38 років від катастрофи на ЧАЕС: як радянська влада намагалася приховати масштаб трагедії та чому це прискорило розпад СРСР
У п’ятницю, 26 квітня, виповнюється 38 років від дня наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській АЕС. Вона забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології Європи.
Відтоді в цю дату в Україні щороку вшановують усіх людей, хто загинув чи постраждав від Чорнобиля, а також шанують ліквідаторів наслідків аварії. OBOZ.UA вирішив нагадати головні факти про трагедію, як радянська влада намагалася приховати її масштаб та чому це лише прискорило розпад СРСР.
Аварія на Чорнобильській АЕС
У ніч на 26 квітня 1986 року, о 01:23, на четвертому енергоблоці станції пролунав потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку й машинного залу. Внаслідок нього виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Вогонь гасили до п’ятої години ранку. Проте у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Наслідки Чорнобильської трагедії
Після вибуху та пожежі в повітрі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі й Росії, але й багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви та Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
Аварія призвела до серйозного забруднення навколишнього середовища: майже 8,5 млн людей були опромінені, а більше 155 тис. кв. км територій – забруднені радіоактивними речовинами.
У перші дні евакуювали населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець 80-х років минулого сторіччя мешкало понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель.
Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним "саркофагом". За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин із залишків зруйнованого реактора.
Скільки людей загинуло в Чорнобилі
Офіційні дані говорять про 31 безпосередню жертву вибуху на четвертому блоці Чорнобильської АЕС. Цю цифру із задоволенням використовувала радянська пропаганда, применшуючи масштаби катастрофи. Натомість оцінити кількість людей, які заплатили своїм життям і здоров’ям за аварію, набагато складніше. Більшість із них померли від раку.
Розбіжності в оцінках насправді величезні, а зареєстрована кількість "пізніх" смертей Чорнобиля коливається від 4000-9000 (за даними ООН і ВООЗ), 90 тис. (Greenpeace International) до навіть 985 тис. людей (незалежні дослідники). Остання цифра також враховує далекосяжні соціальні наслідки, такі як зростання рівня алкоголізму чи психічних захворювань у сьогоднішніх Україні та Білорусі після катастрофи.
"Усі ці, дуже різні, оцінки не враховують ще одну категорію постраждалих – тоді до кожної групи потрібно було б додати ще близько 100-200 тис. смертей (за даними Live Science). Йдеться про жертви абортів, які масово робилися в усій Європі через панічний страх і віру в те, що діти, які могли бути опромінені, народилися би хворими чи каліками. Найбільше таких "панічних" абортів було зроблено в Італії (2800-7800 жертв, за різними оцінками), Греції (близько 2000-2500) і в Данії (близько 400 тис.) Але відомо про це тільки тому, що це явище було описане науково", – йдеться у повідомленні CREDO.
День пам'яті Чорнобиля
26 квітня є Міжнародним днем пам'яті про Чорнобильську катастрофу. Цього дня вшановують героїчність людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії.
Як радянська влада приховувала правду
Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії на ЧАЕС та наслідки масштабної екологічної катастрофи. Першою про підвищення рівня радіації повідомила Швеція, а від СРСР офіційний коментар з’явився лише 28 квітня.
У травні 1986 року, за інформацією Українського інституту національної пам’яті, управління КДБ СРСР склало перелік відомостей (всього 26 пунктів) щодо подій на ЧАЕС, які підлягали засекреченню. Для того, щоб применшити масштаби трагедії, органи держбезпеки стежили за нерозголошенням у пресі та приватних розмовах таких тем: причини аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС; дані про характер та обсяги руйнувань; кількість та склад суміші, виверженої із зруйнованого реактора під час вибуху; відомості про рівень радіоактивного забруднення у приміщеннях атомної електростанції та в 30-кілометровій зоні; діапазон дезактиваційних робіт під час ліквідації наслідків аварії; статистику захворюваності на променеву хворобу серед персоналу станції, ліквідаторів, евакуйованого населення; факти масового отруєння та епідеміологічних захворювань, пов’язаних з аварією. До списку входили дані про обсяг державних капіталовкладень на консервацію 4-го енергоблока, найменування організацій та кількість працівників, причетних до ліквідаторських робіт.
Також радянська влада вдалася до безпрецедентних заходів щодо приховування справжніх діагнозів постраждалим від променевого ураження. Так, в історіях хвороб пацієнтів із ознаками променевої хвороби вказували діагноз "вегетосудинна дистонія". А в липні 1986 року під грифом "цілком таємно" з’явився документ, який взагалі забороняв розголошувати будь-яку інформацію про захворюваність усіма формами променевої хвороби людей, які зазнали впливу радіації під час аварії на ЧАЕС і ліквідації її наслідків.
Як Чорнобильська катастрофа могла вплинути на розпад СРСР
Руйнування Чорнобильської АЕС мало вибухову природу, реактор було частково зруйновано і в довкілля викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбулося виверження потужністю в 300 Хіросім. На думку багатьох фахівців, ця виняткова подія та офіційна реакція на неї Москви й стали однією з причин розпаду Радянського Союзу.
"Економічний резерв був би розтягнутий на більший період. А по-друге, на території України продовжувався б летаргійний сон. Те, про що в Москві в 85-86-му вже писали в журналах, в Україні за те ще викликали в КДБ. Власне Чорнобиль був таким поштовхом, який цей заповідник застою остаточно повалив", – зазначив історик Іван Патриляк.
Але тоді навіть радянське керівництво не усвідомлювало масштабів катастрофи. Американець українського походження Олександр Січ був першим і довгий час єдиним західним дослідником, який працював в Чорнобильській зоні.
"Я зрозумів із документів, що Політбюро не знало 36 годин після інциденту, наскільки він був значним. Причина цього у тому, що працівники, директор АЕС просто не хотіли в це вірити. Чисто психологічно вони не могли усвідомити те, що робота ядерного реактора могла закінчитися такою катастрофою", – розповідав він.
Новини почали надходити до Києва і містом поширювалися чутки та наростала паніка. Перша інформація надійшла зі Швеції, і Сполучені Штати та інші країни використовували різні механізми, аби оцінити шкоду. Водночас у Москві тільки радилися, що казати населенню.
"Горбачов, Лігачов та інші, як тоді казали "отвєтственниє товарищі", радилися, яку інформацію дати своєму суспільству, яку – соцкраїнам, а яку – Штатам, Британії й іншим західним державам. Зокрема, така фраза звучала, начебто: "У Рейгана, мабуть, вже фотографії на столі лежать. Не можна сказати, що не було ніякого вибуху. Треба щось таке, інформацію якусь подати". Вирішено було подати три правди, тобто фактично брехню. І це підірвало довіру населення, довіру громадян до партії та органів влади", – пояснив історик Патриляк.
Чорнобиль також остаточно підірвав економічні підвалини існування Радянського Союзу. Історики оцінювали, що від 20% до 30% ВВП тодішнього СРСР було кинуто на ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що могло сильно вдарити по економіці, яка й так була в стані стагнації. Водночас розвивалися інші події, які підточували потужність радянської системи.
"Я думаю, що комбінація військової кампанії в Афганістані, рух "Солідарність" у Польщі й тиск міжнародної громади після ухвалення Гельсінського заключного акту щодо дотримання прав людини в Радянському Союзі – все це відігравало серйозну роль", – висловив думку колишній посол та експерт із СРСР Вільям Кортні.
Історики також вказують на падіння світових цін на нафту та започатковану Горбачовим гласність, яка відкрила багатьом людям очі на злочини радянського режиму. Політична перебудова підвищила політичну активність, а невдалі економічні реформи зробили мільйони людей ще біднішими.
До аварії Чорнобильська АЕС була одним із символів економічної потуги СРСР, а після – стала символом нехтування керівництвом безпекою та здоров’ям власного населення. А також викликом, відповісти на який Радянський Союз зміг лише ціною власного існування.
Роки потому: об’єкт "Укриття", екскурсії, окупація
З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС припинили. Водночас об’єкт "Укриття", зведений після трагедії, поступово руйнувався. З цього приводу Україна звернулася до міжнародної спільноти для проведення конкурсу проєктів із перетворення об’єкта.
Так, у 2004 році було проведено тендер на проєктування і спорудження "саркофагу", у 2012-му розпочалося будівництво. 29 листопада 2016 року на об’єкт "Укриття" насунули Арку Нового безпечного конфайнмента, а в експлуатацію комплекс НБК Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" ввело 10 липня 2019 року.
У цей період Чорнобильська зона відчуження притягувала до себе шукачів пригод – офіційних туристів і сталкерів, які потрапляли туди незаконно. Кількість охочих побачити Чорнобиль на власні очі росла з року в рік. Серед них було багато іноземців – дехто приїздив в Україну саме заради такої екскурсії в пост-апокаліпсис.
У 2022 році Чорнобильська АЕС опинилася під окупацією військ РФ. Загарбники зайняли територію станції, розташованої біля самого кордону з Білоруссю, у перший день вторгнення, 24 лютого. Вони взяли в полон українських військових і фактично тримали в заручниках цивільний персонал станції.
Загарбники рили окопи в Рудому лісі, отримавши опромінення, а загалом перебували в Чорнобильській зоні п'ять тижнів. Внаслідок їхній дій станція кілька разів залишалася без електропостачання, яке необхідне для охолодження відпрацьованого палива, і в цей момент світ знову був на порозі екологічної катастрофи.
Після деокупації ЧАЕС були зафіксовані численні випадки руйнування і розкомплектування обладнання. Не лишилося жодного непошкодженого офісу, було зламано меблі, розграбовано і розтрощено комп’ютерну та оргтехніку.
Крім того, окупанти вивели з ладу Автоматизовану систему контролю радіаційного стану, до складу якої входять 39 датчиків вимірювання потужності дози гамма-випромінювання. За даними Державного агентства з управління зоною відчуження, втрати, яких зазнали територія зони відчуження та розташовані на ній підприємства, становлять понад €100 млн.
У роковини аварії в Чорнобилі, 26 квітня 2024 року, президент України Володимир Зеленський закликав світ до тиску на Росію, як єдиного способу уникнути нових радіаційних катастроф. Він наголосив, що на межу непоправної трагедії світ ставить саме держава-терорист РФ, яка спершу захопила та розграбувала ЧАЕС, а нині шантажує людство захопленою Запорізькою АЕС.
"Рівно 38 років тому світ здригнувся від однієї з найстрашніших катастроф 20 сторіччя – аварії на Чорнобильській АЕС. Однак примара нової радіаційної катастрофи відтоді не лише не відступила від людства, а навпаки – наблизилась до нього впритул... Уже 785 днів найбільша у Європі атомна станція в заручниках у російських терористів. І це обов’язок усього світу – тиснути на Росію так, щоб ЗАЕС була звільнена й повернута під повний контроль України та щоб усі атомні об’єкти в Україні були убезпечені від російських ударів", – заявив український лідер.
Раніше OBOZ.UA писав про маловідомі факти та міфи про аварію на ЧАЕС. Також ми розповідали, чому люди можуть жити у Хіросімі та Нагасакі, але не в Чорнобилі.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!