Блог | Чарльз українською мовою не може стати Карлом, як російською

Традицію перейменовувати Шарлів і Чарльзів на Карлів започаткував у середині ХІХ століття російський історик Тімофєй Ґрановскій, вихванець німецької історичної традиції.

Укладачі енциклопедії Брокгауза і Ефрона остаточно закріпили таку практику стосовно англійських, французьких, німецьких і чеських монархів. Але стосовно іспанських і португальських монархів це "правило" чомусь не діяло: арагонські та наварські Хуани та Карлоси - Іоаннами та Карлами не стали.

"Большая Советская Енциклопедия" дотримувалася цієї ж традиції: уніфікувала Карлами усіх королів Чарльзів, Шарлів, Карелів та Карлів під палітуркою одного імені.

Цей мовний казус спробували закріпити в українській мові ті філологи, які не дуже замислювалися над історією цього явища.

Перетвореня Чарльзів, Шарлів та Каролів на Карлів (і не перетвореня на Карлів Карлосів) - це спроба надягнути німецьку сову на російський глобус. У самій РФ про адекватність таких мовних експериментів теж дискутують і докладно піднімають питання як так сталося, що людину вранці звали Чарльз, а ввечері - Карл? Тобто навіть в Росії усвідомлюють абсурдність цієї мовної практики.

Бо Чарльз як вранці був Чарльзом так Чарльзом і залишився. Навіщо нам в українській мові залишати як норму мовні казуси російської мови?

Логічніше називати британських монархів Чарльзами, франкських та французьких - Шарлями, іспанських - Карлосами, чеських - Карелами.

Звичайно, прийдеться домовитися, як називати тих "Карлів" з "Большой Советской Энциклопедии", які були суверенами над багатьма країнами: того ж Шарлеманя/Карла Великого, або Карла V Габсбурга, чи Карла ІV Люксембурга.

У наш цікавий час - епоху великих змін - нам прийдеться багато переосмислювати, змінювати, створювати свою власну систему норм і правил. Але от навіщо українцям приймати як свою власну російську/радянську практику перекладу імен іноземних монархів, яка суперечить навіть повсякденній побутовій логіці, - це зрозуміти важко.

Хай живе король Чарльз ІІІ! І в українській мові теж. Він нам не дуже чужий.