Зустріч трьох: Сі Цзіньпін сам не вірить своєму везінню
Сі Цзіньпін, схоже, сам не вірить своєму везінню. Так починається свіжий аналіз Лінлін Вей, головної кореспондентки "Волл-стріт джорнел" з Китаю.
Менше ніж за місяць Китай приймає саміт АТЕС у Шеньчжені, 18 і 19 листопада. І путін запропонував те, чого ще не було. Зустріч трьох. Він, Трамп і Сі за одним столом.
Трамп відкритий до ідеї. Але є проблема. Кожен їде говорити про своє.
путін хоче говорити про Україну. Трамп хоче говорити про ядерну зброю. Сі хоче, щоб світ побачив Китай наддержавою, рівною Америці, і бажано на китайській землі.
Для Сі це шанс, якого Пекін давно шукає. Китай роками хотів роль миротворця і так її не отримав. Причина проста: важко бути нейтральним посередником, коли відкрито підтримуєш одну зі сторін.
У 2023 році Китай опублікував мирний план з 12 пунктів. У ньому не було жодної вимоги до Росії вивести війська з окупованих територій. План нікуди не привів. Саміт трьох важив би більше за будь-який папір. Він посадив би Сі фізично в центр переговорів.
Але Трамп пропонує іншу тему. Тристоронні переговори про обмеження ядерних озброєнь. Держсекретар Рубіо підтримав: три ядерні держави, розмова на рівні лідерів.
Саме тут ентузіазм Пекіна впирається в стіну.
Цифри пояснюють чому. За оцінкою Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, у США 5 177 боєголовок, у Росії 5 459. У Китаю близько 620. Сісти зараз за переговори про обмеження означає закріпити своє відставання на папері. Сі, за якого ядерний арсенал Китаю росте найшвидше в його історії, на це не піде.
Генеральну репетицію цього конфлікту вже провели. 24 вересня Сі був у Білому домі. В американському протоколі зустрічі сказано, що Трамп закликав Китай приєднатися до тристоронніх переговорів. У китайському протоколі ядерної теми немає взагалі. Ні слова.
Юнь Сунь, директорка китайської програми вашингтонського Центру Стімсона, бачить один сценарій, у якому суперечка розв'яжеться сама. Якщо найближчими тижнями з'явиться бодай рамка припинення війни в Україні, вона й стане темою саміту. Пекін охоче подав би таку зустріч як найважливішу подію світової політики після Другої світової.
Іронія в тому, що все, що робить цю зустріч привабливою для Сі, робить її і небезпечною.
Саміт, де долю України обговорюють без України, підтвердить найгірші підозри Європи. Багато європейських лідерів і так вважають, що Пекіну зручна затяжна війна. Вона виснажує Захід і робить Росію дедалі залежнішою від Китаю. І все це саме тоді, коли Пекін намагається не допустити торговельної війни з Брюсселем.
А ще Тайвань. Якщо три держави можуть зібратися і вирішити долю України, у Тайбеї неминуче спитають: ми наступні?
Але парадокс глибший. Пекін десятиліттями повторює, що Тайвань його внутрішня справа і зовнішнім силам там нема чого обговорювати. Формат, у якому великі держави вирішують за інших, відчиняє двері саме тому втручанню, якого Сі хоче уникнути найбільше.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...







