Ліні Костенко – 94: що легендарна поетеса писала про війну в Україні та як попереджала світ. 10 цитат
У вівторок, 19 березня, легендарна українська поетеса, письменниця дисидентка, лауреатка Шевченківської премії Ліна Костенко відзначає своє 94-річчя. Її пророчі та до болю правдиві рядки надихали цілі покоління на любов і боротьбу за свою країну, навіть коли війна була чимось давно забутим для них.
Вірші та проза Ліни Костенко, зокрема, виховали хоробрих воїнів і захисниць, які дають відсіч загарбникам зараз. OBOZ.UA вирішив пригадати, як іменинниця попереджувала світ про війну та що писала про Україну.
Рядки про "сірого чоловічка" 2015-го року містили в собі потужне послання світу, яке проігнорували тоді. Ліна Костенко закликала партнерів до реакції на звірства Росії, поки війна не дійшла й до них.
"І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви", – писала українка.
В інтервʼю 2022 року Ліна Костенко зізналася, що ніколи не відчувала ненависті до інших народів, але Росія – виключення. Своє ставлення до терористичного народу вона колись описала: "У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна".
Передбачила легенда української літератури й "поділ" своєї країни між сусідами.
"Розп'ято нас між заходом і сходом.
Що не орел – печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе", – пророкувала письменниця в "Берестечку".
У тому ж творі українка пояснювала, чому державі так тяжко бувало в різні часи.
"Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те", – писала поетеса.
Переживши Другу світову війну, період репресій, становлення незалежності та багато революцій, Ліна Костенко, як ніхто, знала, яка доля чекає на її народ.
"Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем", – писала українка.
Ліна Костенко зізнавалася, що знала про напад Росії на Україну всі роки незалежності. Коли на Київщину полетіли перші ракети, вона взялася за перо.
"Захлинаються кров’ю і димом світанки.
Вигинає імперія хижий хребет.
По дорогах повзуть розчепірені танки.
Причаїлася свастика в літері Z", – описувала події 2022 року письменниця.
Хоч сама авторка рідну країну не залишила, багатьом українцям довелося виїхати за кордон. Із цією масовою еміграцією перегукуються її пронизливі слова:
"Я прощаюся з рідним краєм
у мовчанні, в побожній тиші…
Вечір сонце пшеничне розкраяв
і окраєць над полем залишив".
Особливий сенс у рядках поетеси знайшли й воїни на передовій. Один із них продекламував вірша "Крила", який підкреслює, духовно багата людина здатна на все. Зокрема, і на героїчні вчинки заради країни.
"А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари", – писала Ліна Костенко у далекому 1958 році.
У мирні часи поетеса закликала жити повним життям, але попереджала, що погані часи ще попереду:
"Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, —
Не будь рабом і смійся як Рабле!"
Наостанок хочеться згадати актуальну поезію 94-річної легенди, написану під впливом великої війни з Росією. Саме ці рядки, можливо, найбільше надихають сучасників поетеси та будуть вивчатися ще не одним поколінням українців.
"Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що — тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у Кремлі!
Хай сам боїться — він уже вчорашній.
Посіють бомби — ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть", – писала іменинниця.
Раніше OBOZ.UA розповідав і показував, який вигляд поетеса мала в молодості. Письменниця була двічі одружена та має двох дітей.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!