Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

107,6 т.
Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

З моменту перемоги Михайла Панчишина у восьмому сезоні вокального шоу "Х-фактор" на каналі СТБ минув майже рік. Сьогодні співак пише нову музику і пісні, активно займається сольним проектом Ptashkin і готує до випуску дебютну пластівку, за матеріалами якої день за днем ​​проводить у студії. Нещодавно Панчишин випустив і свій перший кліп на пісню "Вода ледяная".

Про перемогу на проекті, як і на всі інші теми, Міша говорить до смішного просто, без зайвого пафосу: стверджує, що в якийсь із днів "просто надів шапку, поїхав, заспівав, і так сталося, що виграв". Ми зустрілися в кафе на території каналу і поговорили про те, як для нього пройшов останній рік і чим живе сьогодні переможець головного вокального шоу країни.

У бесіді з OBOZREVATEL співак згадав про закулісся проекту та фінальне суперництво із зіркою 90-х Юрком Юрченком, описав свої нові тату і розповів, чому прийшов на інтерв'ю зі збитими кулаками.

Відео дня
Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Рік після твоєї перемоги на "Х-факторі" минув дуже швидко, можливо, так тільки здається. Яким він був для тебе?

- Для мене він дуже довго йшов, і якщо вже говорити про паралелі, як я змінився після "Х-фактора", я подорослішав. То була метаморфоза з пацана, який захоплювався усілякими нехорошими штуками для свого здоров’я, щоб робити пісні…

- Наприклад?

- Наприклад, алкоголем, легкими наркотиками… Але я не був наркоманом, я не захоплювався наркотиками, просто всі підлітки проходять через це, а "Х-фактор" став ніби переломним періодом для мене. За цей рік я зрозумів, що все це не потрібно, я подорослішав, я розумію, для чого роблю свою музику, і як надалі розвиватися. Я позбувся безладу в голові, почав працювати як людина, яка більш-менш тямить у цьому, тепер у мене все розписано. З’явилася якась доля професіоналізму, не скажу, що я професіонал, але доля з’явилася.

- Ти зараз у реглані з довгими рукавами, але наскільки знаю, за останній рік ти ще й набив собі нові тату, чи не так?

- Дуже багато їх додалося. Якщо до "Х-фактора" я ще міг порахувати їх, то зараз уже не порахую (посміхається). І це не через те, що я їх набиваю, типу прокинувся зранку і пішов набивати. Я їх набиваю лише коли бачу ескіз, картинку, переважно виношую ці ідеї рік або два. Можу набити і три тату за три дні, а можу збиратись цілий рік.

- На твоїй лівій руці ось чорним написано "pain" ("біль"). Ще й рука розбита, збіг?

- "Біль" - це в хорошому сенсі, а рука розбита - це я недавно місився, так... Чисто символічно (сміється).

- Кажеш, змінився після "Х-фактора"?

- Ой, за цю ситуацію мені соромно, бо після "Х-фактора" я взагалі перестав брати участь у всіляких бійках, розбірках, мені це не потрібно. Але тут я просто збоку стояв і нічого не робив, сміявся. Бійка була десь сім на сім, а я просто сміявся з того.

- І досміявся?

- Ну я сміявся, поки до мене не підлетів якийсь тіпочок, і мені довелося чисто по-пацанськи йому пробити, я ж не міг дати задньої, але я не хотів у тому брати участь. Чуєш, може ми це виріжемо, ці бійки? Нехай все це залишається зі мною, не хочу виглядати типу якимось бійцем, я не раз і сам отримував...

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Тобто зараз переважно не кулаком, а словом вирішуєш проблеми?

- Це так, але якщо не виходить словом...

- Тебе взагалі складно розізлити?

- Розумієш, насправді, я дуже позитивна і хороша людина. Я весь свій негатив завжди виливаю в музику. Мене, буває, запитують, чому я такий позитивний, а музику пишу про розбиті серця, про депресивну любов. А тому що я весь негатив направляю в музику, і мені більше не залишається нічого, як радіти життю.

- Про це і "біль" на руці?

- Ні, поясню. Я всі свої тату можу пояснити, я нічого не приховую. Біль - він не в поганому сенсі набитий, він мотивує мене, адже через біль можна пізнати багато правди, багато речей, які до того не розумів. От якщо любов затуманює розум і ти робиш багато необдуманих рішень, то біль дає тобі тверезість.

- Що тобі завдавало найбільшого болю?

- Напевно, любов. Тому що вона залишила дещо неприємний осад, хоча зараз я зустрічаюся з цією ж людиною, але це, мабуть, через мою дурну голову так все сталося. Через недосвідченість, кожен хлопець проходив таку штуку, як розставання, просто я був тоді "ранімая душа", писав пісні і художником себе позиціонував, тому мені важче було це переживати. В той момент я намагався малювати, писати і замість того, щоб відволіктись, навпаки заглиблювався.

- Отже, "Х-фактор"...

- Це моя любіма тєма (сміється).

- Пам’ятаєш той день, коли вирішив: "все, йду на "Х-фактор"?

- Ні, не пам'ятаю. Навіть не те що не пам’ятаю, просто це не я вирішив іти на проект. У мене був гурт, він і зараз є, просто є ще багато справ крім нього. У нас тоді не було концертів, у нас не було нічого. Був стиль музики, який не продавався, ми грали такий жорсткий рок, і хлопці почали мене напрягати, що нам потрібні зміни, мовляв, у нас немає концертів, і ми репетируємо два рази на тиждень тільки для того, щоб репетирувати.

Кажу: "Пацани, ок", я ж був вокалістом, і рок сприймав як стереотип: якщо я вокаліст і всі тьолочки біля мене, то я буду бухати, вживати наркотики і писати пісні…

- Секс, наркотики, рок-н-ролл...

- Саме так. І я не пам’ятаю, що ми святкували, пацани мене піднімають зранку, 2-ге число, кастинг "Х-фактора". Кажу: "Пацани, який "Х-фактор"? Я парєнь, який все життя кричить, у мене немає вокалу". А вони: "Все одно йди спробуй". І пацани мене за руки завели туди і все, я пройшов кастинг, потім я працював ще два місяці кухарем-сушистом (посміхається).

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Ну ти ж і за освітою кондитер.

- Так. Я працював, працював, і тут мені дзвонять: "Ми вас запрошуємо на теле-кастинг". А я лисий такий тоді ще був, надів шапку, поїхав, заспівав, ну і так сталося, що виграв (сміється). Але кожного разу не очікував, що пройду далі.

- Ти йшов на проект з метою привести до успіху свій рок-гурт, а вийшло так, що співав ти не зовсім і рок, як до цього поставилися хлопці?

- Та нормально, вони все розуміють. Вони розуміли, що це шоу. І зараз я вмикаю їм треки з альбому, який ми записали з Вадимом Лисицею (продюсером "Х-фактора" - Ред.), і вони такі: "Ну, ми ж починали з року, а там уже наполовину попса..."

- Але тобі комфортно в цьому стилі?

- Мені комфортно, тому що я не завжди депресивний "плачущій мальчік", деколи я буваю і позитивним, деколи я можу зависнути з дівчатами. І я не поділяю свою музику на категорії: можу написати, як страждаю за дівчиною, а можу пісню про маму. Думаю, що в альбомі буде все. Все, що я пережив за останній час.

- На проекті ти потрапив в команду Шурова. А коли йшов, до кого хотів?

- До нього й хотів.

- Чому саме до Шурова?

- Він мені сподобався. Я йшов як рокер, і він єдиний, хто мав свій бенд, і єдиний, хто був у складі гурту. Про його творчість чув, але я ним не фанатів, у нас дуже різні погляди на музику були. Я хотів до нього, бо він розумів, що зі мною робити. І так сталося, що я до нього й потрапив, і я дуже тим тішився. А коли я ще дізнався, яка він людина, ближче з ним познайомився…

Ми і зараз з ним спілкуємося, я дуже радий, що він мене довів до перемоги. Ніхто би більше не зміг. Він підтримував мене як ніхто, приїздив у табір, привозив подарунки.

- Згадаєш найціннішу пораду від Шурова?

- Я тоді був дуже зеленим, не розумів, що і до чого, як створюється музика. І тоді я сам покликав його на розмову. Ми з ним годину спілкувалися про все, що я запитував: як мені бути після проекту, що робити, якщо я не виграю… і всі ті поради від нього - вони на одну вагу для мене, все знадобилося, досі використовую його поради максимально, і якщо я йому дзвоню, то він мені і досі щось радить. Діма став для мене дуже близькою людиною.

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Наскільки весь цей світ шоубізу, в якому ти зараз опинився, схожий чи далекий від твоїх попередніх уявлень про нього?

- Є дуже багато усіляких нюансів, і щоб бути наплаву, зверху, потрібно дуже багато працювати, і тому я зараз роблю все для того, щоб піднятися. Це дуже важка робота, багато безсонних ночей. Я ж думав, що все легесенько, що все за тебе роблять. Якщо я себе вже позиціоную, як людина, яка пише пісні, мені треба відповідати за свої слова, і по максимуму відповідати. Тому що Вадим Лисиця мало не ночує на тій студії, і робить все щоб треки, які він випускає, були хітами.

- Звернув увагу, що ти двічі, чи навіть тричі співав на "Х-факторі" пісні гурту "Нервы". Чому саме цей гурт, чому їхні пісні?

- Це було чисто символічно для мене. До речі, тату "pain" набите шрифтом гурту "Нервы". Вони мене привели до музики. Це перший гурт, з яким я почав свою музичну творчість. Я вчився співати на їхніх піснях, на O.Torvald, але спочатку на "Нервах".

Ціла історія була: мене кинула дівчина, з якою я зараз зустрічаюсь, 6 років тому у нас з нею був дуже довгий любовний шлях, і я тоді хотів зробити для неї щось дуже приємне. Моя сестра включила їхню пісню "Кофє - мой друг", і я дуже сильно захопився. Як людина себе віддає… (про вокаліста гурту "Нервы" Евгена Мильковського - Ред.) Він не співає, він рве свій голос.

Потім я взяв до рук гітару, став вчитися грати, і перше, що мені впало на голову - це гурт "Нерви", почав тоді всі їхні пісні каверити. І у мене так виробилося, що я схоже співаю, тому що Женя Мильковський теж неправильно співає, він кричить, але блін…

- Це те, про що Данилко говорив тобі.

- Так.

- Як тобі, до речі, його критика? Данилко у ролі судді взагалі?

- Отакий персонаж (показує "клас" великим пальцем). Він дозволяв собі максимально адекватну критику, і я дуже до нього прислухався. Чому люди думають, що коли тебе хтось критикує, то ви вже не товариші? Ні, я з ним офігєнно дружив, і навіть у нього порад питався. Він, бувало, до мене дзвонив у табір, питав, як моє горло, дуже підтримував поза "Х-фактором", і я його дуже ціную за це.

Він свій стаж артистичний передав мені: йому видніше, чого хочуть люди, бо я завжди робив так, як хотів того сам, а хотів я співати рок, хоча зараз розумію, що не покажу себе так, не піднімусь високо, якщо буду співати тільки рок. Оскільки я неосвічений у цій сфері, ціню всі поради від артистів. Я не можу нічого сказати, тому що хто я, а хто вони.

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Ти говориш зараз про рівні, хоча у фіналі ти опинився з Юрком Юрченком. Так, сьогодні він вже не збирає палаци, але це зірка крутих масштабів. Як тобі було змагатися з ним?

- Почну з того, що я взагалі не знав, хто такий Юрченко (сміється). І десь на екваторі, чи коли ми вже опинилися в п’ятірці, я кажу йому: "Юрчику, а розкажи, чим ти займався раніше?" Він витягає телефон і вмикає свої кліпи. Він на них ще такий патлатий… Він і зараз патлатий, а тоді кудрявий красунчик такий був, у сто раз гарніший. Кажу: "Ніфіга собі, я би був малишкою, я б тебе..." А сам дивлюсь на то і думаю, так він і справді був класним.

Ми теж товаришували, всі ж чогось думали, що ми сваримось. Я до останнього його підтримував і єдине, коли Юрченко програв, ну як програв... Можна сказати, що ми двоє виграли. Коли я переміг, Юрченко ні з ким не попрощався, тільки зі мною. Підійшов, каже: "Мішаня, дякую". Ми обнялися і він пішов. Всі такі: "Юрченко вже пішов, образився, ні з ким не попрощався". А я кажу: "Зі мною попрощався".

- Якось спілкувалися з Юрченком, він сказав цікаву річ, обговорювали це і Melovin’ом: в Україні ти або в "тусовці" і крутишся всюди, або сам по собі, але й дерешся на гору слави теж самостійно. Вищезгадані ж артисти проти усіляких "тусовок". Що ти думаєш про це? Що обереш надалі?

- Я взагалі не думаю, що я буду займатися музикою все своє життя (знизує плечима). Музика - це те, заради чого я живу, але недарма я захоплююся багато чим іншим. Я планую мати біля себе варіанти, навіть якщо моя музика не буде популярною, я буду продовжувати її робити. Але мужик завжди має мати план "Б". У мене є і план "Б", і план "В", у мене є друзі, батьки, і багато інших, хто не дасть мені впасти на дно.

Так само і Юрченко, він грає сьогодні в метро не через те, що він впав на дно чи щось таке, а грає, бо любить свою справу. Просто стиль музики у нього такий, що погано продається. Я в одному інтерв’ю казав, що в його роках хочу бути схожим на нього, бо він справжній. Хоча з нами він там довго не жив, та коли приходив, завжди було свято, він завжди заправляв двіжухою.

- Зіркова хвороба - міф чи правда?

- Я першим ділом сказав своїм пацанам, друзям, всім, якщо я буду десь зазнаватись, якщо побачать "звьоздну болєзнь", підходите і без попередження б’єте мені в чайник. Ні разу не було (сміється). Все було нормально, з усіма фотографувався, спілкувався, відповідав на питання. У мене в Рудках маленьке містечко, всі мене знають, ялинки поставили в центрі через те що Міша Панчишин виграв на "Х-факторі", під балконом мені співали, кричали вийди. Я до всіх виходив. Я ж кажу, я позитивна людина, весь мій негатив, вся депресія виливається в музику. Чого мені до людей ставитись погано? Я до них ставлюсь погано, коли вони ображають моїх друзів, близьких або мою творчість.

- На питання щодо того, чим займаєшся зараз в Києві, ти вже частково відповів…

- Наступного тижня ми починаємо знімати, але не кліп, нове лірік-відео з новою піснею, і вона повністю переверне уявлення про депресивний образ, я покажу себе в зовсім новому амплуа.

- Два тижні тому ти презентував кліп до пісні свого проекту Ptashkin "Вода ледяная". Сам задоволений результатом?

- Вийшло не все за планом, бо я хотів щоб мене було мінімально в кліпі, хотів максимально передати історію, і так спочатку і було: Білосніжка, принц... але оскільки це дебютний кліп, за рамками стандарту, мене має бути 70% на екрані. А загалом кліп мені подобається, ідея класна.

- Згадували напочатку про сушистів і кондитерів, з досвіду спілкування з артистами знаю, що в Україні заробляти музикою сьогодні нелегко. Тобі зараз, мабуть, теж довелося частково повернутися до робочих буднів?

- Крім музики? Ні. Мені батьки сказали, до речі, мені це нагадало інтерв’ю Хабіба Нурмагомедова, чемпіон світу з боїв UFC, йому батько сказав: "Тобі потрібні гроші тільки на воду і на хліб, рештою я тебе забезпечу, ходи до спортзалу і стань чемпіоном світу". Так і мені тато сказав: "Тобі зараз гроші потрібні тільки для того, щоб доїхати на студію. Роби все, що в твоїх силах". У мене велика родина, і вони мене підтримують, вони в мене вірять. А коли я почну заробляти музикою, все буде класно. Наразі вони мене навіть не підпускають ні до якої іншої роботи, я на стадії, де потрібно тільки працювати.

- Скільки часу кожного дня ти в середньому проводиш на студії?

- Буває, що біля 11-ї приходжу на студію і до 4-ї ранку затримуюсь. Навіть якщо мені там немає чого робити, я їду на студію, похожу, поп’ю кави, пограю на гітарі, поспілкуюся, хтось мені щось порадить... А буває, що приїду і пішла пісня. Не хочу втрачати жодного шансу, можливо, написалася б пісня, а я не приїхав.

- Буває таке, що схоплюєшся серед ночі, хапаєшся за олівець чи ручку і починаєш писати?

- Де там мій телефон? Зараз покажу (посміхається, показує в телефоні довжелезний перелік нотаток і надиктованих записів).

- Тобто ще й надиктовуєш іноді?

- Так, буває, насниться якась партія або текст, надиктовую і закриваю. Правда, потім, буває, прокидаюся, вмикаю а там: "бла-бла-бла" - сонний був, нічого розібрати не можу (сміється).

І так постійно, ці нотатки, записи з фразками. Все це потім збираю докупи і так пишуться пісні з окремих моментів мого життя. Часто люди допомагають мені писати: людина щось зробить, скаже - я перевожу це в текст і пишу.

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Думаю, через місяць-два тебе почнуть запитувати про "Євробачення-2019", давай-но будемо першими.

- Та ні, мене таке не цікавить. Правда.

- Навіть не думав?

- Та де там... Я ж не вокаліст, співаю і співаю собі, співаю емоціями. Там же зовсім інший рівень, я не скажу, що я до нього не доріс, просто мені щось не подобається це "Євробачення". Можливо, колись я і зміню свою думку, просто зараз я себе не бачу людиною, яка буде представляти Україну на конкурсі. Думаю, у нас є набагато прикольніші артисти, навіть не прикольніші, а більш досвідчені. Прикольний це я, але є ще така річ, як досвід.

- Добре, як вважаєш, хто тоді міг би гідно представити країну?

- Я б хотів, щоб O.Torvald ще раз поїхали. Кажуть, що у них там щось обломалося... Я знаю, що гурт може виступити набагато краще, недарма Женя Галич виховав мене як артиста, сам того не знаючи. І ось я з ним спілкувався, він мене дуже сильно підтримував на "Х-факторі".

- Що думаєш з приводу думки, ніби "Євробачення" не для рокерів, і все таке інше?

- Думаю, що Женя відповість їм на те в неадекватній формі. Люди падають, але це не означає, що їм не треба давати другий шанс. А чого я би хотів бачити саме його, тому що у нас з ним схожий вокал і погляди на музику. Я би хотів ще раз подивитись, як цей чувак вразить весь світ.

- Ок, декілька коротких питань, які не стосуються музики чи "Х-фактора". Відповідати не обов’язково коротко. Ти щасливий?

- Так, я дуже щаслива людина. У мене є все, що мені потрібно. В мене є друзі, родина, любов, є їсти, пити і є справа, у якій я себе знайшов. З впевненістю говорю. Колись я думав, що я нещаслива людина, депресивна. Це все маячня, насправді ж у мене було все, щоб бути щасливим. Зараз я це зрозумів.

Переможець ''Х-фактора'': казав пацанам, буду зазнаватись - бийте в чайник

- Чого ти боїшся?

- Боюся смерті. Боюся померти.

- Чого взагалі думаєш про це?

- Тому що це пов’язано з попереднім питанням, наскільки я люблю життя. То найгірше - це його втратити. Найбільше, що я люблю, те й боюся втратити. Боюся смерті не тільки для себе, смерті для близьких, тому що я така людина, яка любить всіх навколо: друзів, близьких, навіть знайомих, яких знаю два дні, я буду за ними стояти.

- Думаєш іноді, що, якщо нічого не вийде? Якщо завтра тебе забудуть?

- Ні, не думаю. Моя музика дуже різна, і якщо вона не сподобається одній категорії, сподобається іншій. Але загалом ні, навіть не думаю про це.

- Що для тебе успіх?

- Успіх для мене - це коли ти заробляєш улюбленою справою.

- З чим по життю тобі важко змиритися?

- З моїми комплексами. У мене було дуже багато комплексів з самого дитинства, коли я хотів бути сильнішим. За цей рік багато що змінилося, всі непотрібні думки я вигнав зі своєї голови, а комплекси не можу ніяк. Але думаю, все це теж зміниться, я ще дорослішаю.