У метро та на бургери с зіркою: прогулянка з Павлом Зібровим

Він любить прогулятися центром і подихати повітрям у парку Шевченка. Зрідка після концерту може дозволити собі ситний гамбургер в МакДональдсі. Але, як правило, все це для нього можливо лише вночі, наче як в тій грі - місто засинає, Зібрембо прокидається.

Минулого тижня, ще до того, як Київ знову накрив сніг, "Обозреватель" запропонував Павлу Миколайовичу Зіброву прогулятися настільки символічним для співака Хрещатиком, заглянути в МакДональдс на обід і покататися на метро, ​​куди за останні 20 років він спускався буквально раз, і то через форс-мажор.

Зібров охоче погодився, але попередив заздалегідь - спокою не буде. Ми з цікавістю пішли на експеримент і вирушили з артистом на прогулянку, розмовляючи про життя, музику, сучасний Київ та унікальні здібності народних вусів України (цитати співака наведені в оригіналі).

"Взяв для метро посвідчення учасника бойових дій. Афганістан", - похвалився співак, поки ми надягали на нього невеликий мікрофон біля будівлі театру ім. Лесі Українки. У своїй біографії "Дозвольте з вами познайомитися" Зібров присвятив перебуванню в Афганістані цілий розділ.

"82-83 рік, коли я служив в Ансамблі пісні та танцю київського військового округу, то в нас були відрядження: перший раз двадцять днів, другий - два тижні. Їздили з концертами, але виходило так, що концерти концертами, госпіталі, військові частини, але доводилось і відстрілюватись, і кидати гранати, і тримати оборону. З нами дівчатка балерини їздили, музиканти...", - згадав Зібров.

Читайте: "Чотири рази заспівав": Зібров розповів, який хіт приніс йому найбільший гонорар

Користуватися "корочкою" співакові майже не доводилося, особливо останні роки. Та як вже вирішили проїхатися на метро, ​​чому б не перевірити.

З посвідченням можна в метро безкоштовно, тролейбусах, автобусах, - продовжував він, спускаючись від театру до Хрещатика. - Це й знижки на квартплату, на мене, на членів сім’ї, до 18 років на дітей. На світло, газ, телефон..."

Навпроти "Київської перепічки" нас чекала перша "засідка". Колега смикнув мене за рукав і кивнув головою в бік високого столика, за яким щось жваво співала і розпивала компанія жінок 50+. Звичайно, зі своїм зростом, ефектною зовнішністю і яскравим образом Зібров не міг пройти непоміченим. Пісні раптом затихли, биття сердець, судячи з усього теж, а після фарази "дивіться, Зібров" я зрозумів, що ми ризикуємо втратити співака.

На подив все пройшло без ексцесів. У відповідь на гучні запрошення приєднатися до застілля Зібров обдарував жінок фірмовою посмішкою і коректно відмовився. "Кльові тьоткі, класні", - посміявся артист. Тут він і пояснив, чому виходить на прогулянки з дружиною тільки вночі.

"От тому я і не ходжу куди й коли хочеться (посміхається). Тільки закриті заходи, приїхав, зі службового ходу зайшов, відбомбив, у своїй тусовці поспілкувалися, випили по 100 грам, чи по 200. Все, по домам"

Читайте: Павло Зібров викликав Віктора Павлика на реп батл: опубліковано відео

Бути в центрі уваги, зазначив співак, не так важко, як відповідально. Хоча і приємно.

"Ти постійно маєш бути причесаний, охайний, поголений, маєш бути ввічливим, в тонусі, - пояснив він. - Просто гуляти не виходить, особливо влітку. Там вже починається: "А можна селфі?", "Ой, а потримайте дитинку". Це не так складно, як відповідально".

"Ми гуляємо з Мариною Володимирівною іноді в парку Шевченка о дванадцятій ночі, в час ночі. Вийшли собі, погуляли. Нормально, практично немає нікого. Подихали повітрям. Увага - це приємно, я іноді злюсь, а Марина каже: "А що, було б краще, Паша, якби до тебе не посміхалися? Не підходили, не просили б автограф?" - закивав Зібров.

"Ой, вибачте, а можна зробити з вами фото?" - пролунав голос ззаду і ми обернулися до сяючої дівчині років 25-ти. Розговорившись з артистом, вона розповіла, як зустрічалася з ним більше 20 років тому. Цю історію вона не пам'ятає, але знає від мами, і тепер просто не може пройти повз, щоб не зробити Селфі.

"Значить, яке прохання, Аліна. Прийдеш додому до мами, оцю фотку покажеш і скажеш: "Це мій парєнь на работє". Домовились? - зіронізував Зібров. - Підстаркуватий але нічого".

Буквально за перехрестям, ближче до КМДА Зібров зробив ще кілька селфі. До співака підходили студенти і люди старшого віку. Хтось просив фото, хтось просто тиснув йому руку і бажав гарного настрою. У відповідь артист був щедрий на компліменти і жарти. Не можна, як зазначив він, ігнорувати людей або відмовляти їм в увазі.

"Як це? Оце я буду іти і понти ганять? А потім мені замість посмішки ця дівчинка чи тьотя вслід скаже якесь слово нехороше? Цього робити не потрібно. Вони ж тобі щиро кажуть, що хочуть фото чи автограф. Привіт, дівчатка", - помахав він знову усміхненим студенткам.

Так ми вийшли на Хрещатик. Чи не перша асоціація з піснями Павла Зіброва: "Каштани, каштани, каштани. Софії і Лаври хрести", ех ... Що правда, сучасний вигляд вулиці народному артистові далеко не до душі.

"На жаль, не той вже Хрещатик, - поскаржився він. - Всі пам’ятають, які тут були каштани. До речі, вони в два ряди були: там і там (вказує на протилежну сторону від КМДА) Каштани - це символ, потім нахімичили з тими голландськими, французькими деревами. На один каштан десятки тисяч доларів відкати були. Як треба не любить Київ, щоб навіть заробляти на каштанах?"

Читайте: "Дружина приревнує ..." Зібров назвав секс-символу українського шоу-бізнесу

Недоречним здається артистові дизайн сучасних будівель, не вистачає колишніх магазинів з широким асортиментом музики.

"Пам'ятаю, як знімали кліп "Хрещатик", - гордо посміхнувся Зібров. - Машина була ретро, вона ледь їхала, це "Опель" був якийсь німецький, трофейний, пофарбований. Він то їхав, то не їхав. Туди наверх до Собору якось доїхали, він став чхати димом. Хлопці нас налякали, кажуть: "Головне на педалі не давіть, бо можете потім не завестись". Ми сюди на Хрещатик виїхали, дивимося, аби тільки світлофора не було, бо якщо станемо, то вже не заведемось".

Перекривати вулицю для зйомок, підкреслив співак, в 94-му було чимось надреальним.

"Яке там? Хто там перекривав? Одна машина була спереді, яка це все знімала. Перший світлофор проскочили, другий на жовтий проскочили. Я тільки й думав не як співати, а як світлофори проїхати, щоб не зупинятися", - посміявся Зібров.

Цікаво було спостерігати за реакцією метушливих перехожих: деякі діставали телефони і починали знімати, інші ж здивовано штовхали товаришів ліктем зі словами "О, Зібров". В Києві чи не вперше за останні місяці було сонячно і по-весняному тепло. Погода і підвела до вічної теми шашликів на природі.

"Люблю барбекю робити з риби, з м’яса, з овочів... Оце фірма. Сонце, природа, собака моя, вівчарка", - згадав співак про Габріелла, яку в Instagram частіше кличе Горпиною. Тут же розповів про смішний конфуз з українською журналісткою.

"Да Горпина, Габі кличу її. Приїхала якось до нас Габріелла Массанга з "5 Каналу" робити якусь програму сімейну, - повів він. - Ото був кайф! Я її забув попередити, що собака Габі, і ясно, що тварина ж бігає, хоче щось зі стола вкрасти смачненьке. Я як закричу: "Габі, фу!" Уявляєш, дорослій дівчині - "Фу!" Оце номер був".

До МакДональдсу співак зайшов немов до концертної зали - впевнено, граціозно. Зробивши кілька фото на шляху до кас, став смішити співробітників і адміністратора залу, які зібралися колективно приймати замовлення у зірки.

"Що ви порадите дівчатка? Здрастуйте, - розплився в усмішці артист - Олено, дуже приємно. Я сліпий. Бачу тільки очі, груди і гроші, а от читати не вмію. Ми ходимо тут, спілкуємося, і от зайшли картоплі поїсти. Значить, нам три картоплі з якимись викрутасами, три кави, давайте якийся "біг" і якісь креветкі маленькі".

В цей час час за плечима Зіброва вже зібралися охочі поспілкуватися і зробити фото.

"Мальчіки, проходітє мімо, тільки дівчата. Хлопців не люблю категорично", - жартуючи став він позувати. Цього разу десь з натовпу почулося: "О, дивіться, Іво Бобул".

Читайте: Зібров, Роговцева, Бобул і Ющенко відвідали концерт Оксани Білозір

Вже за столом артист зізнався, що не дуже й хвилюється з приводу фігури чи дотримання дієт. Інша справа картопля на салі.

"Та які там дієти. Так іноді хочеться смаженої картоплі з’їсти. На салі - просто супер. Як в селі. А ти бери відкривай бутерброд, перебив він чергове запитання. - Давай не "дякую", а бери й відкривай".

* * *

- Павло Миколайович, ось шанувальники вам сьогодні говорять, що зустріч з вами - це доля. Самі ви вірите в долю? Знаки долі?

- Звісно. Ну от, наприклад, те, що я став співаком, із забитого села Вінницької області попав в Київ у 9 років і залишився тут на все життя. То це доля написана така. Якби не мама, яка бачила, що я де ходжу, там і співаю, мурликаю. Вона це побачила і почала розвивати мене. Так і у брата мого, він теж заслужений діяч мистецтв, диригент, все життя в музиці. Дуже багато залежить від того, що батьки зроблять для своєї дитини, я ж не народився в родині Рахманінова чи Шаляпіна.

Тому, батьки, побачивши, чим цікавиться ваша дитина, покладіть це на алтар, не шкодуйте часу, не купіть собі другу чи третю шубу або машину, а найміть вчителів, відправте за кордон дитину вчитись. Буде тоді толк з цієї дитини, ви зміните її долю, і будете нею пишатись, а колись спокійно помрете щасливими.

- Як, до речі, ваша дружина? Чув, що нещодавно вона перенесла операцію за кордоном.

- Нормально. Так, це була планова операція, камєшки драгоценниє повирізали (улыбается). Все нормально.

- Чому вирішили лікуватися за кордоном? В Україні лікарі не змогли допомогти вам?

- Там не просто треба було вирізати камєшки, потрібно було зробити такі речі, які тут… (мотає головою) Нам порадили просто, мовляв, якщо хочете гарантію і у вас є можливість, їдьте туди. І я був там присутній, подивився на те обладнання. Там стоїть плазма, і не те що 3D, там стоїть 5D. Дірочки пробили і через них гуляють по всьому тілу, мікроскопічно дивляться. Заодно подивились, як там серце, як печінка. Унікально! У нас не скоро таке обладнання буде. Так, це не дешево, але на здоров’ї, як відомо…

Читайте: "Однією ж * співай на двох стільцях": Зібров висловився про концерт Лорак в Україні

- Дружина не ревнує вас до прихильниць, не тримає в у контролі? Ви не особливо сором'язливий чоловік у спілкуванні з ними.

- Та вона завжди тримає (сміється). Відпусти такого хлопця на самотьок... Я ж розумію, чого не можна робити. На то вона і є жінка, вона у мене розумна і все розуміє.

- Як ви познайомилися з Мариною Володимирівною?

- У спілці промисловців і підприємців, була така і є. Марина там була радником з зовнішньо-економічних питань у Кучми. Дуже серйозна посада була. Вона знала мови, багато речей йому перекладала, працювала з документами, такими цікавими, що всюди казала мені "це секрет, і це секрет". Ні просто так, ні навіть в ліжку під тортурами не розповідала, що до чого.

- Павло Миколайович, порада хлопцям. Як підкорити дівчину, яка не дуже й звертає на тебе увагу? Зізнайтеся, справа у вусах?

- Мм, вуса це колосально! У вусах збирається така чудодійна енергетика, як дівчину не поцілуєш, чи просто губами, чи взасос - це колосальний бонус, який робить і масаж, і "отвлєкалочку-завлєкалочку", тому не збривайте вуса, хлопці, у кого вони є. Як тільки ви поцілуєте жінку, вона вже буде ваша.

А так треба дивувати, треба над стосунками працювати, не чекати що воно само прийде. Само нічого не приходить, хіба тільки весна, літо, осінь, а стосунки треба готувати. Не чекайте що до вас вона перша підійде. Зліва, справа, збоку, шукайте шляхи.

- А як вважаєте, дівчина повинна бути жіночною?

- Канєшно має. Бог створив її не воїном, воїном - чоловіка. Деякі жінки хизуються, ходять такі всі серйозні, зачіска у них коротка і так далі, як от Савченко зараз. Але мені такі жінки не подобаються, думаю, багатьом чоловікам не подобаються. Запам’ятайте, жінка щось може зробити сама, але їй приємно, коли за неї щось зробить сильна стать. По природі жінка хоче бути слабшою, так і має бути.

- Просто знаєте як буває, дивишся на дівчину, вона ніби й симпатична, і з акуратним макіяжем, а відповість на дзвінок і як видасть триповерховим...

- Матом? Ой, да, таке буває. Дивишся і думаєш, куди ми попали? (смеется) Просто зараз ще час став такий дурний, економічна ситуація нищить нервову систему, народ став нервовий. Я зараз бачу по своїм знайомим - хтось втратив роботу, хтось нервує через ті ЖКХ, газ і ціни. Ці нерви передаються близьким, родині один на одного піднімають голос…

Тому я не боюся цього сказати, мають бути інструменти, які б достроково змінили владу, яка допустилася і допускається помилок, і не хоче йти геть, хоча її дуже просять. Якщо ми не йдемо тим шляхом, де краще, а все гірше і гірше, то треба змінити генетику влади.

- Ви бачите гідного кандидата?

- Мені Тимошенко подобається, бойова. Я її особисто знаю. Вольова, розумна. Я за дострокові вибори, якщо чесно. Ну почекаємо ще рік, а потім ще депутатів півроку.

- Ви вже чули про відродження премії "Золота Жар птиця"? Як вам?

- Чим більше таких заходів в Україні, тим краще. Це нормально, це тусовка. От, правда, дивлюсь, що вони передають один одному знамя. Ніяких нових імен. І от вони як з’явились, в обойму ввійшли, обойма розкручує, підтримує одніх і тіх самих, і воно так по кругу йде. І в цей клуб вони не пускають нікого. Вони вкладають в це гроші, вони і правлять балом. Тільки бізнес, нічого особливого.

Мені, чесно, інколи боляче дивитись, що є талановиті вокалісти, вокалістки. Особливо дівчатка є просто шикарні, але в них нікому не цікаво вкладати гроші і розкручувати. А цікаво щось таке... в трансвєстітов, фріків. А що там є голос? (стиснув плечами) Немає.

Читайте: Зібров про страждання Повалій через цькування: Тая схудла кілограмів на 12

А таких голосів, як і у Таї Повалій, немає і не буде. Це найкращий голос України. Тая Повалій, якби там не казали "сєпар", "запроданка", що завгодно, це інша тема, це її справа, але по тембру, по діапазону, по виконанню... Там і оперета, і опера, і романси, і акапела, я зараз як педагог, як вокаліст кажу. Мені дуже шкода, що вже 4 роки її в Україні немає.

- Вона зробила свій вибір. Ось ви спілкуєтеся Таїсією Повалій, чи не думала вона за ці роки про певний конструктивний діалог з Україною? Це ж питання до Ані Лорак, Світлани Лободи...

- Не пояснять, не вийде у них нічого. Яке може бути спілкування з Лободою, чи з Ані Лорак?

- Але ж в Росії Повалій залишається за власним бажанням? В Україні напевно їй і не пропонують виступати.

- Їй навіть не пропонують просто. По-перше, їй ніякий зал, ні оперний, ні філармонію ніхто не дасть, тому що директор скаже, що йому потім його підірвуть, або димові шашки закинуть. Вона справді допомагала військовим, давала гроші на обладнання, але ж то як капля в морі, пішли ті тисячі і ніхто їх не бачив, не почув. І починається: "А, відкупитися хочеш, концерти в Москві даєш. Отримала там нагороди". І що ти скажеш? Вони загубили себе для України на найближчий час.

- Думаєте ці артисти повернуться до України?

- Ще повернуться. Стосунки з Росією теж повернуться. Знову ж таки, скільки має пройти років. От Німеччина, наші батьки і діди, Велика вітчизняна війна, фашисти, ви подивіться, пройшов час і вони визнали, що натворили, що Гітлер - це погано і все. Дружба з німцями, прекрасні стосунки.

- Ну це хіба що з приходом іншої влади в Росії, і то...

- Канєшно. Потрібна зміна влади в Росії. І коли Росія зрозуміє, коли публічно вибачиться, і коли відкриють повністю для росіян засоби масової інформації, і почнуть нормально показувати по телебаченню і радіо, що було насправді. Пройде певний період і все буде нормально.

- На жаль, схоже, що не в найближчі шість років.

- Ну поки його фізично хтось не прибере... Тільки фізично, сам він нікуди не піде.

* * *

Проводжала артиста до виходу ціла команда персоналу. Не обійшлося без фото, взаємних побажань. Одразу з Маку ми вирушили у метро, ​​де планували проїхати дві станції від Хрещатика до Університету. У підземці за останні років двадцять Павло Миколайович був буквально раз, спуститися змусила форс-мажорна ситуація.

"У мене були зйомки у нічному клубі. Не пам’ятаю, що там сталося, але сказали, що машини не буде, а я без грошей, - згадав він. - В концертному костюмі, в мене такий важкий грим, причесон, а поряд тільки метро. Ай, думаю, я на Толстого в принципі. І я прихожу, а тьотя дивиться на мене, я з бльостками, уявляєш? Кажу: "У мене й п’яти копійок немає. Що робить? Вона й завмерла. Міліціонер поряд стояв, каже: "Та пропустіть, це Зібров" (сміється). А от зараз перевіримо в дії посвідчення.

Біля турнікетів народного артиста зустріли не менше радісно, хоча й видно було, що через гостя чергова по станції розгубилася. Однак посвідчення у співака таки перевірили.

"От я тоді в костюмі так само їхав, - продовжив Зібров на ескалаторі, махаючи здивованим особам навпроти. - А тоді ще закінчився футбол якийсь, вже пізно було. Народ валить, піднімаються, а я в цьому образі… Це був жах".

Читайте: "Паша, це хітяра": Зібров розповів про раптову славу залізничника

Тільки-но ми спустилися на платформу, як Зіброва одразу ж обступили пасажири. Жінки і студенти підходили спілкуватися, з подивом цікавилися, куди направляється артист, робили компліменти і хвалили реп-хіт співака кліп "Лова Лова" .

- А можна з вами фото зробити?

- Хлопці, п'ять гривень. Дівчатам безкоштовно.

- І я хочу.

- Швиденько, дівчата, немає часу.

- Павло Миколайович, рада вас бачити. Чого це ви в метро?

- Гуляєм, пишем інтерв'ю.

- Вітаю. Хочу просто привітати вас, сьогодні Сорок святих. Щастя вам, здоров'я міцного. У мене є фото з вами.

- Дякую, навзаєм. Так приємно.

- Приходьте до нас в університет Шевченка.

- Нє, це ви до нас приходьте, дівчата. Сядемо, картоплі посмажимо з цибулею.

Коли ж прийшов поїзд, ми з колегою вкотре пошкодували, що не знімаємо наш експеримент на відео. Двері відчинилися і співак буквально заплив у вагон зі своїм гучним басовим "Доброго дня", що не залишило нам шансів продовжувати яку-небудь розмову. У відповідь на репліку артиста по вагону пробігли ледь чутні "Зібров", "Зібров зайшов".

"Хороше відчуття, молодих багато бачиш, студентів. Дівчата красиві є. Раді цього в метро можна проїхать", - поділився враженнями співак, прогулюючись від метро Університету до парку Шевченка.

* * *

- За кермом зазвичай самостійно їдите чи у вас є свій водій?

- Нє, дитина моя то в інститут, то на англійську додатково треба, то в спортзал їздить, то Марині Володимирівні теж потрібно кудись. У нас дві машини, одну з водієм віддав їм. У мене водій зазвичай тільки тоді, коли виїздні концерти в інше місто, або десь буде фуршет-банкет в Києві, беру водія, щоб не ризикувати.

- Як вам бути водієм в Києві?

- Вже звик. У мене машина велика, джип 7-місний, такий, що курчат своїх балєтних можу туди розсадити (сміється).

- Отже, випивши, за кермо не сідайте?

- Cтараюся брати водія з собою, якщо знаю, що після концерту будуть якісь угощєнія. Єдиний раз було таке, що я їхав на дачу випивший, хлопчики на КП мене зустріли, відкрив віконце, а звідти перегарчик. От вони мені: "Павло Миколайович! Ай-я-яй". Ну, думаю, от попав, діставай дєнєжки. А вони мені кажуть: "Диск підпишите мамі, а з нами, якщо можна, сфотографуйтесь". Це було років десять назад. Кажуть: "А ви де живете? Давайте ми вас відвеземо". Поїхали з мігалочками...

Читайте: "Вип'ємо по 50 грам": Зібров зібрався заспівати рок з главою "Укрзалізниці"

- І так просто відпустили?

- Да, провели, поговорили. Я почав ритися, щоб, так сказать... А вони кажуть: "Ви що? За кого ви нас маєте, щоб ми з вас брали гроші? Тільки не їздіть більше, мало лі на кого нарветеся. Це раз, а по-друге, кинеться вам якась прихильниця під колеса, нащо воно вам треба?"

- І часто користуєтеся популярністю, відомим обличчям?

- Постійно морда ліца допомагає (улыбается). У 99% допомагає, а у 1% получаю звіздюлєй як положено.

* * *

На вулиці Богдана Хмельницького співака знову оточили студентки.

- Ой, класс, можно с вами сфотографироваться?

- Я не розумію, це якою мовою ви говорите?

- Будь ласка, можна з вами сфотографуватись?

- О, тепер я вас розумію, оце наші діти. А то зразу "штокають", - з посмішкою став позувати Зібров.

На мовній темі ми й закінчили нашу насичену прогулянку.

"Чи важливе питання мови? Все залежить від батьків. Знаєте, як буває: "А какая разница?" Ці слова мене вбивають, тому що цю фразу можна застосувати будь-куди, до всього. Ну а мова - це стретегічне. Держава без мови - це просто населення. Тому я, як дорослий дядько, звертав і звертаю на це увагу, намагаюся не у грубій формі десь трохи поправляти".

"От як дома, - продовжив він. - У мене Марина - росіянка, її батьки в Росії, вона сибірячка, хоча зараз українською мовою спілкуємося, перейшла, за останні роки, особливо у зв’язку з війною. А з донькою я з малого зразу на українській. І яка у неї мова зараз... вона мене поправляє. Ну (махнув рукою), у мене суржик, вінницький, совєтський ще залишився".

Читайте: "Я діючий секс!" Народний артист України пояснив, чому Винник йому не суперник

Ну, хлопці, - почав прощатися співак і тиснути нам руки. - Нормально, з вами хоч у метро проїхав, подивився на народ, у МакДональдс сходили..."

Зібров повернув нам мікрофон і поправив курточку, ще раз потиснув руки і після маси усіляких побажань відправився до машини. Ми ж з колегою переглянулися, вкотре думаючи про те, як чудово було б зняти окремі епізоди нашого експерименту на камеру.

Наостанок трохи цікавої статистики. За 2 години нашої прогулянки до Павла Зіброва підійшли 43 випадкових зустрічних, з них 28 дівчат, 10 хлопців, 4 жінки і 1 чоловік. Співак зробив 27 фотографій.