"Ми тобі голову відріжемо і втратимо"

Наприкінці минулого року мною була опублікована серія статей ("Країна злодіїв", "Кинути по-українськи" тощо), в яких я розповів про аферу, досконалої організованою групою осіб, і спрямованої на заволодіння нерухомістю громадянина Франції Крістіана Луї Беружона. В статтях прозвучало прізвище Блащак Романа Петровича, на той час - довіреної особи кандидата в Президенти України Тігіпка Сергія Леонідовича по округу 86 (Львів). Блащак Роман Петрович став володарем величезної квартири на бульварі Лесі Українки вартістю в кілька мільйонів доларів за договором купівлі-продажу від 26 травня 2009 року. Купив апартаменти Роман Петрович у жінки, яка, в свою чергу, отримала квартиру у власність за рішенням нікого третейського суду. Суд відбувся без участі власника-француза (який перебував на історичній батьківщині, і поняття не мав про те, що хтось купує-перепродує його майно), але такі вольності в Україні вже нікого не дивують. Блащак Романа Петровича важко було б запідозрити в темних справах (все-таки, довірена особа кандидата в Президенти!), але ось невдача - відповідно з витягом з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.01.2010 року квартира належить ... французу Беружону. Варіантів всього два - або нотаріус обдурив Блащак, або Блащак не був ні в якого нотаріуса, і довіреність липова. Нині Роман Петрович входить до складу Івано-Франківської регіональної партійної організації "Сильна Україна". Його прізвище - третя в списку . Одним з людей, що почали аферу, був якийсь Володимир Тарасов. Другом Тарасова є громадянин Олег Мамчук, що іменує себе ще й Вечерова. Вечорів проживає в Лондоні, займається благодійними фондами, фотографує природу, і дружить з ... дочкою і дружиною Сергія Леонідовича Тігіпка. Дивіться ВІДЕО . До того, як почати розслідування у справі обманутого француза, я займався ще одним резонансною справою - Дитячим будинком "Перлинка", розташованим в Одесі. У двох словах - на території одеського спеціалізованого будинку дитини № 1 за вказівкою тодішнього Прем'єра Віктора Януковича було вирішено побудувати дитячий будинок для дітлахів, хворих на ВІЛ. Будівництво за домовленістю з тодішнім мером Одеси мав профінансувати благодійний фонд "К", очолюваний якоїсь Оксаною Дроган. Після зміни градоначальника керівництво даного благфонда "передумало", і будівля відійшло тим, на чию завдання входило лише відбудувати його, і піти під оплески громадськості. Почалися довгі судові тяжби. Але не це стало в моїх статтях основним. Справа в тому, що за ДД "Перлинка" закріпилася недобра слава "дитячого будинку розпусти" (цитата депутата ВР Сироти). Я, на підставі документів (листів громадських організацій в Генпрокуратуру, СБУ, Прокуратуру м. Одеси, листів і відповідей народних депутатів) написав статті, присвячені цьому закладу. У статтях виклав доводи, почерпнуті мною з вищезазначених документів, і запропонував читачам самим вирішувати - здійснюються чи в ДД "Перлинка" розпусні дії по відношенню до дітей, чи ні. У липні 2010 року я був викликаний до Солом'янський суд столиці повісткою. Як виявилося, на мене був поданий позов пані Дроган про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нібито неправдивою інформацією, викладеною в статті півторарічної давності. Позов ряснів якимись дитячими допущеннями, в ньому перекручувалися факти, спотворювався сенс написаного і так далі. Відбулося попереднє слухання, і суддя Солом'янського суду Лозинська призначила нове слухання - на 13 вересня. Я був абсолютно спокійний, так як мій адвокат підготував клопотання про витребування судом усіх документів, на підставі яких була написана стаття. Однак мій спокій улетучилось, коштували суду розпочатися. По-перше, у представниць позивача не виявилося довіреності. Суддя відреагувала більш ніж дивно - "принесіть на наступне засідання". По-друге, представникам позивача дозволялося: - коментувати слова адвоката відповідача; - сміятися; - перебивати відповідача; - задавати питання без дозволу судді; - говорити - "сідайте" та інше. Далі стався зовсім вже несподіваний поворот - суддя Лозинська приймати клопотання про витребування документів ... відмовилася. При цьому грубо порушила статтю 137 цивільного процесуального кодексу України, яка говорить "1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складність, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази ". Мотивувала своє дивне рішення суддя так - "доведіть, що там докази". Як можна довести наявність доказів, які не маються в наявності? Попереднє слухання було завершено, і суддя Лозинська призначила суд на 11.10.2010. До 15 вересня я зустрічався з безліччю людей - з представниками ЗМІ, громадських організацій, друзями, і обговорював можливість залучення уваги до позову шляхом публікацій у пресі. А 15 вересня о 17 : 46 на мій мобільний телефон прийшов виклик з невідомого мені номера +38048 ... (номер вказаний в моїй заяві в СБУ), і чоловік сказав мені наступне: "Анатолій? Заспокойся, заплати за позовом, і не смикався. А то відріжемо голову, і втратимо тебе ". Через хвилину пролунав ще один виклик з того ж номера, і чоловік (важко сказати - чи той, що і в перший раз) співчутливо запитав: "Ти зрозумів? Ти не образився? "Мої спроби додзвонитися на даний номер не увінчалися успіхом. Зрозуміло, я спробував докопатися - хто ж стоїть за цими людьми, якщо вони відчувають себе настільки впевнено, і мають можливість впливати на суд у Києві? Мої студії принесли результат. Благодійний фонд "К" був заснований якимсь Локайчука Валерієм Федоровичем, нині - заступником голови Спілки юристів України і членом Робочої групи з питань судової реформи! Крім того, і це - найцікавіше - Локайчук є кандидатом партії "Сильна Україна" по місту Одеса. У списку він - під шостим номером. Третім же номером в тому ж списку йде ... пані Оксана Дроган, директор благфонда "К", яка подала на мене в суд. 15 числа я відправився в СБУ, і написав заяву, в якій детально виклав всю історію проблеми, починаючи зі справи француза Беружона, продовжуючи судом, і закінчуючи дзвінками з погрозами. Червоною ниткою по двох цих справах проходить прізвище Сергія Леонідовича Тігіпка. Я повірив би в збіг, якби не величезна кількість доказів на користь того, що команда Сергія Леонідовича робить чіткі і продумані кроки з виведення мене зі справи француза, представники якого досі відбивають його квартиру в судах. Крім того, цілком можливо, що мене намагаються "поставити на місце" шляхом серйозного тиску, шляхом мотивованих судів і позбавлення можливості аргументовано захищатися. Мені хочеться вірити лише в одне - у те, що Сергій Тігіпко не знає про те, що творить його недалекоглядне оточення ...