Блог | Чорнобиль: 34 роки гордості за героїв і сорому за владу
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Спочатку планував описати, що мені вдалося зробити для чорнобильців, Чорнобиля, Славутича, але про добрі справи іншим разом. Нині про те, що потрібно робити.
1. Потрібно шанувати героїв і їх родини.
Нагадаю владі, щоб не забула сьогодні подякувати й підтримати маму Героя Володимира Правика Ніну Іванівну, яка живе в Ірпіні. Зазвичай колектив Черкаського пожежного інституту імені Героїв Чорнобиля запрошує її до себе, але нині ситуація зрозуміла. Батьків ще одного Героя Віктора Кібенка вже немає з нами. Але, на щастя, з нами є десятки тисяч менш знаних Героїв та їх родин. Подякуємо їм!
2. Необхідна ефективна і дієва державна політика щодо чорнобильської проблеми.
Міністерство екології знищили. Очільника Державного агенства з управління зоною відчуження лише днями призначили після нашої критики і масштабної пожежі. Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, створений у квітні 2016 року під нашим тиском, лише починає повноцінно фінансуватися і працювати. Лісгоспи в Чорнобильській зоні останні роки тотально недофінансовані (бо за 5 років Уряди Яценюка і Гройсмана так і не змогли поділити посаду Голови Агенства лісових ресурсів) і там ніхто не зробив навіть просіки, щоб вогнеборці та їх техніка могли оперативно працювати під час гасіння пожежі.
3. Забезпечення повноцінної експлуатації конфайнменту (укриття) над 4 енергоблоком ЧАЕС та перетворення його на екологічно безпечну систему.
4. Виконання зобов‘язань держави щодо соціального та медичного забезпечення ліквідаторів та їх родин, всієї чорнобильської спільноти.
І не бійтеся частіше їздити до Прип’яті, Чорнобиля, Славутича й не чекайте чергових іноземних журналістів, які прорекламують за нас Чорнобиль!
Чорнобиль – це наша біль, це наш – героїзм і він мусить стати нашою гордістю, а не соромом!