Яковенко: окупація Росії чи розвал? Із денацифікацією є проблема. Інтерв'ю

Путінська Росія очевидно потребує денацифікації, і паралелі з нацистською Німеччиною тут цілком доречні. Але питання лише в тому, хто окупуватиме РФ і проводитиме в ній примусову денацифікацію, як це було з Німеччиною після 1945 року? І це проблема. Україна явно не ставить перед собою таку мету.

М'яка денацифікація, коли в країні просто припиняється нацистська пропаганда, у випадку з Росією не спрацює, як не спрацювала в низці європейських країн після Другої світової війни. РФ, що збереглася у своїх межах, з колишньою політичною системою, як і раніше, буде "імперією". Тільки її розвал може призвести до тієї реальної денацифікації населення. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко.

– Посол України в Німеччині Олексій Макеєв заявив про необхідність денацифікації Росії та покаяння на зразок повоєнної Німеччини. Наскільки, на вашу думку, коректною є паралель між сьогоднішньою Росією та Німеччиною 1945 року? Чи вважаєте ви, що Росія потребує денацифікації? Якщо так, у яких формах вона може бути проведена?

– Заява посла – це окрема розмова. Тут у мене багато думок та міркувань, якими я поділюся. Але щодо самої паралелі – безумовно, вона має право на існування, вона напрошується. Справді, у Росії є фашистський тоталітарний режим, тут паралелей із Німеччиною дуже багато.

Але є одна проблема. Справа в тому, що денацифікація Німеччини, якій, безумовно, хотілося б, щоб Росія була піддана цьому також, відбулася після тотальної військової поразки та капітуляції. Відбувалося це через те, що Німеччина була окупована. Там було встановлено окупаційний режим, і ця денацифікація була примусовою.

У мене запитання: хто окупуватиме Росію?

Тому паралелі з погляду стану країни, стану значної частини населення цілком законні. Але такі розгонисті заяви викликають запитання: як люди, які це говорять, уявляють собі техніку цієї справи? Хто окупуватиме Росію?

Наскільки я розумію, завдання України полягає в тому, щоб викинути російсько-фашистського агресора з території своєї країни. Але Україна не має наміру окупувати Росію. Хто це робитиме? Як ідею денацифікації можна реалізувати на практиці? Я не маю відповіді на це запитання. Це перше.

Друге – я погоджуюсь з тим, що денацифікація потрібна. Але зараз дуже багато розгонистих заяв про те, що це війна всіх росіян. Безумовно, винуватець не лише Путін, хоча Путін – той, хто особисто розпочав цю війну. Багато навіть з його спільників не знали про те, що він збирається розпочати війну.

Але коли кажуть, що це війна всіх росіян, у мене постає запитання: це війна і тих кількох тисяч росіян, проти яких порушено справи за антивоєнні протести? Це війна тих росіян, які зараз сидять у в'язниці? Вони також воюють? Це війна росіян, які були змушені емігрувати та допомагають українцям, зокрема грошима, підтримуючи ЗСУ? Це війна тих росіян, які нині допомагають українським біженцям? Вони також воюють проти України?

Такі висловлювання створюють проблеми. Я розумію, що є бажання спіймати хайп на цій війні, прославитись своїми жорсткими висловлюваннями. Звісно, це дуже сильно зачіпає серця українців, які справді зараз відчувають холодну ненависть та гидливість до всіх росіян. Можна зрозуміти, коли такі почуття виникають у людей, які перебувають під бомбардуванням, у яких загинули близькі. Але політики такого роду заяв робити не повинні.

Це не мають бути популістські заяви. Це має бути осмислена політика, спрямована на те, щоб Росія перестала бути загрозою для всього світу. Мені здається, це найважливіше.

– Можна припустити, що після зміни влади в Росії, після того, як Путін залишить свою посаду – фізично або політично, – нове керівництво країни просто з метою самозбереження почне щось робити, зокрема і з пропагандистською машиною. Ймовірно, що телевізор у РФ почне віщувати зовсім в іншому ключі. Чи можна це назвати процесом м'якої денацифікації росіян? Наскільки ефективною вона може бути?

– М'яка денацифікація – це смажений лід. Ми бачили, на що ця м'яка денацифікація перетворилася в Угорщині, де до влади прийшов відвертий фашист Орбан. Ми бачили, на що м'яка денацифікація перетворилася в Австрії, де обирають нацистів. Це все від лукавого.

Навіть перебуваючи під окупацією, все одно значна кількість есесівців, воєнних злочинців зуміла уникнути покарання. Так, головні фашистські ватажки постали перед трибуналом, але безліч рядових нацистів зуміли уникнути відповідальності з тієї простої причини, що місцеві жителі їх не видавали, вони їх підтримували. Процес денацифікації Німеччини, що перебувала під окупацією, яка була зафіксованою, тривав не менше трьох десятиліть.

– Окей, м'яка денацифікація не спрацює, окупація Росії теж неможлива. Який варіант лишається?

– Я не Господь Бог і не капітан світу, щоб говорити про якісь варіанти. Але я думаю, що один із можливих варіантів – це розпад Росії.

Думаю, що Росія, яка збереглася в цих межах, із цією політичною системою, все одно продовжуватиме залишатися імперією. Все одно сам факт цього розміру Росії, її устрою, сам факт наявності в неї ядерної зброї, сам факт того, що Росія є членом Ради Безпеки ООН – все це породжує імперство. А імперство зі свого боку в російському варіанті породжує фашизм.

Варіант розвалу Росії дуже важкий, і він не проводитиметься демократичними ліберальними руками. Його реалізують самі спільники режиму. Мені здається, на сьогодні панічний страх Заходу розвалу Росії грає не на користь усьому світу.