Балерину відрізняє краса, коли вона заходить за куліси, її краще не бачити — Христина Шишпор
Українська прима-балерина Христина Шишпор стала гостею студії ObozTV, де розповіла про закулісся своєї нелегкої професії, про догляд за собою і нещодавнє розлучення з чоловіком.
Чи правда те, що артистка намагалася завоювати увагу голлівудського красеня Джорджа Клуні, як проходять репетиції лютневої прем'єри балету "Лебедине озеро", у програмі якого Шишпор має намір встановити рекорд України, і багато іншого читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
— Люди вашої професії — вони зазвичай існують у своєму часовому вимірі: театр, сцена, балет, музика. Ну а те, що відбувається за стінами театру, якось впливає на те, як ви поводитеся на сцені?
— Звісно, це ж нас і формує як особистість в першу чергу (посміхається). Сцена — це само собою, але перш ніж переступити поріг цієї сцени, треба пройти дуже багато етапів у театрі. Як то кажуть, театр починається з вішака. Так і є. Все це починається з кропіткої роботи. Крапля за краплею... Так ви йдете до своїх досягнень. Звісно, не завжди це просто, іноді ти падаєш, але потім піднімаєшся і йдеш далі.
— 21 лютого у вас відбудеться прем'єра балету "Лебедине озеро". У людей, яким за 40, особливе ставлення до цієї вистави. Щойно ми бачили її на радянському телебаченні, ми розуміли, що влада змінюється.
— Так (сміється). Але зараз "Лебедине озеро" ніяк не стосується політики. Це все ж мистецтво. І люди, які люблять слухати класичну музику і дивитися на прекрасні костюми, виконання — їм варто прийти. Час вже прибрати ці забобони і просто приходити насолоджуватися мистецтвом.
— Ви виконаєте там, наскільки я знаю, 48 фуете (рух у класичному танці. — Ред).
— Так, я собі поставила за мету. І хочу встановити рекорд.
— Це буде рекорд України? Світовий? Чи ваш особистий?
— України.
— Наскільки знаю, фуете — це поворот у повітрі, правильно?
— Так, це оберт на одній нозі. За канонами, балерина робить 32 оберти, я ж хочу зробити 48.
— А чому саме 32?
— Тому що 32 такти. Так, це важкий елемент у балеті, не всі з них можуть впоратися. Багато провідних балерин саме з цієї причини не танцюють "Лебедине озеро". Не витримують.
— Вестибулярно?
— Там все. Це фізика, це важко морально. Це як у спортсменів. Він може 50 разів бути кращим, але виходить, а у нього ламається щось всередині.
— А у вас було таке?
— Так, бувало, звісно. Я ж не робот. Ми всі живі люди. Мистецтво це важке, майже як спорт. Ми не маємо права на помилку, ми виходимо один на один із глядачем і не можемо перемотати плівку, перемотати фонограму, перезняти це. На сцені у тебе є одна мить, і або ти її використовуєш, або ні.
— Про артистів балету, про балет взагалі ходить дуже багато різних легенд. Вам у житті довелося чи доводиться жертвувати чимось заради діяльності?
— Це особистий час. Час загалом. Його постійно не вистачає, балет забирає дуже багато часу денного і нічного. Постійно думаєш про те, як іде підготовка до вистави, чи готові костюми. А спектакль продумати треба від початку до кінця, це три акти. Кожен рух, кожен жест...
— Ну а як щодо дієт та інших обмежень?
— Звісно. Балет любить стрункі форми, скажімо так (сміється). За місяць до вистави я сідаю на дуже жорстку дієту і після трьох-чотирьох годин практично нічого вже не їм.
— Дуже жорстку — це аж за грамами на вагах слідкуєте?
— Ні. Насправді балет — це візуальна картинка. Головне подобатися собі у дзеркалі і добре виглядати на сцені, оскільки на ній ми здаємося ще більшими через світло прожекторів, софітів.
— Зараз, напевно, у вас проходять репетиції?
— Так, у мене було вже дві репетиції, ближче до вистави вони вже триватимуть довше. Будуть оркестрові, в костюмах. Я практично цілий день в театрі перебуваю.
— Ви можете дозволити собі якийсь"допінг" перед виходом на сцену? Мова зараз не лише про алкоголь.
— Буває таке, що можу випити тонізуюче. Зловживати ним не можна, воно більше як енергетик діє. Каву не п'ю, якщо перепити, від неї починається мандраж.
— Ви згадували сьогодні про спорт... Умовні "допінгові скандали" взагалі бувають у балеті?
— Ні (сміється). Ми все ж не спорт. Та й не можна нам допінг, оскільки до кінця третього такту треба відчувати свої м'язи, ноги. А допінг іноді може зіграти зло пожартувати з тебе.
— А як по завершенні вистави? Ось ви повертаєтеся у гримерку і...?
— За лаштунками людям зі слабкими нервами краще не бувати (посміхається). Балерину вирізняє краса, а коли вона заходить за куліси її краще не бачити. Це фізично важка праця. Буває, ти просто падаєш на коліна, у тебе йде страшна задишка, вени надуваються на обличчі, ноги, руки надуваються... А за п'ять хвилин ти встаєш, і ти знову принцеса. Ну а так, коли я заходжу після спектаклю до гримерки, якщо все минуло добре, то є ейфорія. Потім цей адреналін минає, іде відкат. Навіть ніби починається якась депресія, що вже все закінчилося, а ти так багато всього хотів встигнути.
— Як боротися з цим почуттям?
— Ні-ні, це тимчасове явище.
— Ви знялися у кліпах "Ніно" Олега Винника та "Злива" гурту "ТіК". Часто представники академічного мистецтва ставляться до шоу-бізнесу як до чогось другорядного. Як ваші колеги відреагували на ці експерименти в шоу-бізнесі?
— Люди завжди діляться на позитив і негатив. І якщо тебе не люблять, тебе не любитимуть у будь-якому разі, що б ти не робив. Але загалом доволі багатьом людям сподобалося. Багато знайомих телефонували, казали, що було цікаво дивитися. Звісно, балет — це доволі закритий світ. Далеко не всі можуть приїхати до Києва, знайти час сходити на виставу або дозволити собі. А коли ти ось так прочиняєш лаштунки нашої творчості, вони дивляться, діти цікавляться... Це завжди цікаво — спостерігати за життям артистів.
— До речі, про життя. Нещодавно в одному з інтерв'ю ви зізналися, що тепер ви вільна жінка...
— Так.
— ...Ви розлучилися. І там навіть було щось сказано на адресу Джорджа Клуні (голлівудський актор. — Ред).
— О, так (сміється). Я сказала, що я їду за тобою, Джордже!
— А він у курсі?
— Напевно, так (сміється). Насправді я пожартувала, ми просто не розповідали про цю ситуацію, вважали, що це особисте. Але настав час про це сказати, зараз це вже спільне рішення.
— Часто розставання селебрітіс відбуваються зі скандалами, це не про вас?
— Ні, всі дорослі люди. І як би важко не було, всі мають розлучатися з миром. Особливо коли є діти. Діти ні в чому не винні. У них є батько й мати, які їх дуже люблять, дітей у жодному разі не можна ображати. Люди сходяться, розходяться... Все буває в житті.
Читайте: Українська прима-балерина виступить у Києві зі знаковим для неї спектаклем
— Ви почуваєтеся самотньою?
— Ні, зі мною є моє найпрекрасніше — моя дочка.
— Іноді здається, що самотність — це обов'язковий атрибут людей творчих, хіба ні? Корисний атрибут для якогось особистого розвитку.
— Так, але коли з'являються діти — ти вже не самотній. У тебе є стільки турбот і справ, що самотнім себе іноді хочеться відчути, але не виходить (сміється). Не завжди це можливо.
— Буває таке, що телефон мовчить і виникають думки: "Боже мій, я нікому не потрібна"?
— Ні.
— Ви щаслива людина.
— Так, я вважаю, що самотність — це одне з найстрашніших покарань для людини. Дуже щаслива, що я потрібна в цьому світі, потрібна людям.