Як українець із Боярки допоміг Оппенгеймеру створити атомну бомбу: маловідома історія

На світові кіноекрани цього тижня виходить новий блокбастер Крістофера Нолана "Оппенгеймер", присвячений американському фізику Роберту Оппенгеймеру. Він увійшов в історію, як лідер команди видатних учених, які створили ядерну бомбу в рамках проєкту "Мангеттен". Більшість із нас знає імена таких його учасників, як Річард Фейнман, Нільс Бор, Енріко Фермі чи Марія Гепперт-Майєр. Але досі маловідомим лишається факт, що серед основних розробників був і українець.

Йдеться про народженого у Боярці фізика та хіміка Георгія, або як його називали у США Джорджа Кістяковського. Він став розробником "повільної" вибухової речовини під назвою боратол та підривача, який згодом був встановлений у першій атомній бомбі. Досі в науці використовується поняття "хімічний детонатор Кістяковського". OBOZREVATEL розповідає неймовірну історію українського вченого.

Родина науковців

Майбутній науковий консультант президента США Двайта Ейзенхауера з’явився на світ 18 листопада 1900 року. Сім'я Кістяковських мешкала у Боярці на Київщині. Наукою займались майже всі близькі родичі Георгія.

Так дід по батькові Олександр був професором права та відомим адвокатом, учасником українського національно-визвольного руху. А батько Богдан – професором філософії та членом Української академії наук.

Дід з материнського боку, німець Вільгельм Бернштам займався археологією, а молодший брат Георгія-Джорджа Олександр став видатним зоологом та орнітологом. Забігаючи наперед, дочка Кістяковського Віра теж присвятила своє життя фізиці, зокрема дослідженням космосу, і стала першою жінкою-професором фізики знаменитого Масачусестського технологічного інституту.

Звісно, освіта Георгія була пріоритетом родини, тому його відправили вчитись до московської гімназії. Але у 1917 році він повернувся до Києва і завершив навчання уже тут. Коли над Україною нависла загроза радянської окупації, Кістяковський вступив до лав Білої армії, щоби протистояти червоній навалі. Але попався більшовикам і провів деякий час у в’язниці. Врятувався молодий чоловік утечею в через Крим та Туреччину, а потім вирушив до Сербії, де жив його дядько.

Саме він порадив хлопцеві вступити до вишу і допоміг йому грішми. Вибір Георгія пав на Берлінський університет. Студентом він став у 1921 році, а вже за 3,5 роки завершив весь навчальний курс. Докторську дисертацію з фізичної хімії на базі цього ж навчального закладу Кістяковський захистив, коли йому було всього 25 років. Науковим керівником молодого дослідника був Макс Боденштейн – перший вчений, який сформулював ідею ланцюгової реакції.

Кар’єра в США

Саме Боденштейн рекомендував Кістяковського на стипендію Міжнародного комітету з освіти в області фізичної хімії. Так молодий талант у січні 1926 року опинився у Прінстонському університеті в США. За чотири роки він отримав запрошення до Гарварду і уже в 1933 році здобув там посаду ад’юнкт-професора і залишився у стінах престижного вишу до кінця життя. Займався вчений питаннями термодинаміки, спектроскопії та хімічної кінетики.

Того ж року Георгій, або як його тут всі звали Джордж, отримав американське громадянство і був обраний до Американської академії мистецтв та наук. На той момент він уже був одружений з Хільдегардою Мебіус. Шведка за походженням, вона подарувала Кістяковському єдину дитину – дочку Віру. Пізніше чоловік одружиться ще двічі – з Ірмою Шумер та Елейн Махоні.

Членом Національної академії наук США Кістяковський став у 1939 році. А ще за рік увійшов до складу Американського філософського товариства. Кар’єра дослідника за океаном складалась просто блискуче.

Друга світова війна та проєкт "Мангеттен"

Коли в Європі почалась Друга світова війна і Гітлер розпочав свої завоювання, Кістяковський був обраний до складу американського Комітету національної оборони. Також президент Франклін Рузвельт ввів його до складу Національного дослідницького комітету оборони. Вчений очолив один з підрозділів відділу, що займався розробкою бомб, пального, газів та хімікатів.

Сучасники розповідали, що Кістяковський був незадоволений станом американських знань про вибухові речовини та паливо і працював у своїй царині вельми наполегливо. Зокрема його цікавили дослідження вибухової речовини гексогену. Задача підрозділу, в якому працював дослідник, полягала в тому, щоби придумати, як виробляти його у промислових масштабах. Коли цей процес було налагоджено, саме Кістяковський винайшов "Тітку Джемайму" – суміш нетоксичної вибухової речовини октогену з борошном, яку можна було при транспортуванні видавати за харчовий продукт і навіть використовувати у кулінарії.

Ще однією сферою зацікавлень Джоржа були дослідження властивостей детонацїі та ударних хвиль. Він вдосконалив модель Чепмена-Жуге, яка описувала спосіб поширення ударної хвилі, викликаної детонацією.

У 1942 році влада США почала роботу над створенням атомної бомби, щоби випередити у цьому нацистську Німеччину. Оппенгеймер, директор лабораторії в Лос-Аламосі, де найкращі уми свого часу об’єднались у проєкт "Мангеттен", розпочав пошуки фахівця з вибухівки. У жовтні 1943 року в якості консультанта з цього питання був залучений безцінний спеціаліст – Георгій Кістяковський. Як сильно його цінували в Лос-Аламосі свідчить той факт, що вченому пішли на поступки, дозволивши його доньці відвідувати батька під час канікул. Тоді як будь-які контакти з рідними, тим більше в межах лабораторії, були під строгою забороною.

Перше випробування створеної командою проєкту бомби відбулось 16 липня 1945 року. Серед пустелі у штаті Нью-Мексико підірвалась "Трініті", потужність якої складала еквівалент 21 кілотонни тротилу. "Я впевнений, що перед кінцем світу, останньої мілісекунди існування Землі, остання людина побачить те саме, що побачили зараз ми", – так описав свої враження від випробування Кістяковський

Для розробки суперзброї знадобилась праця 120 тисяч людей і кілька років. Зусилля, яких вони докладали, могли би так і не увінчатись успіхом, адже бомбі бракувало механізму, який міг би стиснути плутоній до стану, коли він почав би розпадатись, що спровокувало би вибух. Саме Кістяковський розробив хімічний підривник, який довершив розробку атомної бомби.

Менш ніж за місяць після перших випробувань бойові заряди "Товстун" та "Малюк" впали на японські міста Нагасакі та Хіросіма відповідно, змусивши країну капітулювати. Друга світова війна була нарешті завершена.

Життя після війни

Відігравши свою чималеньку роль у проєкті "Мангеттен" Джордж Кістяковський у лютому 1946 року повернувся до Гарварду. Уже наступного року він очолив кафедру хімії. Вчений з радістю зайнявся знову мирними дослідженнями та лекціями.

Втім, влада США не забула його заслуг. І вже у 1957 році, під час кадендції Двайта Ейзенхауера, Кістяковський був призначений до Президентського наукового консультативного комітету, а два роки потому очолив його. Він керував Управлінням науково-технічної політики з 1959 по 1961 рік. Науковець зробив чималий внесок до створення системи контролю над ядерною зброєю в США.

Зокрема у січні 1960 року, коли холодна війна уже набирала неабияких обертів, в рамках планування та переговорів щодо контролю над озброєннями Кістяковський запропонував політикам так звану "порогову концепцію".

Відповідно до цієї пропозиції всі ядерні випробування, що перевищують рівень технології сейсмічного виявлення, опинялись під забороною. А після підписання відповідної угоди США та СРСР мали почати спільну працю над покращенням технології виявлення, переглядаючи допустиму потужність випробувань у бік зниження по мірі вдосконалення техніки. Ці переговори йшли досить успішно, але їх зірвав інцидент зі знищенням американського літака-розвідника Lockheed U-2 біля Свердловську у травні 1960 року.

Свою співпрацю з урядом США Кістяковський припинив у січні 1968 року на знак протесту проти американського вторгнення до В’єтнаму. З того часу він зосередив свої зусилля на посиленні контролю над озброєннями та запобіганні ядерної війни.

Свою роботу в Гарварді видатний українець полишив у 1972 році, будучи почесним професором цього університету. За своє життя Георгій-Джордж опублікував близько 150 наукових робіт. Його досягнення в науці та політиці були відмічені безліччю нагород. Кістяковський здобув 11 почесних вчених ступенів, премії Нікольса і Петера Дебая, медаль Теодора Вільяма Річардса від Американського хімічного товариства, медаль Свободи та чимало інших відзнак.

Помер вчений 17 грудня 1982 року від раку. Тіло Кістяковського піддали кремації, а прах розвіяли біля його літнього дому на мисі Кейп-Код на самому сході штату Массачусетс. Документи видатного вченого нині зберігаються в архіві Гарвардського університету.

Все життя Кістяковський не забував про своє походження. Він називав себе українцем і по мірі сил допомагав українській діаспорі в США. Зокрема вчений був членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка. В інтернеті можна знайти цитату з одного із останніх інтерв’ю вченого, де на запитання, чи він не росіянин, Кістяковський відповів: "Ні, я – українець. Це все одно, що шотландця запитати: ви – англієць?"

У фільмі Нолана роль Георгія Кістяковського виконує норвезький актор, режисер та поет Тронд Фауса.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, як син українських євреїв винайшов перший мобільний телефон.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram, Viber і Threads, щоб бути в курсі останніх подій.