Скільки крові на його руках: як Путіна виховав батько-садист і чому Сталін став його божеством

Сьоме жовтня – чорний день для України, адже саме в цю дату народився президент-агресор Росії Володимир Путін, який розв’язав проти нашої держави криваву війну. Росіяни створили собі з нього не просто царя, а справжнього ідола. Притому, що насправді вони як слід не знають, хто саме ними керує. Біографію Путіна, як і його сім’ю, ретельно ховають від громадськості. А навіть у тій інформації, що просочується в публічний простір, є чимало білих плям.

Втім, цю тему вже давно досліджує польська журналістка та юристка Крістіна Курчаб-Редліх. За результатами півтора десятка років своєї роботи вона написала книжку "Вова, Володя, Володимир. Таємниці Росії Путіна" (2016). OBOZREVATEL зібрав найцікавіше з її спогадів про цю роботу.

Прийомна дитина, яку не любили

Чи не найбільша таємниця в житті колишнього офіцера радянського КДБ – це його походження. Курчаб-Редліх стверджує, що жінка, яку в момент приходу Путіна до влади показали громадянам, не є його біологічною матір’ю. Справжня мати кремлівського диктатора, за її словами, жила у Грузії. Її звали Віра Путіна і померла вона у травні цього року у віці 97 років.

Журналістка розповіла, що їй вдалося зустрітись із цією жінкою у грузинському селі Метехі неподалік від Тбілісі, де та жила, і поспілкуватись. Віра Миколаївна розповіла їй, що ще зовсім молодою народила сина від одруженого чоловіка на ім’я Платон Привалов. І що сталось це не у 1952 році, як стверджує офіційна біографія кремлівського диктатора, а у 1950 році. Але дата правильна – 7 жовтня. За рік після того жінка поїхала на практику від технікуму, де вчилась, до Ташкента, а маленького сина залишила зі своїми батьками.

Саме у Ташкенті Віра зустріла грузина Георгія Осепашвілі і згодом вийшла за нього заміж. Подружжя оселилось у селі Метехі, куди мати пізніше попросила прислати їй трирічного на той момент сина. Перший час хлопчик не розумів, що відбувається, адже вважав своєю матір’ю бабусю. І тут така зміна.

Прийомний батько дуже швидко почав проявляти агресію до Володимира. Віра Путіна незабаром народила йому спільних дітей, і син дружини почав сильно дратувати чоловіка, адже позашлюбні діти вважались у Грузії ганьбою для родини. Осепашвілі випивав і бив пасинка, жорстоко з ним поводився, що згодом, як стверджує журналістка, спонукало хлопця записатись на спорт. Так він почав займатись самбо, а згодом дзюдо. Захоплення спортом подарує Путіну друзів, з якими він пізніше створить фактично злочинне угруповання, яке захопить владу в Росії та заволодіє всіма її ресурсами.

Сестра прийомного батька також намагалась позбутись тягаря, віддавши Володимира родичу-військовому у Тбілісі. Але там чомусь хлопчик не прижився, і його знову повернули до матері та вітчима-тирана.

За словами Курчаб-Редліх, їй вдалось поспілкуватись із друзями дитинства Путіна, і вони розповіли їй, що в юні роки той був нещасною людиною. Він постійно ходив голодним та погано вдягненим. А єдиними заняттям, яке його тішило, була риболовля.

У результаті ненависть вітчима до Путіна досягла таких масштабів, що матері довелось знову відіслати його до бабусі з дідусем у своє рідне місто Терьохіно на Уралі. Хлопцю на той момент було 9 років. Після того він з біологічною матір’ю уже не бачився.

Невдовзі Володимира, який був не надто потрібен навіть рідним бабусі з дідусем, ще раз відіслали – передали родичам у Ленінград (тепер це Санкт-Петербург). Цими родичами були Марія та Володимир Путіни, які і стали його "офіційними" батьками.

За даними журналістки, у подружжя були два власних сини Альберт та Віктор. Але вони обидва померли ще юними: Альберт – до війни, а Віктор – під час блокади. Щоби втішити 42-річну жінку, їй просто віддали далекого родича, який залишився фактично безпритульним. Сусіди не бачили, щоб вона ходила вагітною – син просто одного дня з’явився в сім’ї. З цього почалась офіційна біографія президента Росії. До речі, другий вітчим його теж не любив і піднімав на нього руку. Але вже за хуліганські витівки.

Любов до Сталіна і сильної руки

За свідченнями журналістки, новий прийомний батько Путіна був людиною непростою. Під час війни він служив у НКВС, а до того воював у Фінляндії – під час тієї війни СРСР захопив і приєднав до Росії Карелію. Втім, після війни родина Володимира Спиридоновича все одно жила бідно, що вплинуло на самооцінку та інтереси прийомного сина.

Однак впливовості вітчима вистачило на те, щоби зробити Путіну нові документи. Так прийомний син став на 2 роки молодшим і знову пішов у перший клас школи. Приховати обман було відносно легко, адже хлопчик був малим на зріст і худим, тож виглядав молодшим за свої роки.

Новий вітчим був затятим комуністом, прихильником Леніна і Сталіна. Цю любов він прищепив пасинкові. Курчаб-Редліх стверджує, що Спиридон Путін, батько Володимира Путіна-старшого, служив при Сталіні кухарем. Отже, в нього явно були якісь заслуги, які дозволили йому так наблизитись до диктатора і вижити під час червоного терору. Ймовірно, це вплинуло і на думку його сина, яку він, своєю чергою, заклав Володимиру-молодшому.

Саме так майбутній президент Росії в ті роки почав цінувати сильну руку та вміння пристосовуватись, що згодом вплине на його стиль управління та спосіб формування свого оточення. Сталіна Путін в юності поважав настільки, що повісив на стіну дому, де жив, його портрет навіть після 20 з’їзду Компартії СРСР. Саме на ньому Микита Хрущов проголосив початок розвінчання культу особистості диктатора і його почали прибирати звідусіль. Але тільки не з голови майбутнього президента РФ.

Страх правди

Таке дитинство виростило з Путіна соціопата, вважає Курчаб-Редліх. Постійні переїзди туди-сюди, насильство в сім’ї, бідність та приниження відібрали у нього головне – відчуття безпеки, яке є ключовим для людини у перші роки її життя. Велика кількість болю та страху в дитинстві робить соціопата нечутливим до цих емоцій надалі. Співчуття стає для нього чужорідними поняттям, а особисті інтереси – ключовим рушієм.

З часом, побудувавши кар’єру не в останню чергу завдяки пристосуванству, Путін досяг таких висот, які забезпечили йому безкарність практично за будь-які провини. Єдине, чого він насправді боїться, – це правда. Досить згадати його історію з дружинами, коханками і дітьми. Про розлучення з першою дружиною Людмилою Путін повідомив не одразу, дочок від цього шлюбу він називає "ці жінки", а стосунки з Аліною Кабаєвою та Світланою Кривоногих та спільних з ними дітей не визнає.

Саме страхом Путіна перед правдою пояснює Курчаб-Редліх загибель журналіста Артема Боровика, який одним з перших дізнався про біологічну матір тоді ще керівника ФСБ ще до його обрання на пост президента РФ у 2000 році. До того, щоб правда спливла на поверхню, висловили інтерес впливові чеченці.

Саме чеченський бізнесмен Зія Бажаєв мав відвезти Боровика після зустрічі із Вірою Путіною до Києва у березні 2000 року. За словами дослідниці, вони приватним бортом летіли по переконливі докази того, що кандидат у президенти, наступник Бориса Єльцина – брехун, який заради кар’єри відмовився від власної матері. Це мало стати нищівним ударом по іміджу Путіна, який швидко наростив свій політичний рейтинг "успішною" воєнною кампанією у Чечні. Але на зльоті приватний Як-40Д зазнав аварії і впав біля злітної смуги. Всі 5 членів екіпажу та 4 пасажирів загинули на місці. Журналістка називає їх першими жертвами російського президента.

Надалі брехня стала ключовим політичним інструментом Путіна. Він брехав про все – про своє особисте життя, про політичні та воєнні наміри, переписував історію. Але російський народ, попри те, що вся ця брехня була дуже грубою та очевидною, прийняв це. В результаті такий симбіоз диктатора та його покірного народу призвів до початку найкривавішого після Другої світової війни збройного конфлікту – російської агресії в Україні.

Курчаб-Редліх зазначає, що вся ця брехня про життя Путіна не мала б жодного значення, якби від його дій не залежала доля мільйонів людей і якби ті, хто намагалися розкрити правду про нього, не заплатили б за це своїм життям.

"Це все неважливо було б, якби від цієї людини не залежала доля людей, які загинули через те, що вони хотіли багато знати про її дитинство, якби вона не впливала на долі людей, країн і взагалі світу. Якби ця людина була людиною з психологією, як інші… А ви мені дайте відповідь усі, хто каже, що це неправда… Що приніс Путін у наше життя? Він приніс добробут, порядок, спокій чи він приніс війну, злидні, нещастя? І скільки крові на його руках?" – запитала журналістка.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, які психічні розлади діагностували в Путіна психологи.

Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.