Блог | Війна руйнує Росію. Але росіяни за війну

20 серпня я опублікував в  OBOZ.UA статтю про перспективи російської економіки та саму Росію. Головний її висновок у тому, що жодних перспектив немає – Путін безповоротно вбив майбутнє цієї країни. Але події розвиваються швидко, і з того часу з'явилося багато фактів, що підтверджують різке гальмування економіки РФ та наближення кризи в банківській сфері.

Тож можна впевнено зробити висновок, що стараннями Путіна проект Росія завершується. Але росіяни цього поки що не розуміють – не хочуть розуміти. Принаймні переважна більшість їх. Вони вважають, що справи йдуть непогано і навіть добре, що економіка на підйомі, доходи населення зростають, нічого катастрофічного не сталося, труднощі будуть подолані і згодом все повернеться до колишнього благоденства. А дехто навіть продовжує вірити в Прекрасну Росію майбутнього.

N.B. Пост про цю небезпечну статтю Фейсбук видалив через 10 хвилин, як і три наступні пости, в яких я намагався обійти цензуру. Це ризиковане польове дослідження (могли забанити на місяць або взагалі знести обліковий запис) показало, що причиною було саме посилання на статтю. Висновок: алгоритмічні цербери Цукерберга явно заангажовані Москвою.

Російські вчені про СВО

Дані про реакцію росіян на війну наводить стаття С. Чернишова від 30 серпня до Т-інваріанту. Так називається мультимедійний проект науковців та наукових журналістів, створений за межами Росії після її нападу на Україну. Він прагне бути мостом між академічним співтовариством у Росії та поза нею, тому його назва перегукується з назвою гарної газети вчених та популяризаторів науки "Троїцький варіант – Наука", в якій на моєму рахунку чимало публікацій. Оскільки країну покинуло безліч вчених, а російська наука очевидно деградує, то загальний тон матеріалів проекту мінорний.

Мова про статтю "Фазовий перехід великоросів в інерційну фазу етногенезу". Як російські вчені досліджують війну в Україні". Назва іронічна, вона апелює до однієї з понад двох тисяч наукових статей, присвячених "СВО", які вийшли в Росії за два з половиною роки війни (серед псевдонаукового сміття там є професійні роботи в галузі права, психології, соціології, військової справи), а саме до статті Сайфулліна Р.Г. під назвою "Спеціальна військова операція на Україні в контексті переходу великоросів в інерційну фазу етногенезу" (Суспільство. Середа. Розвиток. – 2023).

Чи це бажання вченість показати, чи то "інерційна фаза етногенезу" вуалює скептичне ставлення до майбутнього Росії та великоросів. Згадуються евфемізм глави ЦБ РФ Ельвіри Набіулліної "зворотна індустріалізація" і "реверсивний інжиніринг", що означають тривіальну деградацію економіки.

Чернишов пише: "Те, що напівпошепки обговорюється в публічному просторі (від психологічних проблем ветеранів "СВО" до застосування забороненої зброї в Україні) і часто подається як "інсайти", в російських наукових журналах аналізується цілком відкрито. ... Навіть цей поверховий огляд показує: невірно думати, що вся значуща російська наука, яка вивчає суспільство, поїхала з Росії, замовкла чи прогнулась під "лінію партії". Окрім навколонаукових та кон'юнктурних публікацій є і значна кількість цілком конкретних емпіричних досліджень, які допомагають краще зрозуміти, що відбувається (а головне – відбуватиметься!) з Росією та її громадянами."

В основі огляду лежить база Національної електронної бібліотеки ELibrary на 15 серпня 2024 року. Словосполучення для пошуку - "спеціальна військова операція", за яким знаходиться близько 2200 статей. Це відносно небагато і значно менш важливим темам присвячено набагато більше робіт. Тобто вчені в Росії не ігнорують війну в Україні, але ставляться до неї приблизно так само, як і суспільство в цілому: намагаються як би не помічати і займатися звичною тематикою.

Реальний рівень підтримки війни росіянами

Нас в огляді Чернишова насамперед цікавить соціологія: чи підтримують росіяни війну? Прийнято вважати соціологічні дослідження у Росії недостовірними, проте крім ФОМ, ВЦИОМ і Левада-центру соціологи за два з половиною роки провели по всій країні незалежно один від одного кілька десятків польових досліджень, результати яких загалом ідентичні. За їхніми даними, росіяни загалом підтримують війну. У Хабаровському краї підтримка становить від 40 до 70% залежно від соціальної групи та політичної позиції; у Дагестані до 40% населення; схожі результати дало велике незалежне опитування мешканців Поволжя, а от серед молоді Обнінська понад 60% ставляться до війни позитивно чи нейтрально.

Останній приклад показовий. Обнінськ це перший російський наукоград, у ньому багато вчених і в цілому народ освічений, а отже, поінформований і ніби має вміти критично мислити. Проте відсоток оскаженілих патріотів там вищий, ніж у Поволжі. Можливо, дається взнаки те, що дослідження стосувалося молоді – в контрактники записуються переважно з депресивних регіонів, не від хорошого життя, а від безвиході. Обнінськ до таких не належить.

Тут слід зауважити, що професор Ігор Ліпсіц, блискучий економіст, один із засновників відомої ВШЕ (Вищої школи економіки), підрахував, що в Росії до 30 млн. чоловік є бенефіціарами війни, добре заробляють на ній і прямо зацікавлені в її продовженні. Плюс, додам я, двічі по стільки патріотів-імперців ("ми за ціною не постоїмо", "на Берлін", "можемо повторити" тощо), схиблених на величі батьківщини, причому велич для них означає завоювання. Разом 90 млн, тобто приблизно 60%, що непогано корелює з даними досліджень.

Так, росіяни намагаються не помічати війну, але це погано вдається у прикордонних регіонах і вона є головним чинником занепокоєння жителів Білгородської області (навіть зростання цін їх хвилює вдвічі рідше). Однак при цьому, як показано в одній із робіт, до 84% опитаних вірять, що влада (від військових до глав районів) цілком може захистити їх від будь-яких зовнішніх загроз. Щоправда, опитування проводилися до вторгнення ЗСУ до Курської області, яке показало марність таких надій: влада не лише не зуміла захистити своїх громадян, а й евакуацію до ладу не змогла організувати. А вже "підтримка" 150 тисяч евакуйованих виглядала просто знущанням – люди, що залишилися без даху над головою і без найнеобхіднішого, отримали по 15000 рублів.

Влада та держава – священні корови росіян

Так, війна поляризує суспільство, але з характерною сервільною специфікою: можливо різне ставлення до війни, але не до влади, що уособлює для росіян державу. Одноманітна позиція щодо війни в Україні веде до зростання солідарності, а різна – до збільшення конфліктності. Проте люди лаються між собою, але не лають державу. Критичне ставлення до війни (наприклад, до 19% жителів Нижегородської області при 41,1% тих, хто не визначився) ніяк не впливає на рівень схвалення діяльності президента та уряду та на схвалення нинішнього курсу країни. Це підтверджують і результати дослідження соціологів із МДУ: так, критиків влади серед противників війни більше, але вони все одно у меншості.

Навіть ті, хто нейтрально чи негативно оцінює війну в Україні, радіють перемогам російської армії, і в тому ж Обнінську до половини критиків війни загалом позитивно оцінили її перші результати. А в Білгородській області люди впевнені, що, незважаючи на всі тягарі війни, жителі регіону стали згуртованішими за рахунок допомоги "новим регіонам", переселенцям, солдатам.

На мою думку, всі ці дослідження та опитування демонструють незрілість, інфантильність російського соціуму. Саме соціуму – про громадянське суспільство, яке так блискуче проявило себе в Україні, в російському випадку навіть мови не може бути: немає в Росії громадянського суспільства і ніколи не було! Про це красномовно говорить дослідження Інституту економіки Російської академії наук, метою якого було з'ясувати, в якому суспільстві хотіли б жити росіяни.

Результати разючі, але по суті не дивовижні – якщо згадати історію Росії та соціальну спадковість великоросів. Якщо наприкінці 2020 року лише 26% населення хотіли жити в соціалістичному суспільстві (21% – у капіталістичному, 4% у якомусь іншому, а більшість не змогли відповісти – 49%, що вже говорить про соціальну нерозвиненість народу), то з початком війни картина в Україні кардинально змінилася. У травні 2022 року кількість тих, хто шукає соціалізму, майже подвоїлася – 48%; кількість прихильників капіталізму зменшилася майже вдвічі – до 12%; мріючих про невідоме стало 6%, а тих, хто затруднився з відповіддю, 34%. У червні 2023 року картина змінилася незначно і лише за рахунок зменшення цінителів капіталізму до нищівно мізерних 5%.

Це говорить про те, що росіяни так і залишилися інфантильно-сервільними, їх лякає свобода і супутня їй відповідальність, вони воліють жити під опікою патерналістської держави, яка знімає з них тяжкий тягар самостійності. Загалом, соціальна спадковість, закріплена як мінімум двадцятьма, а то й тридцятьма поколіннями, що жили то в тираніях, то в вкрай невільному суспільстві, позначається не гірше за генетичну. Тому Росія – країна контрамот, вона рухається у часі назад і швидко повернулася у свій природний стан.

Але такі анахронічні релікти є нежиттєздатними.