Уряд вже розіп'ято на циферблаті годинника

1. Податки VS бюджет.

Якщо хто ще не зрозумів, то повідомляю, що збір податків в нашій країні, як вічний двигун: начебто все крутиться, але нічого не працює. Якщо прибрати ПДВ (а такого податку немає в багатющій країні світу - в США) і прибутковий податок (а такого податку немає в самій модернової країні світу - в Японії), то Україна в одночас стане БАНКРУТОМ.

І що ж сталося після першої ж спроби нової влади привести податкову систему в порядок і зробити її "найліберальнішою в Європі" (цитую Азарова)? "Тіньовики" і контрабандисти, ще в 2004 році сховалися від податків, як у Бога за пазухою, "в окопах" помаранчевою революцією знову взялися влаштовувати українцям Майдан-2. Майдан - це, звичайно, козир, бо влада, на жаль, завжди краде, а народ, де не поцілуєш, - скрізь жопа. Але козир цей виявився знову в дуже брудною руці: адже ніхто не заважав ні банкіру-банкруту Ющенко, ні газовій принцесі Тимошенко написати "свій" прогресивний Податковий кодекс, перебуваючи на вершині влади.

Найсмішніше - бачити, як побігли в сторону квазі-майданчика всі ці Кличко-Яценюки-Порошенки etc. Так біжать з корабля, який не тоне, аж ніяк не щури, а посіпаки. Популізм обуял також значну частину міністрів і губернаторів. Вони весь тиждень "потужно" підтримують урядовий проект Податкового кодексу: вони про нього мовчать! Між тим, у владній команді просто немає часу для пошуку компромісу з "підприємцями" з Майдану, в рухах душі яких не тільки Віталій Портников учуял "щирість" (але торговки з Бессарабки і з інших ринків, як і таксисти на цю тему вже навіть не дзижчать: подорожчання всього і вся на 200 відсотків після "щирих" обіцянок лідерів Майдану-2004 багато чому навчили простий народ). Бюджет 2011 року треба приймати, як Україна і пообіцяла своєму головному кредитору МВФ, не пізніше першої декади грудня (сумніваюся, що більшість народних депутатів взагалі встигнуть цей грубезний том повністю хоча б прочитати).

Благо, чтоМайдан-2 - це ніяка вам не "фаза буржуазно-демократичної революції", як було здалося одному вразливому політологу. Ми живемо, панове, як і раніше при ОЛІГАРХІЇ, і наш місцевий Рада дожів таки прийме ВЧАСНО держбюджет на наступний рік (і зовсім неважливо, на якій саме податковій базі: адже революція ЗАВЖДИ породжує контрреволюцію).

2. Енергетика.

Є в Україні й такі чиновники, які не піддаються тиску з боку охлократію (перефразовуючи Раневську, можна сказати так: попрацювати в поганому уряді - це все одно, що плюнути у вічність). Хтось же повинен просувати вперед економіку країни у тиші урядових кабінетів, а не під гучним куполом Верховної Ради (хоча взагалі парламент сьогодні для Кабінету Міністрів, як обоз для армії: його не позбудешся; в похідних умовах він - тягар; але якщо добре не "подбає" про нього, то можна втратити перемогу).

Так, активно займався реформуванням і розвитком вугільної галузі на цьому тижні перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв Суть його підходу: наш вітчизняне вугілля в п'ять, а часом і в десять разів дешевше, ніж імпортний - з Казахстану, Росії або Польщі. Багато чого, ох, багато чого треба, щоб сповна забезпечити українську промисловість українським вугіллям (цей шлях пройшов за останні десятиліття Китай, яка наздоганяє за економічними показниками США: так що держпідтримка вугільників - це для нашої економіки стратегія, а не тактика). Треба, по-перше, відкривати нові шахти-пласти-лави; а, по-друге, приватизувати, нарешті, діючі збиткові шахти, залишивши під державним контролем тільки прибуткові вугільні підприємства. Де взяти для шахт сучасну техніку та обладнання? Тільки на заводах українського ж машинобудування (нехай вони поки ще й не готові - після помаранчевої сплячки - до таких масштабних замовленнях). Чесне слово, мені подобається такий запеклий матеріалізм і протекціонізм: наш уряд компенсує відсотки за кредитами тільки тим інвесторам нашої вугільної галузі, які закуплять нову техніку для шахт на наших заводах! Між іншим, такий здоровий протекціонізм-патріотизм процвітає нині у зв'язку з кризою в багатьох країнах (Саркозі навіть проголосив: купуйте, мовляв, тільки французьке. Уявіть м'які тілеса наших чиновників на жорстких сидіннях "Таврій" і "Богданів"). Як показує світовий досвід, під час глобальної фінансової кризи, коли ніхто до кінця не знає, чи вистачить у уряду грошей, щоб врятувати економіку, тлумачним міністрам - не до дотримання ліберальних теорій)))

Як, до речі, і не до реверансів з проросійським реверс, чому те Процвітаюча при проамериканських помаранчевих урядах (видать, позолотив хтось "руки, які не крали"). На цьому тижні на морському нафтотерміналі "Південний", нарешті, почалося прокачування нафти для Білорусі по нафтопроводу "Одеса-Броди" в аверсному режимі. Що означає реально цей аверс? Реально - це та диверсифікація енергопостачань в Україну, про яку так довго говорили європейці й американці. Тобто після розвантаження танкера "TH Sonata" розпочалася не просто транспортування 80 тисяч тонн нафти в напрямку Мозирського НПЗ, почалося нове життя нафтопроводу "Одеса-Броди". Тепер цей нафтопровід і його термінал - це не тільки привід для проведення днопоглиблювальних робіт в самому глибоководному порту Європи (цікаво, скільки дачних селищ під Одесою побудовано на "днопоглиблювальні" бюджетні мільйони), а й спосіб підвищення енергетичної безпеки України (між іншим, це найголовніший питання всіх останніх самітів Євросоюзу).

3. Сільське господарство.

Дивно, але факт: при владі помаранчевих революціонеров в Україні в стагнації перебувала не тільки енергетика, але навіть сільське господарство. Консервативні за своєю природою селяни проінтуічілі наслідки майданократіі і охоче ставили свої землі під пар: нехай відпочине, мовляв, земелька, поки фермерам і латифундистам особливо не світять ні пільгові банківські кредити, ні потужна державна підтримка, рівна, наприклад, підтримки аграрного сектора економіки в тій же Франції чи Польщі. Що, по суті, поганого в тому, що себе і свої мозолі селяни люблять більше, ніж балакучу влада і її "Мерседеси" у Києві?

Результат цієї операції "Взяв паузу і тримай": нинішні посівні площі озимих в Україні на 12 відсотків перевищують середні показники за останні 5 років (трохи не 9 млн. гектарів). Так, дивись, ми зі своїми 7 млн. гектарів озимої пшениці знову в "житницю Європи" перетворимося)))

4. Монополії.

Боротьба Антимонопольного комітету України за інтереси пересічних українців, цілком помітна широкому загалу в останні шість місяців (дісталося і страховикам, і бензозаправщік, і сироварам), отримала несподіваний поворот: АМКУ зажадала знизити вартість послуг у банківських установах від самої кампанії "Visa". Пам'ятайте невдалий жарт Юлії Тимошенко: мовляв, Україна - це єдина країна в світі, де контрабанду продають за подвійною ціною? Так ось, виявляється, українцям, як лохам, і картки "Visa" обслуговували по непомірною ціною! Зловживаючи своїм монопольним становищем в Україні (110 українських банків - члени системи Visa тримають 80 відсотків ринку платіжних систем), кампанія Visa домагалася підвищення прибутків занадто простим шляхом: піднімала вартість оплат і комісій, вводила нові та додаткові тарифи etc. Тепер з грудня Visa обіцяє велике здешевлення своїх послуг. Хоча, здається мені, що таке лояльне ставлення до України, до її Антимонопольному комітету і до її клієнтам-резидентам з боку цієї платіжної системи викликане, насамперед, тим, що число українців, які користуються в умовах кризи картками Visa, поступово падає в рази. Як казав ще Цицерон, за необхідне ніколи не платиш занадто дорого.