Ананьєв забив на сполох через ігнорування самогубств після війни на Донбасі
Ветеран АТО, письменник та блогер Валерій Ананьєв поділився криком душі через ігнорування в Україні проблеми самогубств серед учасників війни на Донбасі.
В інтерв'ю для "4 каналу" захисник пояснив, що штовхає людей на найстрашніший крок, і обурився через те, що держава не займається психологічною реабілітацією ветеранів (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).
"Коли ти опиняєшся в ситуації, де стоїш і навколо тебе руки й ноги лежать, тоді картина світу руйнується. І в голові – там не хаос. Це просто каша з думок, принципів, зіставлень. Ти розумієш, що весь світ, яким ти його бачив і сприймав до цього, не такий. І оце руйнує свідомість. Через це часто люди з цим не справляються і накладають на себе руки", – зазначив Ананьєв.
Крім того, наголосив він, значну роль в цьому відіграє і незрілість українського суспільства. Адже вона породжує комплекси, які не просто калічать людей, а вбивають їх у прямому сенсі.
"Наприклад, людина перебуває на фронті. Їй волонтери наспівують на вушко, що "ви воюєте за нас, ви – Герої". Плюс людина також себе переконує в тому, що він – красунчик, він воює заради тих, хто там. Поки вони там у барах, на дискотеках, бізнесом займаються, з подругами гуляють", – пояснив ветеран.
"І це накладається також на хлопців на фронті. І вони повертаються сюди, у мирне суспільство, з чітким усвідомленням, що вони щось робили заради когось. І вони бачать, що їм не просто тут не вдячні – багато кому в кращому разі по фіг. В гіршому вони почують: "Мы вас туда не посылали".
"І в людини з'являється образа на суспільство. І ця образа породжує всередині крота, який починає жерти людину зсередини. Хтось знаходить спосіб із цим кротом якось порозумітися: хтось його споює, а в когось цей кріт догризає до серця, і людина гине, зникає в прямому сенсі цього слова", – додав воїн.
Продовжуючи тему, Ананьєв підкреслив, що особливо гостро проблема суїциду серед воїнів постала у 2015 році, коли активна фаза війни перейшла в більш статичну.
"Ми почали стояти, нічого не відбувалося особливо. І люди почали думати. Коли люди заспокоїлися й почали думати, коли вони почали усвідомлювати цю кашу в себе в голові... Хтось стикався з якимсь серйозними подіями на фронті, через які їхня картина світу просто була зруйнована, і вони не впоралися з цим досвідом, у когось ця образа – і люди вбивали себе. Буквально кожного місяця упродовж 2015 року хтось із моїх товаришів себе вбивав. У моєму батальйоні за 2015 рік було більше самогубств, ніж у 2014 році в моїй роті було бойових втрат", – каже письменник.
Додає драматичності цій проблемі, за словами Ананьєва, той факт, що в Україні вона абсолютно ігнорується. Адже про неї не говорять, не усвідомлюють її та не намагаються якось вирішити.
"Я постійно шукаю якусь статистику щодо самогубств – її навіть немає. Якщо щось і рахують, то лише тих, хто під час цієї події був у складі ЗСУ. А скільки таких людей, які вбили себе вдома? Які не впоралися з образою, з хаосом усередині, не знайшли механізми, щоб цю свою картину світу, яка раніше була збудована на стереотипах, збудувати її нову. Розібратися зі своїм досвідом, зрозуміти, що це не ярмо. Цей досвід – це важкий, але дар. Він дає можливість дивитися на світ більш об'єктивно, чесно", – переконаний ветеран.
Він додав, що для того, аби вберегти захисників від фатальних рішень, необхідні професійні психологи, але про це не дбають на державному рівні.
"Для цього потрібні психологи. Мені пощастило завдяки моїм друзям. Мені вдалося якось із цим розібратися. У багатьох людей немає психологічної сили, щоб це зробити, немає людей поряд. Але ж у нас немає ніякої психологічної реабілітації", – забив на сполох Ананьєв.
Крім того, він поділився і власними спогадами про те, як переживав кризовий момент свого життя після участі у війні на Донбасі.
"У мене в кінці 2015 року вже трохи почалися проблеми з головою. І мені було важко перебувати на фронті психологічно. Я підійшов до свого командира відділення й кажу: "Забери в мене зброю, автомат, бо я себе застрелю". Я розумів, що зі мною відбувається, і розумів, чим це загрожує. Бо буквально за місяць до цього мій товариш себе підірвав буквально за 20 метрів від місця, де це все відбувалося. Ця розмова, про яку я кажу. І я подумав, що, мабуть, мало просто віддати зброю. Бо навколо гранати, купа автоматів чужих. І я подумав, що потрібно мені кудись поїхати хоча б тиждень-другий відпочити просто психологічно", – пригадує Герой.
Як повідомляв OBOZREVATEL, 6 березня 2020 року в Житомирі знайшли застреленим у власному під'їзді колишнього розвідника 95-ї бригади ЗСУ, 46-річного Олега Котенка. Поруч із чоловіком лежав його особистий карабін. Поліція озвучила версію самогубства, втім друзі загиблого не повірили в цю версію.