Блог | Залиште Сердючку м*скалям. Хай мучаться

Бачу в стрічці обурення щодо виступу Данилка у Сочі.

А де йому ще виступати? Те, що формат "потешные хохлы" більш не користується попитом в Україні, свідчить про появу та укріплення реальної, а не шароварної сучасної української культури. В цій культурі вочевидь має бути і буде своє місце для бурлеску і вертепу. Але для бурлеску українського, а не малоросійского.

В Росії же, яка не визнає в українцях самостійної сучасної нації, артист має всі шанси підзаробити.

Ярко одетые малороссы с их звонкими напевами, сало, горилка, молодуха. Саме на таких колоніальних образах будується українська ідентичність за версією росіян.

Ми же за останні роки пройшли великий шлях у переосмисленні національних символів та у розумінні того, хто такий українець і що він є.

Потешні хохли назавджи залишились у пам`яті прибиральниць Кремлівського палацу з’їздів. Замість них з попелу ДАПу повстали сучасні українці.

Читайте: Український шоубіз. Що з ним не так?

Шароварщина в принципі була явищем штучного і тимчасового перевтілення радянських людей в образи України, намальовані для них ідеолгічним відділом ЦК. Саме для того, щоби зовнішній гротеск підкреслював внутрішню пустоту цих образів, а через це - дискредитував і саму національну ідею.

Жива Україна, яка віднайшла себе після початку війни, має живу культуру. Тому у виступі Данилка у Сочі є щось екзистенціално закінчене і логічне. Мертве воз’єдналося із мертвим. Привид малоросійської культури, який був віднайдений країною тортур та смерті, повернувся до привиду самої цієї країни. Це свято некрофілів повинно надихати нас на думку, що ми - живі.

Просто не ходіть на концерти артиста і залиште Сердючку москалям. Хай мучаться.