22 червня 1941 року: як Сталін не повірив у війну з Гітлером

3 хвилини
54,1 т.
22 червня 1941 року: як Сталін не повірив у війну з Гітлером

Як відомо, з 1 вересня 1939 року тривала 2 світова війна, в якій гітлерівська Німеччина та сталінський Радянський Союз діяли спільно, як союзники. Вони розділили між собою сфери впливу та власні геополітичні та ідеологічні інтереси у світі, проводили спільні паради, активно торгували й навіть видавали твори Гітлера в СРСР!

За таких обставин Сталін, як надійний союзник Гітлера, до останнього не вірив у можливість військового наступу Німеччини на Радянський Союз. Після десятків донесень та переміщень військ біля кордону, Сталін продовжував вважати, що йдеться про можливі провокації, а не про початок повноцінного військового вторгнення на територію Радянського Союзу Німеччиною.

Нав‘язлива думка про провокації присутня й у так званої "Директиві 1", яка була ухвалена лише під тиском Тимошенка і Жукова й направлена до прикордонних округів:

Відео дня

"Протягом 22-23 червня можливий раптовий напад. Завдання наших військ - не піддаватися на жодні провокаційні дії…одночасно бути у повній бойовій готовності зустріти можливий удар…інших заходів без особливого розпорядження НЕ ПРОВОДИТИ".

Тож на кордоні тривало спокійне життя. Так, командування Західного особливого військового округу провело вечір суботи в Мінському Будинку офіцерів за переглядом "Весілля у Малинівці", а у 122 винищувальному полку за вказівкою з Москви взагалі зняли з винищувачів озброєння!

Ба більше, після ранкового нападу 22 червня та офіційного оголошення війни загальну мобілізацію в Радянському Союзі оголосили лише…23 червня!

За таких обставин військові дії червня-липня 1941 року з боку командування радянських військ були неорганізованими й хаотичними, які призвели до величезних втрат людей, зокрема українців.

Олександр Довженко у своєму знаменитому "Щоденнику" зробив такий запис 12 липня 1941 року:

"Тут загинула величезна кількість українців…

Український чесний наш народ поніс найтяжчі втрати у цій війні …Вічна вам слава, брати і діти мої…

Погубила нас наша слава, наша географія і невідома наша історія…

Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить вчителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів - вони також поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Вони ЦІЛІ і ЗДОРОВІ, як ВЕДМЕДІ, і ДОСВІДЧЕНІ в ХОЛОДНОМУ СВОЄМУ ФАХУ. НАПРАКТИКОВАНІ ПОЧИЩЕ НІМЦІВ ще з ТРИДЦЯТЬ СЬОМОГО РОКУ…(йдеться про політичні репресії й великий сталінський терор 1937-38 рр. проти інтелігенції, військових, національних меншин…).

Не було у нас культури життя - нема культури війни. Тому й страдаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо…"

Тож сьогодні, коли нащадки поліцаїв та ті, хто обкрадав сім‘ї військових, а з ними всякі блатні білобілетники Радянської армії із партії кума Путіна будуть проливати сльози за Сталіна і совєтський народ, їм треба вкотре нагадати про ЛЮДСЬКУ ЦІНУ війни організованої двома тиранами – Гітлером і Сталіном.

Бо населення України в 1941 року було майже 41,9 мільйонів, а в 1945 році стало … 27,4 мільйони!

Й недаремно той же Олександр ДОВЖЕНКО передбачав і попереджав про можливість владної фальсифікації правди про участь українців у війні ще в травні 1942 року:

"якщо вся доблесть синів України… всі жертви і страждання народа і вся переможна сила війни ХИТРОМУДРИМИ руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок УКРАЇНЦІВ ціми ж руками випреться штучно утворена гитлєрівська петлюрівщина і антисемітизм з усіма наслідками м‘ясорубок - краще б мені й не знати більш людської ПІДЛОСТІ, і бездонної НЕНАВИСТІ, і бездонної ВІЧНОЇ БРЕХНІ, якою оплутані ми…"

Тож і нині, 80 років по тому, Україні потрібна ПРАВДА про цю ВІЙНУ, а не сталінсько-путінські міфи, що їх тиражують носії "російського світу"!

Вічна пам‘ять мільйонам безневинних жертв війни!

Слава героям!

ПЕРЕМОГЛИ ГІТЛЕРА - ПЕРЕМОЖЕМО й ПУТІНА!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.