Лікарні замінять сімейні лікарі

Протягом останніх років двадцяти, а то і більше, тільки ледачий, зіткнувшись з системою охорони здоров'я, не казав: "Так ... Потрібні реформи ... Міняти потрібно все ..." І ось ми нарешті дожили до цього світлого і довгоочікуваного часу змін. Радує, звичайно, що дожили, чи то завдяки, чи то всупереч цій самій системі, але тільки тепер саме час згадати слова: "Будьте обережні у висловлюванні своїх бажань - вони можуть здійснитися".

Куратором проекту "Реформування медичного обслуговування" виступила Ірина Акімова, Перший заступник Глави Адміністрації Президента України. Процес почався ще минулого року, після вказівок президента про проведення реформи 31 грудня 2010 року було опубліковано наказ про створення робочої групи по даному напрямку. У 2011 році вже почалося активне реформування системи лікувальних установ у трьох пілотованих областях: Дніпропетровській, Донецькій та Вінницькій. Тут жителі інших областей полегшено зітхнули: "Ну, хоч не на нас будуть проводити досліди, і то добре". Але через два роки, на третій, планують, набивши шишок і проаналізувавши результат експерименту, розповсюдити його по всій території України. А шишки будуть, це зрозуміло кожному, хто ознайомиться з суттю реформи, вона зводиться до наступних трьох пунктів.

По-перше, вся сфера медичних послуг ділиться на три рівні, тепер потрібно буде дотримуватися ієрархію і субординацію. З'явиться нова в нашій країні посаду - сімейний лікар, до якого будуть звертатися за будь-яких ознаках нездужання, він вирішуватиме, чи є необхідність відправляти хворого на консультацію до вузько профільного фахівця, чи потрібно його класти в лікарню або він цілком зможе вилікуватися амбулаторно. Таким чином, планують знизити навантаження на швидку допомогу і на лікарняні стаціонари.

По-друге, районні та сільські лікарні будуть скасовані, натомість територію поділять на госпітальні округи і лікарень стане менше кількісно, ??але це має відбитися на їх якості в кращу сторону. Повсюдно будуть пункти медичної допомоги та сімейні лікарі, а в серйозних випадках "швидкі" будуть доставляти пацієнта в госпітальний центр, де буде сконцентровано найкраще обладнання і фахівці.

А по-третє, планується переоснащення матеріальної бази. Пункт про те, щоб виділяти на медицину більше коштів заперечень майже не викликає. Є надія, що хай не всі, але хоч частину грошей дійде за призначенням. Щось переробляти взагалі вигідно, зробити можна на одну суму, а фінансування зажадати зовсім на іншу.

Потрібно віддати належне, ця реформа не так вже й погана доти, поки не дійде справа до її реалізації. Хворі місця системи охорони здоров'я, перед якими безсила медицина, помічені вірно. Україна лідирує серед країн Європи за рівнем смертності. Парадоксально, але за кількістю ліжко-місць у лікарнях наша країна теж лідирує. Ще з радянських часів ця кількість була показником роботи медиків і орієнтиром для фінансування, от лікарі успішно і намагаються покращувати свою роботу. Що не кажи, а традиції класти в лікарню тих, хто цілком може лікуватися вдома, у нас сильні. А якщо забезпечити пацієнтів нормальними умовами амбулаторного лікування, хорошим сімейним лікарем, то грошей держава може заощадити багато. "Швидкі" дійсно перевантажені, часто доводиться виїжджати по дріб'язковим викликам і спізнюватися через це на серйозні. З іншого боку людям не до кого звернутися, окрім "швидкої" і дільничного лікаря, а останнього потрібно викликати попередньо, от і виходить, що у разі різкого стрибка температури відразу ж набирають 103. Та й думка зробити замість трьох неповноцінних лікарень, де окрім ліжок і інгалятора нічого немає, одну повноцінну на перший погляд не так вже й погана. Але це тільки на перший погляд.

Уявімо, втілюється реформа в життя. Ряд лікарень скасували, або, що бажано, перетворили на хоспіс, актуальне, на жаль, установу. Створили одну хорошу лікарню. З устаткуванням зрозуміло: звезли туди найкраще з усіх установ. А як бути з лікарями? Перевозити їх з сім'ями в інше місто? За чий рахунок? Або кинути клич про набір персоналу з місцевих? Найважливіше питання - це де взяти стільки сімейних лікарів. Ну, звичайно ж, перевчити з тих невдах, яких не взяли в лікарні. Навряд чи автори реформи понесли б свого немовляти на прийом до підучити офтальмолога або ендокринолога. У Міністерстві охорони здоров'я України розробили проект наказу, згідно з яким в обов'язки лікаря входитиме патронаж фізіологічної вагітності. Зручно, звісно, ??тільки для початку потрібно бути впевненим у тому, що колишній кардіолог помітить, якщо вагітність раптом перестане бути фізіологічної.

Насправді для жителів великих міст експерименти не так вже й страшні. Всі фахівці близько, можна і амбулаторно підлікуватися, якщо поліклініка під боком, а стане гірше - в будь-який момент ласкаво просимо на койку. А ось для сіл медична реформа попахує геноцидом ... Якщо раніше швидку з найближчого райцентру годинами можна було чекати, то страшно подумати, скільки часу це буде займати тепер. Згідно з планом до найближчого госпітального центру не повинно бути більше 100 км. Ось і вважаємо, навіть якщо, в кращому випадку, "швидка" є в найближчому пункті екстреної допомоги, поки стара колимага приїде до пацієнта, відвезе його в лікарню по путівці з вибоїнами та ще в негоду пройде мінімум 2 години! А якщо поблизу "швидкої" не опиниться і доведеться викликати її з госпітального центру? Разом, туди і назад 200 км, 4 години, хоча, якщо пограти в Шумахера, можна і в 3 вкластися. Ще гірше, якщо випадок не екстрений. Складно уявити старого, який буде регулярно їздити за десятки кілометрів, платити за дорогу, щоб лікувати артрит або гайморит. А хронічні захворювання без лікування закінчуються погано. Родичам пацієнтів теж не позаздриш: провідати хворого займе в кращому разі півдня плюс гроші за проїзд.

На підході проект реформування екстреної медичної допомоги. Автори обіцяють, що відтепер "швидкі" будуть дійсно "швидкими", тобто приїжджати в місті на протязі 10 хв., А в сільській місцевості 30 хв. Навіть якщо держава розщедриться і замінить весь лікарняний автопарк новітніми машинами, у що складно повірити, водіям цих машин не позаздриш, в норматив вкластися непросто. А поки, за словами Ірини Акімової під час обговорення реформи 21 січня 2011, додаткове фінансування передбачено лише на перекваліфікацію лікарів.

18 лютого Ірина Акімова взяла участь у відкритті нового корпусу обласної дитячої клінічної лікарні у Дніпропетровську. Цього ж дня в Дніпродзержинську Дніпропетровської області відкривали Центр сімейної медицини. Сповнені оптимізму виступу губернатора Дніпропетровської області Олександра Вілкула. А от серед населення задоволених куди менше, ніж серед властей. У селі Кринички Дніпропетровської області люди налаштовані до останнього боротися за свою лікарню, деякі навіть готові утримувати її в складчину. У той час як в Жовтих Водах - госпітальному центрі - не вистачає медичних кадрів (35-50%) і всього три машини швидкої допомоги з покладених п'яти. Жителі селища Шахти Абакумова на околиці Донецька змушені возити своїх дітей за 15 км на прийом до педіатра, визначеним до них сімейному лікарю батьки не довіряють.

Те, що реформа охорони здоров'я необхідна - очевидно. Але не менш очевидно, що для початку потрібно підготувати повноцінних сімейних лікарів і тільки після цього скасовувати педіатрів. Закривати лікарні до того, як не буде достатньої кількості "швидких" і не почнуть функціонувати повністю забезпечені обладнанням та персоналом госпітальні центри - злочин і геноцид. Правда і те, що не помиляється тільки той, хто нічого не робить, але медицина - це та сфера, де помилки непоправні, як ніде тут справедлива прислів'я "сім разів відміряй - один відріж". Хочеться, щоб реформатори ні на хвилину не забували про обережність і розсудливість, адже одна закрита лікарня може коштувати життя сотням і тисячам людей.