Блог | Візит Путіна на Північні території Японії – виклик міжнародному порядку

Путін уперше приїхав на Південні Курильські острови – Північні території Японії, які перебувають під російською окупацією. Він відвідав Ітуруп, і це був його перший візит на цей острів. 

Путін не перший російський керівник, який приїхав на окуповані японські території. До нього це неодноразово робив Дмитрій Медведєв – і як президент, і як прем'єр-міністр Росії. Саме Медведєв у 2010 році став першим керівником Росії чи Радянського Союзу, який відвідав одну зі спірних територій, – Кунашир.

Але жоден керівник Радянського Союзу туди не приїжджав. І це показово.

Навіть у часи холодної війни Радянський Союз був змушений рахуватися з певними правилами міжнародного порядку, який склався після Другої світової війни. Після падіння Берлінської стіни цей порядок дедалі більше спирався на демократичні принципи, міжнародне право, суверенітет держав і непорушність кордонів.

Сьогодні Росія намагається змінити самі правила, за якими функціонує сучасний демократичний світ.

Саме тому для України вкрай важливо не лише вистояти на фронті у війні з Росією, а й мати надійних союзників у глобальному протистоянні демократичного й авторитарного світів.

Україна повинна однозначно засудити візит Путіна на Північні території Японії.

Це було б абсолютно логічно і послідовно, адже ще 7 жовтня 2022 року Верховна Рада України звернулася до міжнародного співтовариства щодо Північних територій Японії, а Президент України видав указ №692/2022. У ньому прямо сказано, що Україна поважає суверенітет і територіальну цілісність Японії, включно з її Північними територіями, які продовжують перебувати під окупацією Російської Федерації, і визнає їх невід'ємною частиною суверенної території Японії.

Приїзд Путіна на Ітуруп ще раз демонструє: проблема значно ширша за російську агресію проти України. Кремль прагне об'єднати авторитарні режими навколо ідеї перегляду міжнародного порядку і нового перерозподілу світу.

Саме в цьому контексті, на мою думку, хибною є й українська політика щодо Косова.

Незалежність Косова визнала більшість держав – членів Європейського Союзу, а також США, Велика Британія та багато інших наших ключових союзників. Тому демонстративно підтримувати сербську позицію щодо невизнання Косова, як це фактично сталося під час нещодавнього візиту Володимира Зеленського до Белграда, – політично недалекоглядно.

Особливо з огляду на те, що Сербія досі намагається балансувати між Європейським Союзом і Росією, не приєдналася до санкцій проти РФ і зберігає тісні зв'язки з Москвою. Водночас Косово послідовно орієнтується на Захід і будує свою державність у співпраці зі США та європейськими демократіями.

Україні потрібна чітка ціннісна зовнішня політика.

Ми не можемо вимагати від демократичного світу принциповості щодо російської окупації українських територій, визнавати російську окупацію Північних територій Японії – і водночас залишатися заручниками старої української "багатовекторності" там, де йдеться про наших союзників і фундаментальні політичні цінності.

Світ дедалі виразніше ділиться не просто на держави з різними інтересами, а на демократії та авторитарні режими, які прагнуть переглянути міжнародний порядок.

Україна має чітко знати, на якому вона боці. І так само чітко це демонструвати.