Буде "Голос. Діди", піду на "Голос. Діди". До лампочки! - Юрко Юрченко

Після кількох коротких гудків на іншому кінці дроту стає тихо, а за мить з'являється рівний спокійний голос з інтонацією "Невірно набраний номер". Зізнаюся, якби дзвонив Юркові Юрченку вперше, однозначно повівся б.

- А знаєш, скільки людей слухавку відразу кидають, - засміявся співак.

Хітмейкер 90-х Юрко Юрченко після восьмого сезону "Х-Фактор" переживає шалений сплеск популярності. Як зізнається сам артист, просто "офігіває" з нового ритму життя, який нагадує йому роки юності.

При цьому музикант не вважає себе "зіркою", знаходить час для спілкування з фанами і готується до повторного виходу на сцену Національного відбору на "Євробачення". Багаторічна пауза і болючі падіння, підйом української музики і чому талант-шоу калічать долі людей. Це та багато іншого в першій частині великого інтерв'ю Юрка Юрченка "Обозревателю".

- Скільки ось вже дзвонив вам, чи писав у мережі, ви постійно відповідаєте самостійно. Так і працюєте? Без менеджера чи помічників?

- Ні, чому ж. Є у мене піар-менеджер, тур-менеджер, зараз ще працює компанія, яка готує нам тури і все таке інше. Але на сторінці Yurcash, своїй власній, в YouTube я відповідаю особисто. Витрачаю на це дуже багато часу і спілкуюсь напряму і з хейтерами, і тими, кому я подобаюсь. Я вважаю це правильним, хоча мені всі кажуть, що треба тримати дистанцію, мати якусь стіну від цього... чи Берлінську, чи "яценюковську" (сміється).

- Навіть з хейтерами? Відповідаєте на образи? Чи виправдовуєтесь?

- Ні. Ми ж повинні уподобатися Господу, він прощає нас, і ми повинні прощати. Я багато кого на сторону світла вже перемайнув. Навіть зустрічався якось з людиною, яка постійно писала щось подібне. Біля МакДональсу стали, побалакали. Кажу йому: "Чувак, от чого ти такий злий? Що я тобі зробив?" Я його трохи пристидив, але зараз він мій друг і пише який я кльовий. Більше позитиву в життя треба нести!

Читайте: Повернення легенди 90-х: хто такий Юрко Юрченко і в чому його феномен

- В останньому повідомленні ви писали, що "офігіваєте" з того темпу, який спостерігається зараз після "Х-Фактор". Настільки він відрізняється від того, який був до шоу?

- Він нічим не відрізняється від того, який в мене був у 90-х! Тоді було по три стадіони в день, часу взагалі не було. І кліпи знімали в літаку швиденько, або де сіли, там і знімали (посміхається). Тому для мене він не є незвичним, як то кажуть, мишечна пам’ять є. Але перед цим так, у мене була дуже велика пауза. А зараз я знову в цей темп вхожу, і він мені подобається.

- Йдучи на "Х-Фактор", ви збиралися піти зі сцени. Дійсно от так просто все звернули б? Чи як уявляли цей момент?

- Так, в мене й промова була, навіть записав аудіозвернення. Я хотів піти на піку популярності, бо я пропав якимось забутим і недосказанним. Планував, якщо виграю "Х-Фактор" - попрощаюсь. Красіво: всі плачуть, я плачу і курочка кудкудаче (сміється). Про це ніхто не знав, ні мої музиканти, ні друзі.

Була така думка, але вона змінилась. Я просто здивувався і побачив, що я потрібен. Все змінилось. І зараз я просто перед людьми в боргу.

- Тобто справа не в тому, що не виграли на шоу, а в тому, як вас зустріли на ньому?

- Перемога була потрібна навіть не мені, а так, для запису у "трудовій". Для сім’ї, для друзів, та й взагалі для тих, хто вважав мене збитим льотчиком. Але така шалена підтримка, те, що прийняли мене таким, яким я є. Різним. І ліричним, і панком, і з матюками, Але чесним і відвертим. Я цього все життя чекав і хотів.

Не люблю гратися в шоу-бізнес, вдівати якісь маски, вони мені набридли. Набридло постійно змінювати творчість, різати пісні, викидати з них якісь важкі куски, бо на радіо не беруть. Я просто став самим собою повністю і був здивований, що це спрацювало.

- Як вважаєте, в чому ж, скажімо, фішка? Раніше теж були ваші виступи і кліпи. Yurcash вже існує не перший рік. В чому ж проблема паузи, яка виникла?

- Ну (зітхає). Напевно, всьому свій час і місце. Я був готовий вже у 2004 році, коли повернувся з новими силами. В принципі, ці самі пісні, всі мої погляди на життя… Але воно не заходило.

Можливо, якийсь гламурний час був, Януковська оця вся гламурня, російськомовна попсня, яка заповнила всі простори. А ми з’явились зі своїм стилем гумористичним, сатиричним, трохи панковським і занадто відвертим. Може через це ми не могли достукатись до людей, а може тупо через фінанси…

Читайте: "Юркеш": творчий шлях суперфіналістів "Х-Фактора"

- Рівень української музики дійсно зараз помітно виріс. Хтось бачить це наслідком обмеження російського продукту, хтось результатом того, що заворушилися самі виконавці й продюсери. Як вважаєте, що скоріше? Чи обидва варіанти?

- Знаєте, я вважаю, що російська музика українській взагалі не конкурент. Ми конкуруємо з Adele, Led Zeppelin, Muse - з хорошою музикою. Я неодноразово казав, що Україна - це світова музична Мекка, вона може стати такою собі Великою Британією, яка породила The Beatles і так далі.

От зараз на "Євробачення" йду, бачу, які там рєбята, які номери вони готують. У нас велика конкуренція в середині, яка породжує дуже багато нових музикантів, нових поглядів, і на заході починають звертати на нас увагу. Я би хотів таки донести україномовну музику до світового рівня.

- Після "Х-Фактор" ви згадували, що подібні проекти калічать долі людей. До того ж згадували, що самі потрапляли у подібну "кавертень". Що мали на увазі?

- Абсолютно погоджуюсь зі своїми словами. На непідготовлену психіку швидка слава погано впливає, вона псує вектор музиканта і людини. У свій час я до цього не був готовий. Якби зараз починав все спочатку, звичайно, було б легше.

Я зараз багато спілкуюсь зі своїми колегами з восьмого "Х-Фактору", підтримую їх після цього і реально бачу, як вже їх це ламає, як їм важко. Намагаюся через свій досвід підказати, як і що правильно робити у цій ситуації. Як не пропускати все це через себе і дивитися, як я кажу, "бегущей строкой". Цей шалений темп, ти всім потрібен, а після шоу тебе просто забувають. Подібних програм мільйони, місця мало для всіх, розвиватися далі дуже важко.

Читайте: Невигідні контракти і борги: легенда 90-х зробив відверте зізнання про "Х-Фактор"

- Ви от згадали, що самі переживали подібний момент. Вам хтось так підказував, як здолати ці складнощі, допомогав?

- Ні, абсолютно сам. Тому я так довго і болісно вибирався. У мене все склалося дуже непросто. Я все сприймав дуже близько до серця, був чесний перед собою і перед всіма. Було непросто: пропадав то на три, то на п’ять років... Коли відчуваю, що не можу щось сказати, просто йду в туман.

Артист не повинен в одному костюмчіку і на одному штриху все життя собі співать і гребти на своєму відомому іміджі. Не вірю. Не може бути людина однаковою і в 20, і в 50 років. Хоча дехто мудрішає, а дехто просто старіє.

- То "Євробачення" не вважаєте подібним проектом? Чому взагалі вирішили йти на відбір?

- Все дуже просто. А чого не піти? Чому не викиростовувати всі медіа ресурси, які присутні, яких я раніше стидався. Я чесно йду. Буде "Голос. Діди", піду на "Голос. Діди". Мені до лампочки, де я буду показуватись і нести свою творчість, якщо це не буде змінювати мій вектор, калічити мою музику і мій світогляд.

- Потрапити на "Євробачення" ви вже намагалися у 2004 році. Як вважаєте, що тоді пішло не так?

- Ми типу зайняли третє місце, хоча це був перший виступ Yurcash. Я тільки повернувся з Москви, за два дні зробив пісню, а продюсери ще не хотіли її брати, мовляв, "Ми вже не приймаємо заявки". Ага! Я повернувся дуже сильний і наглий, і всі двері, які переді мною зачинили в кінці 90-х, відкривав ногами.

Але ми виступили, і файненько виступили. І ці ж п’яненькі продюсери, які мали доступ до голосування, потім розказали, що ми перемогли. Ні Ані Лорак, ні "Гринджоли", останні взагалі зверху поїхали, всі це знають.

- Маєте на увазі, що доля відбору вже була вирішена заздалегідь?

- А воно постійно так вирішується. Ви що, вірите в ці голосування? Жоден відбір в Україні не пройшов без скандалу. Чи це така стратегія, щоб спеціально привернути увагу… я не знаю. Цього року теж має бути щось цікаве, обов’язково.

Читайте: "Євробачення-2018": названі результати жеребкування Нацвідбору в Україні

- Під час жеребкування ви згадували слова вашої мами, яка вважає, що несерйозними справами ви займаєтеся. То ким вона хотіла б вас бачити?

- Вчитель музики, прєподаватєль, охраннік в "Епіцентрі". Щось хороше, нормальне, стабільне (сміється).

- Але ж підтримують рідні? Напевне ж хвилюються за вас?

- Ну для батьків я завжди дитина. Слава Богові, вони живі, у нас тісний зв’язок. Сьогодні, до речі, у мами день народження, вчора у батька був (запис інтерв'ю відбувався 25 січня - Ред.). Так сталося, що різниця у них один рік і один день. Вітаю їх і через ваше видання передаю привіт.

Я їх дуже люблю. Вони завжди підтримували мене, в тому числі й матеріально. Це було соромно, коли 40-річному дядьку мама висилає на карточку тисячу гривень з пенсії, але всяке бувало. Це мої єдині друзі, які мене ніколи не зраджували і я їм безмежно вдячний за все. Хай будуть щасливі і не хвилюються.

- Якось ви поділилися думкою, що не заслужили звання заслуженого артиста України. Чому так вважаєте і що у вашому розумінні "заслужити"?

- Там була така ситуація, що мене просто визвали в кабінет і дали. Це не було так, як це має бути. Помпезно і правильно (сміється). Ми від’їздили там якісь тури за Ющенка і нам пороздавали звання.

- Якусь роль це звання зіграло у вашому житті, кар’єрі?

- Абсолютно ніякої ролі. Дають - бери. Для мами це дуже важливо, вона вважає, що це єдине, чого я досягнув за ці роки у тому шоубізі. Я щасливий, що вона гордиться, в школі значок в музеї повісять. І табличку, і вулицю назвуть моїм ім’ям. Всьо чотко (сміється).

Покинутий бізнес в Росії і як в Україні сплачують артистам так звані роялті. Чому Юрко Юрченко музикант, а не зірка, а "артисти поза політикою" - просто "сцикуни". Про це незабаром читайте в другій частині інтерв'ю співака на "Обозревателе".