Хто вбив онкологію в Україні? Ч. 2

(Продовження. Початок можна прочитати тут )

За поразку в битві відповідальність несе полководець. Чи не солдати "ліниві і боягузливі", не дощі і сніг, не дорогі, не сонце сліпуче, що не мухи дзижчать, а конкретна людина, що планував операцію, і благополучно бій продувшій. Не було боєприпасів? Лопатки саперні закінчилися? А хто повинен подбати про те, щоб снаряди були доставлені, щоб окопи були викопані, а солдати нагодовані? Є людина, якого можна поставити до стінки за помилки. Але і помилки бувають різними. Хтось допустив тактичний прорахунок, а хтось попросту продав пару ешелонів з обмундируванням, і гроші на коханок пустив. Хтось у розрахунках помилився, а хтось попросту пропьянствовал до самого бою, провалявся в штабному кабінеті, наплювавши на прийдешні страшні жертви. Такого "генія" слід не розстріляти, а повісити. І повісити обов'язково на площі. І запросити на страту інших полководців. Щоб подивилися. Щоб задумалися. Українську онкологію вбивали багато, але останню кулю в тремтячу, жалюгідну, поголеною голову пустили злодійкуваті неуки, які до влади в часи помаранчевого шабашу. Пустили навмисно. Це не прорахунки, не помилки - це цілеспрямоване вбивство галузі, а разом з нею - вбивство сотень тисяч людей. Поки Ющенко будував дурні пам'ятники, присвячені подіям вісімдесятирічної давнини, прямо перед його носом знищувався генофонд, викошувати, побивалося майбутнє країни. Щороку тільки за офіційними даними (ті, що в селах мруть "від пуза", "від горла" і "від кашлю" - не в рахунок) в країні від раку помирає 90 000 чоловік. З них 35% складають працездатні громадяни. Поки зводили пам'ятники, вимерло пів-країни. І потрібно б за це стрельнути декого. А краще - повісити. Тому що, повторюю, йдеться не про помилки, а про цілеспрямовану злочинної діяльності, яка призвела до катастрофи. І у злочинців є імена. Одне з цих імен - Ігор Щепотін. Я опускаю запити "відкату" за необхідне країні обладнання "Кібер-ніж", померлі будівництва, що продовжують вимагати неймовірних грошових коштів з бюджету, не працюють програми з лікування онкохворих дітей, відсутність якої б то не було виразної програми з викорінення зростаючої кількості онкозахворювань, відсутність наукової роботи в цьому напрямку і масові звільнення талановитих онкологів - все це квіточки. Криваві квіти. Але є і ягідки. Я озвучу деякі факти, а ви самі вирішите - вішати Щепотіна, або краще розіп'яти на воротах перед Інститутом раку. У 2008 році Головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності "Онкологія" Ігор Борисович Щепотін підписав перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення. Підписав він цей перелік без позначення кількості та ціни виробів. Крім того, Ігор Борисович "не побачив" наступного - в документ було внесено низку ліків, які не містяться в затверджених протоколах лікування онкологічних хворих . Тобто, в список засобів цілком могли бути включені фалоімітатори або активоване вугілля. Втім, активованого вугілля там не було - він занадто дешевий. Потрібно щось дорожче, бо поняття "відкату" в справі боротьби з раком в Україні є чільним. Нині компетентні органи надзвичайно зацікавилися препаратом "Таміфлю", закупленим нашою країною в кількості, необхідній для лікування всієї Галактики. Я ж пропоную народним депутатам поцікавитися сумами, витраченими на придбання препаратів для лікування хворих на рак тільки за пару років безмежного тимошенківська-ющенківського бенкету під час чуми. Отже, в 2008 році в Технічно-економічні обгрунтування (ТЕО) закупівлі медпрепаратів були включені медикаменти, які НЕ замовлялися територіальними органами охорони здоров'я . Немає цих препаратів в протоколах лікування хворих на рак. Тим не менше, тільки за 2009 рік цих марних у лікуванні онкохворих препаратів було закуплено на суму в 54,8 мільйона гривень! Також у 2009 році в ТЕО закупівлі були включені ліки на суму в 24 мільйони, яких немає в формулярної довіднику з використання лікарських засобів в онкології . У боротьбі з раком ліки марні, але закуповувалися для боротьби з раком. Тільки в першому півріччі 2009-го таких препаратів було придбано на суму в 16 мільйонів гривень. Внаслідок цих закупівель на початок травня 2009 року на залишках медустанов валялося препаратів, закуплених у 2005-2007 роках, на суму в 8,4 мільйона гривень. Ці препарати не використовувалися від півтора до чотирьох років . Коли підійде до кінця термін придатності (вже дуже скоро) - їх утилізують за бюджетні кошти. За таке вішати, або розпинати потрібно? А може, віддавати на розтерзання родичам вмираючих від раку дітей, що не мають шансу на виживання? Але "просто" набувати припарки для мертвого - занадто дрібно. Потрібно ж і на тендерах "заробляти". Судіть самі - в 2008 році у ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів" Біолок "був придбаний препарат" Доцетаксел "за ціною 3602,48 гривень. Відкриваємо щотижневу газету "Аптека" за 31.03.2008. Відкриваємо, читаємо, і захлинаємося від відкриття великого - виявляється, цей же препарат на ринку під час проведення тендеру коштував 2426,36 гривень, тобто, на 1176,12 копійок менше! І це не все. У того ж ЗАТ було закуплено ліки "Тропісетрон" за ціною 50 гривень. А в газеті чорним по білому зазначено - вартість цього препарату становила 20,7 гривень. Закуплений для боротьби з раком "Ідалік" обійшовся бюджету в 445 гривень, в той же час, його можна було без всяких тендерів придбати за 286,73 гривень. Препарат для онкохворих "Мітоксантрон, 10 млг" закупили по 280 гривень, а "Мітоксантрон, 20 млг" за 336 грн. Погляньмо на сайт МОЗ Білорусі. Виявляється наші сусіди у того ж виробника в той же час без проблем набували той же "Мітоксантрон, 10 млг" за ціною 77 гривень, а "Мітоксантрон, 20 млг" по 130,9 гривень. Порівняли ціни? Розстрілювати за таке, або краще все-таки вішати? За найскромнішими підрахунками, "зазор" борців з раком за 2008 рік склав близько 4,8 мільйонів, а в 2009-му (коли кількість хворих і вмираючих від раку збільшилася) - 11 мільйонів . Це гроші на крові, на муках, на нелюдські страждання. Це гроші на трупах. Ігор Борисович Щепотін, конкретна людина, що несе персональну відповідальність за розвал галузі та за злочини, які чинить у веселі помаранчеві часи, і нині є головним онкологом України. Він очолює онкологію, хоча онкологія за час правління безруких, бездушних і злодійкуватих чиновників від медицини померла. Вона померла в муках, як померли сотні тисяч людей, вся вина яких полягала в тому, що народилися і захворіли вони в країні, де людське життя не варто і ламаного гроша, і де за вбивство мільйонів не вішають на площах ... PS Чесне слово - я збирався закінчити серію статей про подвиги головного онколога України на другій частині. Занадто бридко, занадто цинічно, до нереальності блюзнірськи і гидко все чиниться в галузі. Занурюватися в цю вигрібну яму, трупний сморід від якої поширюється далеко за межі нашої каліки-країни, не хочеться. Хочеться залишити собі пару відсотків віри в людину, віри в те, що НЕ МОЖЕ нормальна людина сіяти тисячі смертей заради хрустких папірців з водяними знаками. Але стаття знайшла відгук у читачів, як говорили у славні радянські часи, "пішли листи", і знайшлося чимало людей, готових надати про Ігоря Борисовича надзвичайно цікаву додаткову інформацію. Наступні частини знову будуть присвячені вам, громадянин Щепотін. Але напишу я їх не заради вас, а заради тих, хто ще живе, плекаючи надію на допомогу людей у білих халатах. Далі буде ...

Від редакції: Редакція готова надати пану Щепотіну можливість висловити свою позицію і висловитися на сторінках видання.