Невдачі на Донбасі Путін компенсував Кримом – Каспаров

Зараз немає підстав говорити, що президент Росії Володимир Путін зазнав зовнішньополітичної поразки. Навпаки, він знову повернувся в коло шанованих людей, хоча доклав величезних зусиль до дестабілізації західного світу і домігся в цьому великих успіхів, сказав російський опозиціонер і 13-й чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров.

OBOZREVATEL зібрав найцікавіші тези політика з його лекції на форумі "СловоНово"

Про американське громадянство

Після від'їзду з Росії я вибудував іншу концепцію свого життя. Більшу частину тепер займають лекції, пов'язані зі штучним інтелектом, кібербезпекою та іншими кіберречами. Також продовжую займатися шаховою благодійністю.

Виявляю активність в американському політичному житті, хоча у мене немає американського паспорта, я живу там із грінкартою, у нас хорватське громадянство. Мій російський паспорт прострочений, і я вирішив не ходити в російське консульство, щоб продовжити його. Якось дискомфортно мені було. Повернутися в Росію зараз не можу... Ні, повернутися я можу, але це буде квиток в один бік. А коли влада в Росії зміниться – зміна паспорта відбудеться безболісно і швидко.

Світ божеволіє?

Світ зараз став маленькою кулькою, де будь-яка інформація подорожує за секунди. Будь-хто, провівши пальцем по своєму девайсу, може дізнатися, що трапилося в Америці, в Індонезії тощо. Люди обговорюють все так, нібито це трапилося десь по сусідству у нашому районі.

Будь-які події впливають на наше життя. Нам тільки здається, що те, що відбувається в Росії – це щось особливе, але це не так. Всі події пов'язані між собою.

Багато хто зараз говорить, що вільний світ і капіталізм переживають кризу. Подивіться, що відбувається: Трамп в Америці, Брекзіт в Англії, одночасний підйом радикалів справа і зліва, практично повсюдно. Трамп президент, а демократи виступають із якимись божевільними лівоцентристськими ідеями.

Таке відчуття, що світ божеволіє. Центристська основа, яка підтримувала його добробут протягом десятиліть – розмита. Певною мірою ми скочуємося до ситуації 36-го року в Іспанії: або ви з тими, або ви з тими.

Ми живемо, як нам здається, у перерозвинутому технологічному світі. Таке відчуття, що кожен місяць щось трапляється. Насправді це велика ілюзія. Пару років тому я виступав у штаб-квартирі Apple, і сказав, що при всій повазі, хлопці, але iPhonе 7 – це не Аполлон-7 (перший пілотований космічний корабель. – Ред). Насправді iPhonе один, два, три, чотири, п'ять – це одне і те саме. Адже відчуття, що ми живемо у світі неймовірного технологічного прогресу, пов'язане з тим, що технології стали доступні всім. Але це горизонтальний розвиток, вертикального немає давно. Востаннє людина ходила по поверхні Місяця у 72-му році. Тобто 47 років тому.

Читайте: Людство стоїть на межі провалля і зникне через 200 років – футуролог

У 60-ті роки космічні перегони надихали людей на подвиги. Кеннеді (Джон Кеннеді, 35-й президент США, 1961-1963 рр. – Ред.) казав, що американська місячна програма коштуватиме менше, ніж американці витрачають за рік на цигарки. Йшлося про п'ять із чимось мільярдів доларів. Він сказав, що ми збираємося висадитися на Місяці в це десятиліття не тому, що це легко, а тому, що це важко. Уявіть собі політика, який скаже це зараз: все, вибори для нього будуть закінчені. Тепер люди думають, а що країна може дати мені конкретно, а не що я можу зробити для країни.

Драйв зник. Якщо ми подивимося на інноваційну історію, то як мінімум останні 30 років живемо у світі удосконалення. Комп'ютер стає тоншим, красивішим, але ривка вперед немає. Ось назвіть мені, що за останні 30 років було винайдено і використовується у маспродакшн. Нічого такого немає.

Тому світові треба відродити дух відкриттів, бажання рухатися вперед і відкривати незвідане. Сьогодні політ на Марс безпечніший, ніж для Колумба було перетинати Атлантику. Принаймні ми знаємо відстань і є карта. Це не так легко, але шансів повернутися більше.

Люди не відчувають загрози і це погано

Перше покоління після війни було першим поколінням, яке не відчувало загрози знищення. Голоду не було, були кризи, але вони швидко минали. Тому у них постійно покращувалося життя і почався процес уповільнення. Західний світ почав радіти життю.

Закінчення Холодної війни мало не дуже добрі наслідки. Зник головний подразник, який стримував західне суспільство. Вільний світ почав розповзатися по частинах. Одна з причин – через підйом ринків і надрукованих грошей виникла ілюзія процвітання. Через це зник драйв робити великі речі.

В цьому плані Ілон Маск є рідкісним винятком, і то лише тому, що йому вдалося створити продукцію, яка економить ресурс. Але нема індикатора, що до цього підключиться американський уряд. Яка у них мотивація? Що це витрата грошей. Мовляв, навіщо вивчати океан? Хоча про нього ми знаємо лише 5% інформації, а загалом вода покриває 71% землі. Вже не кажу про вулкани та гейзери. Але навіть якщо подивитися на космічні перегони, то їхнім результатом стала не тільки висадка на Місяць, а й GPS і поширення інтернету.

Диктаторські режими виникають через великі гроші

Велика кількість грошей у світі заохочує диктаторські режими. Ось, наприклад, путінська система тримається на божевільних нафтогазових грошах, нічого іншого цей режим не створив. Вільний світ після закінчення Холодної війни почав купуватися. Тих, кого не можна було купити за гроші, почали купувати за великі гроші. Рівень політичної корупції на Заході став просто безмежним. Не важливо, чиї це гроші – Росії, Китаю чи Саудівської Аравії.

Читайте: "Росіяни вибачатимуться перед українцями за Крим і Донбас" – генерал КДБ

Людство переживає, що нові технології і штучний інтелект загрожують робочим місцям, і воно не знає, що робити далі. Але технологічний прогрес – це головна причина того, що стільки людей у світі живуть досі і те, що у них в цілому є час скаржитися на технологічний прогрес. За останнє сторіччя відбулися кардинальні зміни у демографії населення. В Америці у минулому столітті середня тривалість життя була трохи більша за 45 років. Сьогодні вони живуть по 70-80. Це результат технологій. Але такий тренд також призводить до криз у політичній системі. На вибори здебільшого ходить старше покоління, у якого немає бажання ризикувати, вони хочуть комфортного життя. А молоді не ходять, не хочуть.

Крах такого режиму, як путінський, можливий тільки в результаті великої зовнішньополітичної поразки. Режим досить жорстко контролює ситуацію всередині країни, силовики підтримуються.

А зовнішньополітична поразка може бути різною. Наприклад, у краху Радянського Союзу величезну роль відіграв Чорнобиль, але головне – це результат Афганської війни. Генерал Громов стоїть на мосту, танки організовано виходять. Не було ніякої втечі, як у американців із Сайгона, останній вертоліт із даху посольства... В Афганістані все було організовано. Для Заходу це була демонстрація, що імперія відступає. Щойно імперія починає відступати, вона прямує до свого кінця. Психологічно люди перестають бояться і сприймають це як поразку. Вже до кінця 89-го впала вся східна частина імперії, а через рік і весь СРСР.

Поразкою Путіна поки не пахне

Зараз путінський режим міцний ще й тому, що йому вдалася неймовірна інтеграція у фінансову, економічну і політичну міжнародну систему. Невдачі на протестах на Болотній площі у 2011 році багато в чому були пов'язані з тим, що світовий істеблішмент не хотів перевиборів у Росії. А навіщо? Загальний тренд був на статускво. А могло би початися зміни.

Невдачу на Донбасі російська влада компенсувала Кримом. Путін вчасно зупинився. Коли він зрозумів, що подальше просування загрожує тисячами трун, які повернуться в Росію, він зупинився. Тому Донбас не сприймається як поразка. Так, це невдача, але у громадському світі і свідомості вона так не сприймається.

Поразкою для Путіна було вигнання із G-8, але зараз ми бачимо, що його кличуть назад. Статус Путіна як лідера у світі похитнувся на деякий час. Було в Австралії, з ним намагалися не говорити, але тепер він знову повернувся в коло шанованих людей – Трампа, Макрона...

Якщо ви подивитесь, то з більшості керівництва "Роснефти", державної компанії, з 11 осіб – 7 іноземці. Ось на це звертають увагу. От щойно всі вони виїдуть – це буде політична поразка. Якщо почнуть по-справжньому арештовувати рахунки олігархів, тоді так, це поразка. Але поки всім цим навіть не пахне.

Потрібно дуже багато, щоб основна маса визнала: диктатора треба позбуватися. Та й на Заході сьогодні інша ситуація, у нього немає ядра, який гарантує стабільність. Путін доклав величезних зусиль, щоб дестабілізувати західний світ. Треба віддати йому належне, він домігся великих успіхів. Що тут приховувати? Він кардинально змінив усю структуру пропаганди. Ось інтернет можна ж було закрити, але ні, вони вирішили все залити інформацією так, щоб людина просто задихнулася в ній. Говорити правду можна тільки одним способом, а брехати сотнями.

У 2000-х інтернетпростір почав заповнюватися різними сайтами і порталами. Вони відрізнялися від Першого каналу, адже давали багато цікавої інформації. Але при тому що кожна бочка меду мала свою ложку дьогтю.

Читайте: Росія знахабніла, а Путін хоче зберегти своє життя – ексгенерал КДБ

Як же нам боротися з Путіним? У 48-му році Трумену (Гаррі Трумен, 33-й президент США, 1945-1953 рр. від Демократичної партії. – Ред.) протистояв не Путін, а Сталін, який вирішив захопити західний Берлін. Коли Держдеп сказав: "Треба здавати", Трумен відповів: "Ні, будемо стояти. Це питання принципу". Американські літаки скидали німцям їжу і все необхідне і Сталін відступив. Тоді вільний світ хотів захищатися.

Зараз така рішучість протистояти зникла тому, що люди не хочуть ризикувати. Шукають компроміси. Але їх також шукали у 37-му році і це проблема, бо диктатори ніколи не питають, чому. Вони запитують, а чом би й ні?

Тепер я з великим розумінням ставлюся до того, що робив Чемберлен (Невілл Чемберлен – 60-й прем'єр-міністр Великобританії, 1937-1940 рр., прихильник політики умиротворення агресора. – Ред.) в Англії. По-перше, у них не було книжки, щоб почитати, а по-друге, у них не було особистого інтересу. Більше того, англійці не хотіли війни. Дебати у парламенті 34-35-го року, описані у книзі Черчілля, дуже нагадують сьогоднішні. Думка була така, якщо ми зараз почнемо роззброюватися і це позбавить Гітлера можливості вибудовувати німецьку військову машину. Вони почали роззброюватися. В результаті Англія абсолютно не була готова до війни, у них навіть не було свого ППО.

Зараз у нас набагато гірша ситуація. Якщо тоді люди боялися конфлікту, то зараз на їхньому місці люди, охочі робити бізнес. Санкції? Починаючи з моменту анексії Криму, Німеччина подвоїла закупки російського газу. Санкції – це неприємно, але за останній рік товарообіг Росії і Франції виріс на 11%. Є емоції, а є цифри. Поки диктатор сильний в очах свого оточення – йому нічого не загрожує. Поки він виконує свою головну функцію: забезпечує загалом досить безпечний транзит накрадених російських грошей на Захід.