UA
RU
Картина дня
UA
RU
Картина дня
Підпишіться, щоб дізнаватись новини першими

Натисніть “Підписатись” у наступному вікні

Перейти
Google Subscribe
Time to read4 хв
15,7 т.
Блог |

Пережити Дональда Трампа: американський президент складає іспити на невігластво

Пережити Дональда Трампа: американський президент складає іспити на невігластво
Дональд Трамп. Джерело: Getty

Дональд Трамп – це чудова ілюстрація того, як виглядає тест на стійкість держави до вандалізму, пише Павло Казарін для Slawa.tv.

Американський президент обіцяв зробити свою країну знову великою – але замість цього ось уже два роки безглуздо марнує військовий, дипломатичний і символічний капітал, який дістався йому у спадок від попередників. Головна проблема 47-го президента США – тотальне нерозуміння природи могутності своєї країни. Сам він може бути переконаний, що звільняє свою державу від невластивих їй зобов’язань, але саме ці зобов’язання приносили США гроші та вплив.

Початок його президентства ознаменувався тарифними війнами. Усе тому, що американський президент вирішив, що його країна має більше виробляти й менше купувати. Але в тому й особливість, що ця система сформувалася як результат післявоєнної реальності. У ній вартість праці в США зростала, надійність американської фінансової системи теж, а тому весь світ вкладав кошти не в американське виробництво, а в облігації американського державного боргу. Просто тому, що позичати Сполученим Штатам було зручно й безпечно.

Читайте також

Якби Дональд Трамп знав історію, то був би в курсі, що до нього подібну спробу зробив президент Герберт Гувер. Саме тоді був ухвалений закон Смута – Гоулі про мита, який вдарив по міжнародній торгівлі. Якби 47-й президент США цікавився своїми попередниками, то міг би згадати, що єдиний результат, до якого це все призвело, нащадки назвали Великою депресією.

Утім, тарифні війни Трампа завершилися нічим – якщо не брати до уваги зіпсовані відносини з європейськими та азійськими союзниками. Виробництво до Штатів ніхто так і не переніс, а кількість робочих місць у країні так і не зросла.

Дональд Трамп склав свій перший іспит на невігластво – щоб одразу ж почати складати другий.

Його близькосхідна кампанія мала стати короткою й переможною. Мала дозволити йому вийти на передвиборчий трек з ореолом переможця й тріумфатора. Натомість виявилося, що американська адміністрація недооцінила стійкість іранського режиму – і його готовність чинити опір за будь-яку ціну. У результаті Ормузька протока заблокована, Іран знищує нафтопереробну промисловість сусідніх країн, ціни на заправках б’ють рекорди, а запаси високоточної зброї на американських складах небезпечно зменшилися.

Американська армія могла б перейняти досвід українських збройних сил, які вже давно зрозуміли, що не можна збивати недорогі та масові засоби нападу дорогими та ексклюзивними засобами ППО. Але вони цього не зробили. Не в останню чергу тому, що нинішня адміністрація має досить специфічне ставлення до України.

Посмак від іранської кампанії відтепер ще довго буде супроводжувати внутрішню політику США, але нинішній президент не знайшов нічого ліпшого, як перекласти провину за свої прорахунки на Київ. І тепер вимагає від України не завдавати ударів по російських НПЗ під приводом того, що саме цей чинник – а не його війна на Близькому Сході – стрімко підняв ціни на дизельне паливо на американських заправках.

Навіть якби Україна могла дозволити собі виконати цю вимогу, жодних змін у цінах не відбулося б. Але в тому й особливість, що Києву нічого не пообіцяли натомість – йому лише запропонували в односторонньому порядку відмовитися від тих самих "карт", відсутністю яких у 2025 році Трамп дорікав Володимиру Зеленському.

Можливо, Україна могла б обміняти відмову завдавати ударів по російських НПЗ на згоду Москви не завдавати ударів по українській енергетиці – але такої пропозиції Києву ніхто не робив.

Тепер Трамп щосили тисне на Київ. Відключає Україну від системи StarShield, яка дозволяла українській армії використовувати "старлінки" для протиповітряної оборони та для ударів по окупованих територіях. Перестає повідомляти про запуски російських балістичних ракет.

По суті, американський президент робить усе, щоб завершити російсько-українську війну капітуляцією України.

І при цьому відмовляється помічати, що такий підхід руйнує не лише Україну, а й ту символічну американську спадщину, яку два роки тому Дональд Трамп отримав від своїх попередників.

Єдині досягнення, якими може похвалитися чинний президент США, – це рекорди дестабілізації.

Менш ніж за два роки Дональд Трамп зумів зруйнувати систему стабільних економічних союзів, що існували між демократіями по всьому світу. Пам’ять про тарифні війни залишиться живою – змушуючи Європу шукати собі нові ринки збуту та нових партнерів по всьому світу.

Трамп розпалив ще одне вогнище на Близькому Сході, який і без того вже тлів. Він розпочав війну, ні з ким не порадившись і нікого не попередивши, а коли зрозумів, що "бліцкриг" не вдається, залишив сусідів Ірану самостійно розбиратися з наслідками своєї невдалої піар-кампанії.

А тепер Дональд Трамп намагається прикрити свої прорахунки життями українців. А заразом намагається повернути Росію до сфери міжнародних угод, щоб згодом спробувати заробити на бізнесі з нею.

Колись давно Голлівуд зняв серіал "Картковий будинок" (House of Cards) – про американську політику. Серіал навмисно показував її цинічною та безпринципною – і сезони серіалу збирали біля екранів багатомільйонну аудиторію. А потім інтерес до серіалу почав згасати, і сталося це незабаром після обрання Дональда Трампа на його перший президентський термін. З тієї простої причини, що реальність його першого президентства виявилася набагато яскравішою за фантазії сценаристів серіалу.

А тепер нам усім довелося жити в епоху другого президентства Дональда Трампа. Якби раніше комусь спало на думку зняти про це серіал – його навряд чи б хтось дивився. Бо вирішили б, що сценаристи занадто загралися в гротеск і буфонаду.

За неповні два роки свого другого президентського терміну Дональд Трамп позбавив американський образ усієї його "моральної правоти". Тієї, що ґрунтувалася на ролі та значенні Сполучених Штатів для решти світу.

Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрес-кодом демократії. Сполучені Штати втратили рольову модель "зразка для наслідування". І навіть якщо на наступних виборчих перегонах нинішній президент поступиться кріслом своєму опонентові, пам’ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.

Важко уявити яскравішу й драматичнішу ілюстрацію того, як може виглядати "роль особистості в історії".

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням...

Джерело:Slawa.tv

Читайте нас у Telegram та Viber або завантажте застосунок

OBOZ.UA працює згідно Редакційної політики. Не ведіться на фейки!