Блог | Після смерті Путіна війна не закінчиться

У російського диктатора Путіна 7 жовтня день народження, і в цей день йому багато хто бажає скоріше сконати.

Долучаюся до тих, хто бажає Путіну якомога швидше здохнути. Але я не настільки оптиміст, щоб вірити в те, що його здихання раптом зупинить війну, пише Володимир В'ятрович для видання "Главред".

Насправді Путін є цинічним пристосуванцем,  Його кар’єра як російського імперця є відображенням лише того, що в російському суспільстві домінують імперські настрої. Путін починав як ліберал і прозахідник, але, побачивши зміну настроїв у Росії, пристосувався до них і змінився.

Тому я далекий від віри в те, що після смерті Путіна війна закінчиться, а російське суспільство зміниться. Ні, на жаль, не Путін зробив росіян імперцями, а російське імперське суспільство зліпило саме такого Путіна, який повністю задовольняє настрої росіян.

До того ж у сьогоднішній Росії не помітно жодної впливової політичної фігури, яка могла б хоча би протиставитися імперським настроям, не кажучи про те, щоб спробувати їх зупинити. У Росії бракує навіть просто голосів, які б говорили, що війна – це погано й неприпустимо. Навіть серед російських лібералів, не кажучи вже про політиків, які мають вплив на суспільну думку в РФ.

Допоки Росія існуватиме в її нинішньому форматі, тобто як імперія, допоки вона не зазнає гучної військової поразки, допоки країни, які призведуть РФ до цієї поразки, не проведуть політику деімперіалізації і не допоможуть росіянам позбутися імперських комплексів, нова ітерація Путіна буде цілком можливою навіть після його смерті.

Історія свідчить про те, що такі фігури, як Путін, як правило, погано закінчували: вони або гинули внаслідок переворотів, коли переставали задовольняти оточення, що їх підтримувало, або на них чекала природна смерть, але така, як у Сталіна, який подихав у калюжі власних екскрементів, допоки інші чекали, коли це нарешті закінчиться.

Навряд чи на Путіна чекає якийсь радісний кінець, ба навіть урочистий похорон. Можливо, я містик, але переконаний, що за свої вчинки доведеться нести відповідальність не тільки за життя. Тож відповідальність Путіна точно наздожене, бодай перед смертю.

Хоча, звісно, жалюгідний кінець Сталіна не заважає росіянам досі захоплюватися ним. На жаль, смерть Сталіна, Путіна чи ще когось із конкретних виразників російських імперських настроїв зовсім не означає кінець цих настроїв. Вони житимуть доти, доки Росія зберігається в її нинішньому форматі, доки під нею лишаються поневолені народи, доки РФ не буде розбито і не проведено деімперіалізацію на зразок тої, яку провели з нацистською Німеччиною.