Блог | Цар у страху: хто насправді захоплює владу в Росії

Коли цар боїться власних бояр. Влада на болотах – така ж закрита структура, як і будь-яка банда. Якщо в нормальних державах суспільство та медіа відстежують кожен крок можновладців, то стежити за реальними подіями в кремлі практично неможливо. Втім, деяка інформація у світові медіа все ж просочується, і з цих повідомлень можна зробити висновок про головну тенденцію: цивільні чиновники відсуваються на другий (або десятий) план, а всі важелі впливу концентруються в руках другої служби фсб. 

Деякі політологи сьогодні називають другу службу фсб керуючою компанією холдингу під назвою "російська федерація". В принципі, події, які відбуваються "в загальному доступі", лише підтверджують таке бачення. На болотах за кілька місяців ув'язнили більше "інакодумців", ніж за попередні чверть століття. Йдеться не лише про "опозиціонерів": під репресії потрапили сотні чиновників (особливо регіональних) та бізнесменів.

Прямо зараз відбувається найбільший за масштабами перерозподіл власності та сфер впливу в рф з 90-х років. Куратором процесу є фсб, причому не вся структура, а певні групи всередині неї. Ну а різні суди, різні гілки влади, різні органи місцевого самоврядування давно перетворилися на театр, за лаштунками якого – усе таж катівня фсб.

Ці процеси мають історичні аналогії. За часів Сталіна реальна влада в "країні рад" належала НКВС. Основою і секретом сталінського "ефективного менеджменту" були катівні НКВС, а "ради" являли собою суцільну бутафорію. За бажання можна провести й глибші паралелі – наприклад, з опричниною Івана Грозного. Як то кажуть, усе нове це це добре забуте старе.

Але повернімося в наші дні. Чому максимальна концентрація влади в руках другої служби фсб відбувається саме зараз? Відповідь на поверхні: бункерний дід усе більше відчуває страх. Один із його "екзистенційних" страхів – власне оточення. Він дуже добре пам’ятає бунт Пригожина і той факт, що в критичний момент багато чиновників кинулися геть із москви. В якийсь момент склалося враження, що ніхто не воліє захищати свого "лідера".

Страхи царя перед власними боярами – так було завжди – загострюються на тлі боротьби між різними провладними угрупуваннями. Ці процеси ми й спостерігаємо, коли бачимо новини про арешти заступників міністрів, олігархів та іншої придворної шушери. Соціологи називають це явище "конфліктом еліт", хоча назвати "елітою" бандитські морди російських можновладців язик не повертається.

Зрозуміло, що ніяка нова путінська опричнина не вирішить проблеми внутрішньовидової боротьби цих "еліт", а лише посилить її. Немає також сумнівів, що внутрішній терор фсб свідчить про повну деградацію суспільних інститутів та державного управління. У довгостроковій та середньостроковій перспективах це шлях у нікуди.

А от якщо оцінювати ситуацію в перспективі кількох найближчих місяців, можна припустити, що путін діє по-своєму раціонально. Заходи його особистої безпеки посилені. Небезпечні "соратники" – залякані. Опозиція випалена напалмом. Альтернативні центри прийняття рішень відсутні. Все це, з точки зору путіна, зменшує ймовірність того, що його вб’ють свої. Принаймні найближчим часом.

Коли ми констатуємо, що влада на болотах деградує, виникає спокуса покепкувати з противника. На думку спадає фраза: "Боже, яке ж воно кончене!" Але ворога не треба ані недооцінювати, ані переоцінювати. Терористичний режим на болотах продовжує становити реальну загрозу. Війна не закінчиться завтра. Ми маємо з холодною головою враховувати всі його сильні та слабкі сторони.

Чим довшу дистанцію боротьби ми будемо прораховувати, тим коротшою вона зрештою буде. Тому ми готові грати вдовгу. У нас немає права на втому. Працюємо далі. Разом до Перемоги. Слава Україні!