешевою робочою силою" на ринках праці інших країн.

Як же нам пропонують подолати цю кризу? З чого "починається театр"?

Аналіз складу міжвідомчої робочої групи показав, що в ній відсутні "народні обранці" – представники Верховної Ради України, а це законодавчий супровід реалізації кроків Стратегії. Виникає логічне питання: "А навіщо тоді було створювати у Верховній Раді підкомітет з питань морської політики і безпеки та ще і при Комітеті з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва? Де представництво Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки?".

Ще більше дивує те, що до цієї групи не залучено наукову еліту держави від Національної академії наук України та інших провідних наукових установ. Невже професіоналізм цих інституцій замінено, на зараз популярну громадську ініціативу, яка згідно Опендатабот чи YouControl зареєстрована у формі громадських організацій "з гучними назвами" на приватних квартирах.

У складі групи відсутня регіональна складова державної морської політики, хоча регіональне представництво значно б конкретизувало можливості реалізації Стратегії морської безпеки ще на етапі її написання. Невже нами так швидко забутий пресловутий план РФ "Новоросія", від якого вона не відмовилася після невдалої спроби 2014-го.

Цікавим є те, що в робочій групі відсутнє представництво МО та ГШ Збройних Сил України. Це говорить або про відсутність у їх структурах фахівців, які могли б мислити на державному рівні щодо питань морської політики, або традиційне заниження рівня представництва за принципом "рятування утопаючих – справа рук самих утопаючих".

Про морських прикордонників, представників Міністерств економіки, фінансів, освіти та науки навіть не згадали!

Сподіваюсь, що кінцевий продукт у вигляді Стратегії морської безпеки дасть відповіді на цілком логічні запитання:

Який орган державного управління буде розробляти, координувати, і в кінці кінців, відповідати за результати реалізації Стратегія морської безпеки? Посилання на Кабмін вимагає конкретики!

Яким чином Стратегія морської безпеки взаємопогоджена з іншими Стратегіями, наприклад, воєнної безпеки України, розвитку оборонно-промислового комплексу України, економічної безпеки, енергетичної безпеки, екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату, інтегрованого управління кордонами, продовольчої безпеки тощо? І на якій стадії розробки, в дійсний час, вони знаходяться?

Як внутрішні та зовнішні загрози будуть впливати на часові показники і послідовність дій, спрямованих на досягнення довгострокових цілей та вирішення поточних завдань, визначених Стратегією? Що є первинним подолання внутрішніх чи зовнішніх загроз?

Як можуть бути використані, при цьому, існуючі можливості і реальний стан суднобудівної галузі держави, підприємств морських озброєнь і техніки, наукових установ та конструкторських бюро як складових морського потенціалу? Хотілось би нагадати членам робочої групи, що на одного корпусника приходиться до десяти суміжників інших фахів, а загалом корабель/судно – це складна інженерна конструкція!

Чи ми можливо покладаємося на так званий "ленд-ліз" на фоні затягування та не бажання постачати в Україну морські зразки летальної зброї? (від автора – за 5 років другої світової флот СРСР отримав допомогу від США у вигляді 90 суден забезпечення, 105 протичовнових кораблів, 197 торпедних катерів, 445 радіолокаційних станцій, 7784 корабельних двигунів тощо).

Отже, питань постає безліч. Але, чи отримає громадянське суспільство фахові відповіді – питання дискусійне?

Весна покаже, хто і де ...