Знову в школу: зірки розповіли про те, якими були учнями

Школа – це складно, нервово, але прекрасно. І такою її роблять саме ті, кого прийнято сварити за шум, погану поведінку та малюнки на партах. Школа без дітей – це стіни, всередині яких сидять люди з нудною паперовою роботою. І вчитель стає вчителем тільки за наявності учнів. Ми попросили артистів і ведучих коротко згадати, якими школярами вони були: тихонями, "улюбленцями" чи хуліганами? Читайте відповіді!

NIKITA LOMAKIN: мама була викладачем, а брат — не просто відмінником, а супергенієм школи з математики та фізики. Їх усі дуже поважали. Я пішов тим самим шляхом — до фізико-математичного класу. Навіть незважаючи на те, що я поводився та вчився добре, мені все одно говорили, що я не дотягую до рівня свого брата. Часто чув на свою адресу: "Краще йди співай". Ось і співаю, у мене це дійсно виходить краще! (Сміється.)

GROSU: я була відмінницею, навіть незважаючи на те, що через часті переїзди змінила кілька шкіл. Мені було легко знаходити спільну мову з однокласниками. Більше скажу: мені якось вдавалося і тусити, і з хорошими оцінками додому приходити, і виступати.

Найяскравіші спогади з 1 вересня пов'язані з тим, як у перших двох класах у Чернівцях, де я навчалася разом із двоюрідними братами, хуліганила я разом із ними теж знатно. Дякую за те, що вони мене завжди прикривали. Могла і футбольним м’ячем вікно розбити, але на мене ніхто ніколи і не думав! (Сміється.)

Сергій Мироненко: у середній і старшій школах нижче "четвірки" не отримував. Незважаючи на це, "ботаном" не був і навіть хуліганив. Коли навчався в другому класі, взяв удома гроші, аби накупити жуйок і продавати. Перед цим витягнув фантики, тобто, найцінніше, тому що їх усі збирали! (Сміється.) Жуйки ж – запечатав назад і став із себе зображати бізнесмена. (Посміхається.) Коли все з’ясували вчителі, маму викликали до школи. Тоді я вперше отримав капітальну догану.

Marietta: я була дуже активною: багато виступала на заходах, їздила від школи на конкурси, а також – за "обміном" до Франції, Німеччини... В школі я вперше дізналася, що таке булінг. Мене дуже сильно ображали хлопці з класу. В цілому, школа показала мені, що чим більше ти робиш, тим краще до тебе ставляться оточуючі. Тому в мене завжди були відмінні оцінки! (Посміхається.)

Анна Трінчер: у моєму житті було багато шкіл, цілих сім за одинадцять років навчання. Я завжди була активною та брала участь у всіх шкільних заходах, конкурсах... Вчителі, як мені здається, недооцінювали мене, мало хвалили. А ось сварили часто... Наприклад, що, мовляв, прийшла до школи не в формі, а в модному шарфику. Навіть викликали на збори та перед усім класом лаяли за зовнішній вигляд. Але я не відступала: я боєць із дитинства – і до цього дня домагаюся свого.

Андрій Чорновол ("Червона Рута", М1): я з тих школярів, які навчаються на "відмінно", але поводяться жахливо. (Посміхається.) У табелі в мене практично не було оцінок нижче 10, але щоденник ряснів зауваженнями типу: "з’їв квіти вчителя", "кувиркався в коридорі", "на уроці математики імітував звуки тварин". Я обожнював школу і не розумів тих, хто її прогулював. Тому що в школі зі мною відбувалося все найцікавіше. Плюс бонусом я отримував знання. (Посміхається.)

Оля Цибульська ("WEEKEND із М1", М1): школа – це одна з перших сцен із можливістю виступати, навіть відповідаючи на питання та розказуючи вірші; це перші перемоги, перше розбите серце, це справжні емоції! Пам'ятаю, в 5 класі приходжу на урочисту "лінійку" – в моєї однокласниці груди виросли, а в мене – ні. Я настільки засмутилася, що мама, аби розрадити, пішла до магазину й купила мені бюстгальтер з пуш-апом. Тоді я відчувала себе щасливою та дорослою!

Сама не можу усвідомити, що я мама школяра! Мій Нестор чекав на 1 вересня. Сподіваюся, він не розчарується і закохається в школу, а школа, у свою чергу, закохається в Нестора!

Сєргєй Алєксєіч ("Найкращі куми України", "Щоденне SHOW", М1): я був непростим школярем! Часто підбивав усіх втекти з уроку або влаштувати веселий пранк над учителем. Мої батьки були частими гостями в кабінеті директора. Все посилював той факт, що завуч школи жила прямо над нами (привіт, мої рідні Ромни!), тому щоденний "звіт" про мою шкільну поведінку за чашкою вечірнього чаю транслювався батькам! З поведінки в мене завжди було "незадовільно". Але! Я був дуже артистичним – і тому весь культмасовий сектор школи був на моїх плечах! Осінні бали, випускні, новорічні "ранки" – наша школа завжди перемагала за рівнем проведення культурно-мистецьких заходів.

Сьогодні я веду свою доньку до другого класу – і розумію, яка це велика й важка праця – професія вчителя! Низький вам уклін за дорогу в життя!

СолоХа ("Найкращі куми України", М1): у школі я була відмінницею, добре вчилася, тому батьків не викликали. Завжди брала участь у КВН і співала в шкільному рок-гурті.

Міла Єрємєєва ("Щоденне SHOW", "TopTikTok", М1): я вправно балансувала між відмінниками і бунтарями. Але інколи батьків викликали до школи, позаяк характер свій я демонструвала. 1 вересня обожнювала! Отак приходиш до школи — й одразу помітні зміни: хто подорослішав, хто засмагав усе літо, а хто допомагав бабусі на городі. Знаходиш нову симпатію в обличчі старшокласників, наприклад. Помітно, що вчитися я забувала? Але, тим не менш, любила задавати постійно вчителям питання і допитливо чекати на відповідь.

Галина Завійська ("Міністерство Прем’єр", М1): дуже любила читати! Тим більше, що активне читання заохочувалося наклейками, з яких можна було зібрати сонечко. Хто більше читав – у того "сонце" було соліднішим. (Посміхається.) Так що моєю метою було зібрати наймасштабніше "сонце", а дівчинка я бойова! (Сміється.) Взагалі я вела всі шкільні свята, а після одного з виступів – до Дня гімназії – вчителька з хімії так перейнялася моїм співом, що зарахувала контрольні "автоматом"! Так що вчителям подобалися мої здібності до вокалу й танців.

Денис Жупник ("Міністерство Прем’єр", М1): школярем я був жахливим! Щоденник був щотижня червоним від зауважень типу "їв кімнатні квіти", "збив із ніг вчителя!". Одного разу батьки вирішили мене підлякати: сказали, що після чергової "двійки" не знають, що зі мною робити і тому відправляють до школи для важких дітей. Навіть підіграли, що привозять мене туди, показали, де вона розташована – а я і змирився! (Сміється.) Пізніше, коли ми переїхали з Нової Каховки до Херсона і я вступив до Ліцею мистецтв, усе змінилося і моя погана поведінка отримала творче русло для реалізації.

Вікторія Батуі ("Хітова дюжина", М1): я була суперстаранною ученицею та відмінницею до 6-го класу. Потім, із появою хімії, фізики та геометрії я "скотилася", але ніколи не була хорошисткою. Навчання в гуманітарній школі мені подобалося, іноземні мови давалися мені легко. Батьків ніколи не викликали, уявляєте? (Сміється.) Та й узагалі: питань із навчанням не було, всі в класі мене дуже любили.