"Мала сумніви щодо зовнішності". Софія Шамія – про пластичні операції, індійську їжу і те, чи не було провокацій від інших учасниць "Міс Світу"

На 71-му щорічному міжнародному конкурсі краси "Міс Світу", який відбувся в Мумбаї, Україну представляла 19-річна студентка Софія Шамія. В інтерв'ю OBOZ.UA дівчина, яка вперше побувала в Індії, розповіла, до чого за три тижні перебування в країні так і не змогла звикнути, а також зізналася, що зробила першим, повернувшись в Україну.

"Міс Світу" – міжнародний конкурс краси, який входить у "велику четвірку" конкурсів поряд із "Міс Всесвіт", "Міс Інтернешнл" і "Міс Земля". Цьогоріч перемогу здобула 23-річна модель Христина Пишкова з Чехії. Загалом у конкурсі брали участь представниці зі 112 країн світу. Українка Софія Шамія з легкістю пройшла до чвертьфіналу, однак у півфінал не потрапила. Проте без перемоги додому не поїхала. Софія гідно виступила на дефіле у вечірніх сукнях. А також посіла перше місце серед учасниць з європейських країн у конкурсі "Краса з метою (Міс благодійність)".

– Софіє, на "Міс Світу" вас поселили з представницею Греції, яка розмовляє українською. Спеціально так підбирають сусідок, які напевно порозуміються?

– На мою думку, це збіг, але я дуже вражена, що в інших країнах так гарно знають нашу мову. Мені було неймовірно приємно дізнатись, що представниця Греції спілкується українською, тому я відчувала ще більш патріотичну гордість і впевненість у собі.

– Що вас захопило на конкурсі з побутового погляду? А до чого так і не змогли звикнути?

– На конкурсі всі учасниці мали дуже активний графік. Ранні підйоми, постійні репетиції, участь у різних активностях. Я вдячна "Міс Світу" за можливість побувати не тільки в одному місті в Індії, а й розгледіти красу Делі та Мумбаї. Серед речей, до яких мені було важко звикнути, – це дуже гостра їжа, до якої мені, як українці, було достатньо важко адаптуватись.

Це мій перший візит до Індії. Мене вразила автентичність культури, люб'язність та привітність місцевих жителів. Вони дуже поважають свою релігію та шанують сімейні цінності. Дуже часто в межах конкурсу ми одягали вбрання індійських дизайнерів. Мені припало до душі приміряти кожне сарі, яке несло в собі особливий символізм, та інші екстравагантні вбрання з різною кольоровою гамою. Я вдячна за можливість та нагоду познайомитись із великою кількістю популярних індійських дизайнерів, змогою вивчити місцеві танці для виступу на сцені "Міс Світу".

Країна приймала нас понад три тижні та здивувала різнобарвністю традицій. Ми доторкнулися до особливої культури, якій понад 4,5 тис. років. На жаль, через активний графік конкурсу я не мала можливості відвідати багато цікавих архітектурних пам'яток, тому, можливо, в майбутньому я із задоволенням приїду ще до цієї країни вже як туристка.

– Сучасну індійську кухню неможливо уявити без пекучих спецій. Вдалося звикнути до гострої їжі?

– Індійська їжа, звісно, відрізняється від нашої. Особливістю їхньої кухні є використання великої кількості спецій. Як я дізналася від місцевих, це зумовлено тим, що в них багата агрокультура. Вирощують велику кількість різновидів трав і прянощів. Європейському споживачу місцева їжа може здатись досить гострою. Але водночас це додає їй унікальності. Оскільки в Індії священна тварина – корова, вживання яловичини в індуїзмі є табу. Вони часто готують курятину, подаючи з різними спеціями та соусами або у клярі. Жодних обмежень у харчуванні в межах конкурсу я не відчула, в нас було велике різноманіття в їжі. Зазвичай ми харчувалися кілька разів на день, проте через велику кількість тренувань іноді доводилося пропускати якийсь прийом.

– Було щось у раціоні, що нагадувало наші страви?

– Жодних схожостей з українською кухнею в Індії не було. Саме тому, повернувшись додому, я мріяла скоріше скуштувати наші домашні страви, бо дуже сумувала за ними.

– Софіє, на конкурсі у вас були гарні та недешеві сукні. Хто оплачує зазвичай таку красу?

– Близько п'яти місяців ми разом з комітетом конкурсу "Міс Україна" займалися підготовкою. І одним з основних етапів було створення та вибір гардероба. Дуже вдячна всім брендам і дизайнерам, які зголосилися нас підтримати. З цікавих фактів варто зазначити, що над створенням образу "Лісова пісня" працювали харківські дизайнери MYVO. Особливістю сукні були кінетичні квіти, які рухались. А також величезна золота квітка папороті на спині, яка виготовлена на основі техніки кірігамі й ускладнена різнофактурними матеріалами для створення "ефекту сяйва". Ця унікальна конструкція повернулася зі мною до України, та, можливо, у майбутньому ми виставимо її на благодійний аукціон.

Моєю головною вечірньою сукнею стало символічне вбрання, натхненне монументом "Батьківщина-Мати". Сукня "Сталева леді" складається з двох частин. Верхній корсет дизайнер Андрій Анікєєв виливав вручну та кілька разів фарбував, декоруючи камінням. Основа сукні – сітчаста тканина, що всипана кристалами Swarovski, які у поєднанні з блискітками створюють соти, що нагадують кольчугу. Ми дуже вдячні дизайнерам за багаторічну співпрацю.

– Чи давали ви свої поради з приводу вбрання, враховуючи, що мрієте про відкриття власного бренду суконь?

– Так, я брала активну участь у виборі дизайну та у всьому процесі створення кожної із суконь. Деякі сукні ми шили з окремими брендами, а частину з них ми створювали у колаборації з групами українських майстрів та дизайнерів. Я дуже щаслива, що кожна сукня створена руками українських майстрів – це надважливо для демонстрації наших талантів на міжнародній арені. Я свідомо обирала сукні, які мають символічні значення: в кольорах прапора та з іншою українською айдентикою, що допомагало говорити про Україну на світовій арені.

– Софіє, яка вага і зріст у вас зараз?

– Зріст – 171 см. Вага – 50 кг.

– Що подобається вам у своїй зовнішності?

– Зараз я комфортно почуваюсь у своєму тілі. Повністю задоволена зовнішністю, маю впевненість у собі, що дуже допомагає мені рухатись у сфері краси. Жодних комплексів чи потреби щось змінювати в собі не відчуваю.

– Ви завжди відчували, що гарна? Батьки плекали у вас цю впевненість?

– Як у кожного підлітка, в мене були сумніви щодо своєї зовнішності. Але завдяки підтримці батьків та саморозвитку зараз почуваюсь щасливою.

– Краса – це не лише зовнішність, а й вміння себе подати. Впевненість – це у вас від природи чи риса характеру, якої вчилися?

– На мою думку, впевненість росте завдяки освіті, любові до себе та прийняттю себе такою, як ти є. Взаємодія з різними цікавими людьми розширює світогляд і постійно спонукає розвиватися та здобувати нові знання. Також для мене є дуже важливим володіння іноземними мовами. І все це в комплексі допомагало відчувати себе сміливо на світовій сцені.

– Чи зустрічали ви на конкурсі представниць, які були занадто впевненими в собі?

– Мені не доводилося стикатись з якимись проявами недоброзичливості чи некоректною поведінкою. Всі дівчата гідно представляли свої країни. Я дуже щаслива, що змогла знайти велику кількість подруг, і в майбутньому планую підтримувати стосунки з усіма дівчатами, з якими познайомилась в Індії. Тепер у мене є подруги по всьому світу.

– Як ставитеся до того, що з роками правила конкурсів краси значно пом’якшуються: татуювання, пластичні операції, косметологічні процедури – це вже не таке табу?

– Організатори конкурсу толерантно ставляться до всіх нововведень, які з'являються на міжнародних конкурсах краси. Зміни в зовнішності – це є особистим рішенням кожної з дівчат. Конкурси модифікують свої правила через те, що світ стрімко змінюється.

Також читайте на OBOZ.UA, що Софія Шамія розказала про тата в ЗСУ, який частково осліп через війну.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!