Блог | 1/3 пен*са українського Бреда Піта і 2 мм до лиха

"Бійцівський клуб" ЧакаПаланіка з моменту своєї появи як голлівудський фільм, а потім і в російському перекладі книги, є одним з культових творів світового шоу-бізнесу й українського зокрема. (Фільм щонайменше двічі дивився навіть Потап.)

І ось донедавна пронафталінений і російськомовний театр "Актор" робить постановку "Бійцівського клубу" в Києві. Для умов сучасних театральних ментальних реалій відмовитися від Чехова на користь ЧакаПаланіка – то є певний важливий прорив, особливо якщо врахувати, що це перша театральна з’ява ЧакаПаланіка українською і гарна мотивація побачити.

Читайте: Последний сон Виктора Распутного и громкая потеря шоу-индустрии

Ми з покійним Віктором Распутним хотіли подивитися її навіть попри тотальну критику вистави у режисерському середовищі ще й тому, що дух "Бійцівського клубу" ЧакаПаланіка – як ніколи актуальна для України ідея дієвих суспільних протестів.

Як багаторічний фан фільму "Бійцівський клуб" з Бредом Пітом, Едвардом Нортон та ХеленБонем Картер і самого автора, йдучи на виставу в театр "Актор", я чекав, зокрема, смачно мовленого монологу Тайлера Дердона про підготовку вибухівки з підручних засобів і хотілося відчути кайф того, як молода аудиторія "Актора" відреагує на це?

Але цього я так і не дочекався. Український Бред Піт цього не сказав, як і багато чого важливого іншого.

Читайте: Сльози гордості шоу-бізнесу та новий хіт для Святого Миколая

Герой Олександра Жили мав не притаманні оригіналу гомосексуальні нахили й не те, що не розбирався у вибухівці (що було видно хоча б тому, що її поспіхом і безсистемно не готовлять), він навряд чи пройшов у Бійцівський клуб Тайлера Бердона через свою зачіску, яка занадто довга для справжніх боїв. Хіба так важко було продюсеру театра "Актор" Славі Жилі завезти головних героїв у Vip-Studio Тетяни Андрієвської чи будь-кого з інших талановитих київських стилістів, хто обожнює ЧакаПаланіка і залюбки зголосився б допомогти? Репутацію українського Тайлера Бердона не врятував навіть на 1/3 (?!) сором’язливо показаний пеніс.

Читайте: Месть за Наташу Королеву-5. Облом "шоколадного зайчика"

Моя єдина справжня глядацька емоція сталася лише раз: коли український Едварт Нортон під час чи не єдиної у виставі бійки головою, за якихось 2 мм з силою пролетів від гострого краю металевої шафи. Не треба мати 10 кю з джіу-джитсу і сидіти в 3-му ряді, як я, щоб стало зрозумілим, що якби актору Петру Русанєнко не пощастило, бозна, які були б наслідки й лихо. Вочевидь, що в театрі "Актор" прикро недооцінюють особливості трюкової роботи й акторському складу варто взяти декілька уроків з елементарних страховок при падіннях. А взагалі – постфактум дуже рекомендував би трупі передивитися серіал Smash про підготовку бродвейського мюзиклу про Мерилін Монро, звернувши увагу на те, як молоді американські актори вживаються в головні ролі й образ.

Якщо перекладача ще можна було лишити живим, то сценариста хотілося застрелити двічі. Спершу за те, що в українській постановці "Бійцівського клубу" Марла (Вікторія Муштей) казала репліки зовсім іншого персонажу, Хлої. А вдруге – за їхній з режисером Ігорем Білицем хід втручатися в геній ЧакаПаланіка не просто модними слівцями типу "Фейсбук", а й власно-дописаними сценами…

Найбільш органічним в українському "Бійцівському клубі" мені видався 4-й герой, товстун (Максим Максимюк). Можливо тому, що був єдиний з персонажів, хто не матюкався.