Блог | Кремль кидає молодь у топку війни, але це все одно марно

Режим путіна відкрив внутрішній фронт проти молоді. Влада на болотах дедалі активніше перетворює вищі навчальні заклади на інструмент війни. 

Причин дві. Перша лежить на поверхні: армія окупантів потребує постійного поповнення. Друга менш очевидна: кремль боїться освіченої молоді, а тому намагається одночасно контролювати її, скорочувати її чисельність і використовувати як ресурс для війни.

На початку року в російських вишах стартувала масштабна кампанія з вербування студентів на контрактну службу. Агітацію супроводжують обіцянками "корисно провести академічну відпустку" та розповідями про нібито річний термін контракту, хоча фактично він є безстроковим. Особлива увага приділяється студентам з академічними боргами.

З відкритих джерел відомо, що міністр науки рф Валерій Фальков поставив перед ректорами завдання: не менше 2% студентів мають укласти контракт із міноборони. На початок 2026 року в російських університетах навчалося близько 2,2 млн студентів-чоловіків. Отже, йдеться приблизно про 44 тисячі потенційних контрактників. Якщо аналогічний підхід поширять на коледжі та технікуми, цифра може зрости до 76 тисяч.

Однак справа не лише у вербуванні. Болотна недоосвіта проходить через прискорену мілітаризацію. В університетах відроджують обов’язкові ідеологічні курси на кшталт "Основ російської державності", що покликані виховувати відданість так званій "російській цивілізації". Студентів і школярів залучають до виготовлення продукції для армії, а в окремих закладах створюють навіть своєрідний "культурний фронт" для обслуговування воєнної пропаганди.

Паралельно влада скорочує доступ до вищої освіти. Майже 50 тисяч платних місць було ліквідовано на гуманітарних спеціальностях – економіці, праві, менеджменті, державному управлінні та психології. Натомість розширюються пільги для учасників війни та членів їхніх сімей.

Із цього випливають кілька висновків. По-перше, певну кількість контрактників режим справді отримає, але це не змінить стратегічного балансу сил на фронті. По-друге, скорочення освіченої частини населення працює проти самої росії. Сучасні війни виграють не лише чисельністю, а й технологіями, інноваціями та якістю людського капіталу. По-третє, що сильніше держава тисне на молодь, то вищий ризик внутрішнього невдоволення.

Фактично кремлівські дідусі відкривають внутрішній фронт проти покоління своїх онуків. Вони намагаються продовжити життя власної системи, кидаючи молодість у топку війни. Але історія неодноразово доводила: війна держави проти власного майбутнього ніколи не завершується її перемогою. Фінал цієї історичної драми відомий: остання колоніальна недоімперія зникне з карти світу. Працюємо над цим. Слава Україні!