Блог | Байдужі істоти гомо-совєтікус ОРДЛО: людяності там не існує

Я вже давно сприймаю новини з ОРДЛО та росії без зайвих емоцій. Бо усе, що зробили там люди, – я маю на увазі критичну більшість, – знищили в мені будь-яку емпатію щодо них. Та й за ці 10 років новини з ОРДЛО та росії такі, що кожного разу питаєш у себе, чи є якесь дно у цьому падінні людей, бо в них питати немає сенсу, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву". 

Але, от знаєте, як би ти не виключав свої емоції, є такі новини, які просто зносять тебе. От просто, як-то кажуть, на усій швидкості та об стіну. 

Ні, вони не викликають емпатії, ненависті, любові, жалю чи інших почуттів. Ти просто кам’янієш. Ти просто ціпенієш, немов закутий у холод. 

Як людина може бути такою…  Досі не можу підібрати слова, які б описали, якою. Твариною? Ні, тварини гуманні, вони чуттєві, їм боляче, вони люблять, вони сумують, вони віддані. Істотою? Скоріш за все, так. Бо це невизначено, це щось невідоме, страшне, зле, жорстоке.

Тільки істота з пустотою у середині може себе так поводити. Бо, навіть, коли тварини чи люди вбивають, вони мають почуття до жертви. Але ось спостерігаю за критичною більшістю, ні, не росіян й не донбасян, я б визначила цю групу людей все ж таки як гомо-советікус, то я більше не можу назвати їх людьми, тільки істотами, бо вони вбивають абсолютно беземоційно, як й живуть.

Первинні емоції цих істот (страх та тривога) гарно підтримуються новинами, фейками, які підживлюють ці емоції, тримають істоту у тонусі, підштовхують до дій, щоб отримати радість від реалізації своїх первинних потреб їсти та боятися.

Істота вбиває, бо боїться, істота вірить у ворогів, бо має потребу постійно перебувати у тривозі та страху. Істота радіє, що вбила. Істота гнівається, якщо не може вбити, або отримує обмеження щодо реалізації своїх планів та бажань, а вони в неї мерзенні – боятися та ненавидіти. Істота мріє отримати, щось, що їй недоступне. Вона ненавидить тих, хто щось має. 

Істотами легше керувати ніж людьми. Хліба та видовищ! Якщо з хлібом все просто, це будь-яка їжа, не важливі якість й смак, тому росіяни так погано готують, тому у росіян так багато продуктів сумнівної якості.

За ці 10 років я бачила лише деградацію тої критичної більшості донбасян та росіян, які підтримали війну, були й є проти демократії, людяності, моральних  загальнолюдських цінностей. 

Війна не витверезила їх, не повернула до стану людини, а ще більше відштовхнула їх до істотного стану. 

Тому новини з ОРДЛО чи росії, це з категорії тих, які кожен раз обдають холодом та ставлять перед тобою питання, що може зупинити цих істот та як взагалі існувати з ними, маючи один кордон. 

А ще, ці новини часто стають знаковими. Бо вони розкривають усю сутність росії та росіян, "новоросів", донбасян та усієї тої критичної більшості, яка є носієм страшного генотипу гомо-радянської істоти.

От, наприклад, коли на пероні забули дітей з ОРДЛО.

Насправді росіянам байдуже на російськомовних чи православних мешканців ОРДЛО, як байдуже на самих росіян. Це підтверджено тисячі разів. Й це –байдужість – ще одна з ознак гомо-радянської істоти. 

Знаєте, колись ми вірили у те, що кількість загиблих росіян, особливо кількість загиблих строковиків, яких росія використовувала, як м'ясо ще у 2014-му, захоплюючи Донбас, викликає емоції у їх матерів та вони вийдуть на акції протесту. Але. Матері смакують  "гробові" гроші, які отримують за своїх мертвих  дітей.

Байдужість – це норма на росії. Їм байдуже, на кого напасти, кого вбити та як померти самим. Тому росія це небезпечна для мирового суспільства країна. Вона ніколи не припинить агресію.

У Батайську сива людина, худа, як скелет, зневоднена та безсила, померла на вулиці після того, як його лишили під деревом.

Місцеві жителі розповіли, що його привезли та кинули там за чотири дні до його смерті. 

Чотири дня людина лежала майже у центрі міста під деревом й помирала. 

Жодна людина, жодна істота не підійшла до нього. Не надала допомоги, води, не викликала поліцію. 

Весь цей час він майже не рухався. Ні, звісно, були люди, які намагалися допомогти, то викликали "швидку", але з урахуванням "бомж под деревом умирает", "швидка" просто не забрала помираючу людину. 

Коли нарешті "швидка" доїхала, але було запізно.  

В цій новині уся сутність росіян, росії, руського миру, цих гомо-радянських істот, які від страху за себе, оминають помираючого, щоб їх потім не турбували на допитах. Страх за себе. Страх перед державою. Людина вихована у страху боїться навіть сама себе. 

Ця історія – це про усю росію. Знакова й страшна. Одна частина росії лежить під деревом, інша байдуже йде мимо. У скрутні часи тут ніхто не буде рятувати нікого, окрім себе самого, частіше за усе ціною найближчих.