Навіщо в раю танки?

Справедливості захотіли? Буде вам справедливість на тому світі!

Професор Кіотського університету Ямацура цуйку на підставі вивчення свідчень 1500 осіб, які перенесли клінічну смерть, а також тривалих бесід з іммігрантом з України Федором Сридулем - перш завкафедри паталогоанатомії Чернівецького медінституту, а нині охоронцем синтоистского храму міста Кіото - прийшла до вражаючого висновку. Виявляється, потрапляючи на той світ, люди з подивом виявляють, що Там їх начальниками стають ті, кого вони найбільше ненавиділи і кривдили Тут.

Ми попросили прокоментувати цю інформацію відомого Ізотеріка і екстрасенса, потомственого провісника, доктора філософських і політичних наук Наума Барінцухера. Вчений зізнався, що виведення японської професорки давно лежав на поверхні наукового пізнання. Вітчизняна наукова думка близько підійшла до аналогічних дискурсів. Однак, в силу деструктивного впливу омоніческой деморалізації на Національну академію наук вищевказана думка не змогла сформулювати, по суті, очевидні постулати, абсолютно справедливо отримали найменування "Теорія ямацуроцуйкізма".

Для її розуміння наведемо ряд простих прикладів. Так, старшим над перебувають в раю Сталіним однозначно призначена дружина Леніна Надія Крупська, якій Йосип Віссаріонович якось люб'язно зауважив, що спати з Леніним - не означає розбиратися в ленінізмі. При цьому Крупська, як відомий за життя діяч наросвіти, навчає покійного Джугашвілі не тільки основам ленінізму, а й зарубіжної літератури, так як з російської він був добре знайомий за життя. Йосип Віссаріонович також зобов'язаний відвідувати майстер-клас ораторського мистецтва убитого за його наказом Льва Борисовича Троцького, уроки малювання доцента Гітлера-Шикльгрубера й курси водіння танка генерала Гудеріана.

Запитаєте: навіщо в раю танки? А як же без них? А на чому накажіть їздити на екскурсії в пекло? Адже без броні грішники відірвуть вам ніс, руки, вуха. Знову-таки моторошне бездоріжжі і пробки. І не треба здаватися наївним запитанням: "Навіщо такі екскурсії?" Щоб компаративний, тобто порівняльний, науковий метод явив своє торжество і ви - райський житель - цінували начальство.

Взагалі рай дуже схожий на навчальний заклад. Справа в тому, що поголовне більшість людей за час земного життя абсолютно нічого не навчаються. Тому їх просто необхідно навчати азам наук, ремесел і мистецтв. Адже не можна ж терпіти нероб і невігласів цілу вічність. Рай нагадує виправну колонію для неповнолітніх мажорів. Пам'ятаєте, у Сухомлинського була школа щастя? А тут зона щастя. Крок вліво, крок вправо - і ти в непроглядній темряві.

Продовжимо приклади. Цар Микола I, який Палкін, без сумніву, служить у відділенні у Тараса Шевченка, якого за життя закинь в солдати за віршоване образа імператриці. Останній, в свою чергу, відвідує курси етики у дружини Миколи, яка, як відомо, дала грошей на викуп Тараса Григоровича з кріпацтва.

І зовсім недоречно можливе здивування особливо допитливих читачів, що виливається в розумні питання типу: чому ці великі грішники в раю? Тому що зірки. Зірки минулих, нинішніх і прийдешніх століть отримують прописку тільки там. Ну, самі подумайте: у перші дев'ять днів після смерті кожен преставився обиватель ознайомлюється з райського обителлю і куди ні дивиться - бачить виключно сіре кодло, яке за життя сиділо на базарах та на папертях. Тут же, природно, сморід, бруд, несмак. Нетушкі! Тільки зірки.

Немає підстав не припускати, що рай має свою табель про ранги. І рай 1-го і 14-го класу - це велика різниця, яка, безумовно, відбивається і на формі одягу.

На завершення ще пару прикладів. Тільки абсолютно далекий від наукового знання дикун стане заперечувати думку, що головні редактори друкованих та електронних ЗМІ потраплять в підпорядкування до ними звільненим за пияцтво репортерам і недбайливим кур'єрам. Володимир Литвин та Леонід Кучма служитимуть свій райський термін в роті Гії Гонгадзе. Не виключаю, що одним з головних прийомів, який ці двоє будуть відпрацьовувати, стане щоденне відривання і закопування власної голови. При цьому копати їм буде легко, тому що земля там, як масло, - наш рідний український чорнозем ...