Інститут українознавства" пофарбують" в кольори триколора

Реорганізація однією з провідних українознавчих інституцій країни знову віддалить українців від здобуття національної ідентичності

Відео дня

Адміністративна реформа в країні триває: президент України Віктор Янукович дозволив реорганізувати Національний науково-дослідний інститут українознавства, створивши Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії. У документі, опублікованому на сайті глави держави, зазначено, що з такою пропозицією виступив Кабінет міністрів України. Проте в самому інституті таку реорганізацію називають незаконною і стверджують: у статуті чітко вказано, що створення і ліквідація інституції може здійснюватися тільки за ініціативою колективу. Експерти не виключають, що головна мета такої реформи - знищити українознавство як науку.

В інтерв'ю директор Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, професор Петро Кононенко зазначив, що ніхто з можновладців не проводив ніяких консультацій з колективом з приводу реформування інституту. Про прийдешні зміни співробітники дізналися з новин в Інтернеті. "Ми поцікавилися: якщо таку постанову приймала колегія міністерства, то чим вона керувалася. І дізналися, що колегія це питання не розглядала. Тобто, це - ініціатива однієї людини, судячи з усього, міністра ", - вважає директор інституту. І додає, що такий підхід - грубе порушення статутних норм, неприпустиме в цивілізованій країні і високоорганізованої державної інституції. До того ж, досі не завершена реформа самого Міністерства освіти і науки, об'єднаного указом президента з Міністерством сім'ї, молоді та спорту. "Нам невідомо, хто нами збирається управляти", - нарікає Кононенко. Він допускає, що вся реорганізація затіяна для того, щоб поставити на чолі відомства "потрібну людину". Хто може ним стати - в інституті поки не знають.

Директор називає реорганізацію інституту аферою, адже для того, щоб вивчати всесвітню історію на високому рівні, потрібно мати або цілий окремий інститут або ряд інститутів, які вивчали б історію України, історію Росії, історію Франції, Японії та інших країн. Але для цього потрібні кадри, фінанси, технології. Між тим, ні кадрами, ні зайвими фінансами інституція не має. Можна було б створити при інституті відділ міжнародних зв'язків, але міністерство вирішило діяти за своїм планом. "Справа в тому, що українознавство - це всесвітня наукова система, бо це наука про Україну та світове українство. Крім майже 50 млн. громадян в Україні ще близько 30 млн. представників українського етносу живе в багатьох країнах світу. І ми не можемо вивчати Україну і українство у відриві від світових процесів ", - підкреслює Кононенко, кажучи про тісні зв'язки співробітників інституту з ученими в інших країнах світу. А провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН, професор Дмитро Степовик зазначає: "В інститут, існуючий в галузі освіти, що займається освітніми проблемами, впихнути ще й всесвітню історію, яка є дисципліною наукової, абсолютно неправильно. Є ж Інститут історії України, при якому можна створити потужний відділ або сектор всесвітньої історії ".

Правда, директор Інституту археології Національної академії наук України академік Петро Толочко вважає, що в інституті українознавства лукавлять: питання кадрів - всього лише проблема часу, а що стосується фінансування, то якщо Кабмін приймає відповідну постанову, значить, передбачає і засоби для його виконання. В інтерв'ю академік зазначив, що в Україні досить багато українознавчих історичних інститутів і центрів, а ось історією в масштабах всього людства майже ніхто не займається. Але якщо Україна вважає себе великою європейською державою, то просто зобов'язана мати інститут всесвітньої історії. "У нас є прекрасний інститут українознавства у Львові і прекрасний Інститут історії України при Національній академії наук. Може, вистачить цих нескінченних дублювань? "- Говорить Толочко. А на заяви Кононенко про те, що з колективом інституту ніхто не радився, зазначає: "знаєте, якщо йти цим шляхом, то ми ніколи нічого ніде не зробимо". Правда, академік досить критично відгукується про роботу інституту і не виключає, що вивчення всесвітньої історії там можуть просто "не потягнути". "Не знаю, чи під силу таке завдання цьому інституту, оскільки він дійсно був вузьконаправленим, національно орієнтованим, може, навіть, занадто", - вважає Толочко.

Експерти припускають, що саме ця "національна орієнтованість" і стала причиною реформування установи. Провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН, професор Дмитро Степовик в інтерв'ю " Коментарям "зазначив, що ідея реорганізації Інституту українознавства не має під собою ніякого обгрунтування. Проблема в тому, що сьогодні установа підпорядковується Міністерству освіти. "Міністр вирішив його практично ліквідувати. Тому що введення всесвітньої історії означає, що замість інституту українознавства з'явиться інститут русоведенія ", - вважає Степовик. За його словами, нинішній міністр розуміє всесвітню історію, в першу чергу, як історію Московського царства, після - історію Російської імперії, а тепер уже - Російської Федерації. При цьому вчений підкреслює, що інститут підняв українознавство як науку, ставши авторитетним науковим закладом і успішно функціонував при трьох попередніх президентах України. Степовик не виключає, що відтепер інститут займатиметься питаннями написання спільних з Росією підручників. Правда, професор ставиться до цієї ідеї вельми критично: "де бачено, щоб, наприклад, Італія і Іспанія писали спільні підручники, хоч обидві країни католицькі, та й мови близькі". І вважає, що україно-російський підручник з історії якщо і буде написаний, то "добре піде на макулатуру". Степовик підкреслює, що рішення Кабміну - повернення до тоталітарних силових рішень в галузі освіти. Але професор упевнений, що ця влада протримається біля керма недовго, а наступне покоління політиків поверне інституту колишня назва і колишні повноваження.

За великим рахунком, дозвіл Януковича реорганізувати Інститут українознавства не став "громом серед ясного неба". Швидше, це черговий крок влади та Міністерства освіти зокрема на шляху повзучої русифікації країни і одночасного нівелювання українських цінностей. Такими темпами українська мова справді зникне до 2060 року. І, судячи з усього, влада в припиненні цього процесу абсолютно не зацікавлена. Адже куди легше обмежитися бюрократичними змінами в структурі інституту українознавства чи інституту національної пам'яті, ніж розробити нову державну стратегію вивчення українцями самих себе.