Зірка серіалу "Західне крило" Джон Спенсер: актор з українським корінням, який став світовою знаменитістю
Опинившись на вершині, Спенсер не забував, з якого середовища вийшов
Вже другий рік надія хороших рускіх і іноземців, номінант на Нобелівську премію миру, Олексій Навальний, не помічає війни, яку його країна веде проти України.
Ось і в новорічному зверненні до своїх фанів, Олексій оминув загарбницьку війну московіїі. І тут головне зрозуміти правильні причини цього дивного мовчання відомого правдоруба Навального.
Поверхневі люди скажуть, що Льоша-небутерброд просто імперський мудак. І будуть категорично неправі. Навальний не тільки мудак, в першу чергу він - політик. І, як кожен політик, шукає прихильності у своїх виборців. Якщо він не засуджує війну, це не про нього особисто. Це значить, що війна подобається його виборцям і він не може іти проти них.
Для повноти картини, нагадаю, що виборці Навального – не безпробудно п'яна російська глибинка і не людожери з в'язниць, що записуються у Вагнер, а кращі люди росії. Пишу без лапок, бо справді кращі: креативний клас, айтішники, громадські активісти, культурні і освічені люди.
І ось ці, кращі люди росії, що є виборцями Навального, саме вони, в переважній більшості, не готові засудити загарбницьку війну в Україні. Вони ніби й не дуже войовничі, але їм подобається, як росія збільшує свою територію за рахунок нашої землі. Саме тому Навальний мовчить про війну, як риба. Не на часі.
Тож ніяка смерть путіна не вирішує наших проблем. Побажання йому смерті такі ж безглузді, як заклики до росіян зупинити зло. Не зупинять. Бо вони і є зло. Вони народжують путіних і Навальних, а потім записуються добровольцями, щоб безкарно вбивати цивільних.
Дякую Олексію Навальному, що ще раз нагадав, що таке тайожний народ.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Підпишись на Telegram-канал і подивись, що відбудеться далі!
Опинившись на вершині, Спенсер не забував, з якого середовища вийшов