З Вербною неділею: найкращі привітання зі світлим святом
Не забудьте прикрасити свій дім гілочками верби, щоб мати міцне здоров'я протягом року
"Я підхопила з підлоги у вестибюлі чиїсь кинуті куртку і шарф. Закутати горло і здивувалася, що шарф мокрий. Я зняла його. Тканина була просякнута кров'ю". Голос Нийоле Баужіте досі тремтить, коли в розмові зі мною вона буквально по хвилинах згадує ніч з 12 на 13 січня 1991 року у Вільнюсі, пише Костянтин Еггерт для DW.
"Мені потрібно було за всяку ціну дістатися до будівлі нашого парламенту і повідомити його голові Вітаутасу Ландсбергісу про те, що відбувається в захопленому радянськими десантниками телерадіоцентрі", – згадує вона. Тим часом вся Литва вже бачила останні кадри, передані зі студії.
Там диктор Егле Бучель вела програму, що складалася в основному з повідомлень від жителів столиці Литви – куди їдуть танки і бронетранспортери, звідки чути стрілянину і де потрібна медична допомога або добровольці. Раптово в студію увірвався радянський солдат і різко відвернув камеру до стіни, хоча сам телевізійний сигнал якийсь час ще можна було приймати. Незабаром це побачив увесь світ.
Ультиматум Горбачова
Баужіте, Бучель і інші співробітники литовського ТВ стали безпосередніми свідками і учасниками однієї з останніх спроб послабленої радянської влади силою запобігти розпаду СРСР.
Розпочата Михайлом Горбачовим під гаслами перебудова і гласність реформування радянського соціалізму оголила всі дефекти і протиріччя системи і викликала до життя потужний рух за незалежність, насамперед в анексованих Сталіном в 1940 році Литві, Латвії та Естонії. У березні 1990 року на виборах до Верховної Ради (ВР) Литви під гаслами незалежності переміг "Саюдіс" – рух реформ на чолі з Вітаутасом Ландсбергісом.
11 березня 1990 року Литва стала першою з п'ятнадцяти країн, що входили до складу Радянського Союзу, яка оголосила про вихід з нього і відновлення державного суверенітету. Керівництво СРСР відреагувало введенням паливної блокади, яка тривала 10 місяців, і все більш загрозливими демонстраціями військово-поліцейської мощі.
10 січня 1991 Горбачов виступив зі зверненням (фактично – з ультиматумом) до литовської влади, в якому зажадав "відновити дію Конституції СРСР і Конституції Литовської РСР, скасувати раніше прийняті антиконституційні акти". Радянське ТВ регулярно повідомляло про те, що "трудящі Литви" вимагають "відновити порядок".
З 11 січня радянські військові в Литві, перш за все частини вільнюського гарнізону в так званому Північному містечку, почали займати адміністративні будівлі і вузли зв'язку. У відповідь голова ВР Вітаутас Ландсбергіс закликав населення вийти на вулиці і взяти участь в охороні будівель парламенту (Сейму), телерадіоцентру, телевежі і телефонних станцій. Як колись в Празі в 1968 році люди оточували військову техніку і намагалися переконати солдатів і офіцерів не брати участь в придушенні руху за незалежність.
Один проти Кремля
Радянський офіцер Володимир Тарханов – син засланих до Сибіру в тридцяті роки смоленських селян - став тоді єдиним радянським військовим в Литві, який публічно засудив дії кремлівського керівництва і свого командування. Він служив військовим представником на одному з оборонних підприємств.
"Я звернувся до офіцерів і солдатів і закликав їх не залишати казарми, – ділиться Тарханов. – Сказав їм, що ми приймали присягу, щоб захищати країну, а не воювати проти людей. Я говорив не як керівник військового представництва, а від себе особисто – як російський офіцер".
У Кремлі, ймовірно, здогадувалися, що тільки на частини, дислоковані в Литві, краще не покладатися. У Вільнюс перекинули десантників Псковської дивізії і бійців групи "Альфа" КДБ СРСР. Перед ними було поставлено завдання позбавити керівництво Литви головного каналу спілкування з народом – телебачення і радіо. Захоплення телевежі в спальному районі Каролінішкес і телерадіоцентру на близькій до центру міста вулиці Конарського повинно було стати прелюдією до штурму ВР і арешту керівництва Литви.
Увечері 12 січня 1991 року і навколо телерадіоцентру, і навколо телевежі зібралися тисячі людей. "Коли почалися захоплення будівель у Вільнюсі, я вирішила не йти з будівлі телецентру, – продовжує Нийоле Баужіте. – Потрібно було вберегти від небезпеки співробітників і, по можливості, врятувати архіви і техніку, щоб продовжити мовлення. З вікон восьмого поверху телецентру ми бачили телевежу".
Раптом поряд з нею пролунав вибух і вежа занурилася в темряву. "Вони її підірвали!", – заплакала одна з колег Баужіте. Але сама вона була впевнена, що це не так: "Я маленькою дівчинкою пережила війну і здогадалася – освітлення погасили наші техніки, щоб солдатам було важко стріляти".
"Я вперше побачив убитих людей"
Данський журналіст Флемминг Росе в цей час спостерігав за тим, що відбувається з верхнього поверху одного з найвищих в той час будівель Вільнюса – готелю Lietuva. "Нам було видно, як по місту пересувається військова техніка, і я поїхав на таксі до телевежі, – розповів в інтерв'ю DW Росе. – Там я побачив масу людей, багато були розгублені, деякі плакали, бо до цього моменту стало ясно – військам вдалося прорвати оточення і захопити телевежу. Там я вперше побачив убитих людей. Це були тіла застрелених десантниками. Їх поклали на схилі пагорба, на якому стоїть телевежа".
Нийоле Баужіте тим часом вдалося вибратися з будівлі литовського телебачення і радіо, де не було убитих, але були поранені. Незнайомі люди довезли її до будівлі парламенту. Але всередину потрапити не вийшло – добровольці, озброєні арматурою, палицями і декількома мисливськими рушницями, в очікуванні штурму не пропускали всередину нікого.
"Я добігла до розташованої неподалік консерваторії, де був телефон. Сунула руку в кишеню штанів, і – о, диво! – в ньому був папірець з телефоном Ландсбергіса, – згадує Баужіте. – Я зателефонувала голові парламенту і розповіла йому про захоплення телецентру і про найважливіше: про те, що там є один убитий – радянський офіцер. Його принесли з вулиці.
Вважаю, його випадково підстрелили свої. Пізніше кремлівські ЗМІ повідомили, що офіцера вбили захисники телецентру. Але в самій будівлі ніхто не стріляв. Я бачила, як солдати підірвали всередині нього кілька димових шашок, щоб імітувати бій і цим пояснити загибель офіцера. Ні у кого в телецентрі зброї не було, можу присягнути!".
Штурм телевежі у Вільнюсі – провісник краху Радянського Союзу
У Москві не очікували, що справа прийме настільки трагічний оборот. Наказ з Кремля штурмувати Верховну Раду так і не надійшов. Це врятувало Литву від масштабного кровопролиття. Міжнародне засудження дій радянського керівництва було майже загальним, а глава Верховної Ради Росії Борис Єльцин в той же день терміново прилетів до Таллінна, де зустрівся з керівниками трьох балтійських республік, які оголосили про вихід з СРСР, і висловив їм повну підтримку. Спроба повторити опір вільнюського сценарій в Латвії 20 січня повністю провалилася, хоча у будівлі МВС тоді загинули п'ятеро людей.
Похорон чотирнадцяти литовців, які загинули у телевежі, з ходою по центральному проспекту Гедімінаса і службою в кафедральному соборі вразили всіх, хто був в той день у Вільнюсі. Багатьом запам'яталося, як ховали Лорету Асанавічюте – єдину жінку, яка загинула під колесами танка. Вона лежала в труні в білій сукні, якби це було перше причастя або весілля. "Прийшли сотні тисяч людей, – згадує Флемминг Росе. – Мені тоді стало остаточно ясно, що Литву підкорити не вдасться".
Володимиру Тарханову, між тим, довелося відповідати на тривожні телефонні дзвінки. "У програмі "Час" про мене сказали, що такого офіцера в Литві немає і відмова виконувати наказ – вигадка литовців. Мені тут же почали телефонувати родичі і знайомі, питати, чи живий я взагалі, чи все зі мною гаразд. Тоді я звернувся в парламент з проханням дати мені виступити. мене запросили, я вийшов на трибуну, показав своє посвідчення, що я дійсно існую і служу".
Служити Тарханову залишалося недовго: "Мене викликали в Генштаб. Туди вже запросили кореспондентів, щоб я вже при них виступив і відрікся від того, що я говорив, що до цього, мовляв, я не усвідомлював того, що говорив. Коли я відмовився говорити, начальник управління дав мені папір і сказав: "Сідай спокійно і напиши". Я сів і написав рапорт про звільнення. На наступний же день приїхала комісія. За день я здав всі справи і був звільнений". 25 грудня 1991 Радянський Союз, якому присягав Тарханов, офіційно перестав існувати.
"Це була страшна і незабутня ніч!"
Січневі події стали предметом розгляду на двох судових процесах в Литві. Один з них завершився винесенням вироку в 2019 році. Шістдесят сім чоловік, включаючи колишнього міністра оборони СРСР Дмитро Язова і командувача Вільнюським гарнізоном Володимира Усхопчик, були визнані винними у військових злочинах і злочинах проти людяності і засуджені до різних термінів ув'язнення. Зрозуміло, заочно.
Викликаний в якості свідка Михайло Горбачов в суді теж не з'явився. Реальний термін відбуває тільки відставний полковник Юрій Мель, якого заарештувала під час приватної поїздки в Литву в 2014 році. "Цей суд дуже символічний не тільки для Литви, – підкреслив в телефонному інтерв'ю DW Вітаутас Ландсбергіс. - Він став одним з небагатьох успішних процесів, які засудили, по суті, сам комунізм, його ідеологію і практику. Можливо, це майбутній приклад і для росіян" .
Володимира Тарханова нагородили однією з вищих нагород Литовської Республіки. Він і його дружина залишилися в Литві. Сьогодні вони живуть в православній громаді в Міхнова під Вільнюсом. Тарханов працює там директором недільної школи. Флемінг Росе став відомим європейським журналістом і борцем за свободу слова. У 2005 році, як один з керівників газети Jyllands-Posten, він прийняв рішення надрукувати карикатури на пророка Мухаммеда. "Аль-Каїда" заочно засудила Росе до смерті.
Нийоле Баужіте сьогодні на пенсії, живе у Вільнюсі і до сих пір зберігає винесений з телецентру журнал реєстрації працівників: "Це була страшна і незабутня ніч! У своїй пам'яті я знову і знову проживаю її заново".
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Підпишись на наш Telegram. Надсилаємо лише "гарячі" новини!
Не забудьте прикрасити свій дім гілочками верби, щоб мати міцне здоров'я протягом року
Окупант активно проводить ІПСО, але його реальні можливості під питанням
Плетенчук розповів, що можуть являти собою БпЛА, помічені над Україною цією ночі
Міністр назвав диктатора "політичною твариною, яка відчуває страх"
Не забудьте прикрасити свій дім гілочками верби, щоб мати міцне здоров'я протягом року