Гудков: переворот у Кремлі краще, ніж розпад Росії. В оточення залишилося 2-3 місяці на ухвалення рішення

Геннадій Гудков – чудовий аналітик та опозиційний до Путіна політичний діяч. Щоправда, ще вчора ходив у погонах полковника ФСБ, а згодом був депутатом Держдуми. Путінський режим позбавив усього критично налаштованого політика, і той зайнявся бізнесом.

Політик у межах проєкту "Орестократія" пояснив, чому переворот у Кремлі для світу краще, ніж розвал держави, скільки часу у путінської свити залишилося на "подумати" і наскільки для української перемоги важливі відносини Китаю та США.

– Порівняно недавно Путін мав певний підсумковий виступ. На вашу думку, що він хотів донести країні та світу?

– Що сказати йому нічого. Путін представив жалюгідне видовище: поряд з усякими ідіотськими і лише йому зрозумілими картинками з його уяви видавав якісь погрози світові. Він видихся – це висновок із усього його послання.

– Путін спробував підкупити чернь через різні подачки, дотації. Тобто в бюджеті де-факто грошей немає, окрім як на війну, проте він щедро обіцяє неіснуючі мільярди на підтримку свого базового електорату.

– Звичайний атракціон щедрості, що супроводжує його виступи. Правда, потім виявляється, що грошей немає, "але ви тримайтесь". Ви бачили їхні похмурі пики? Там люди в залі здебільшого розуміли, що ж*па прийшла і з цим треба щось робити.

– А що таке ж*па в цьому контексті?

– У Росії це не лише слово, це не лише явище, а це комплекс заходів та сценарій розвитку майбутнього. Вони все розуміють. Зрозуміло, що є одержимі, але є ті, що стали заручниками, загнали себе в систему. Одержимих небагато, до них належать Патрушев, Лавров тощо, їм подітися вже нема куди. Інші всі, хтось їм підтакує… Хтось розуміє, що зараз треба ловити момент, щоб щось зробити, якось просунутися, вони розраховують, що це розсмокчеться. Вони, звичайно, розуміють, що з кар'єрою вже все. Після "Рамштайну-8", після відмови Путіна прийняти будь-який адекватний мирний план Захід зробив ставку на зброю і на рішучість України перемогти. Це очевидно та зрозуміло.

Навіть позиція Республіканської партії починає змінюватись. Байдена несподівано починають критикувати за недостатньо активну допомогу Україні, і, ймовірно, літаки скоро будуть і зброя більшої дальності дії, і це все відбудеться швидше, ніж очікувалося. Тобто курс зрозумілий. Багато хто це розуміє, вони не можуть цього не розуміти, у них є всі джерела інформації, у них, зрештою, є прямі меседжі, що виходять із кіл Заходу. Тому пики у них були дуже сумні. Єдине, що вони ще чекають – а раптом Україна не зможе наступати.

– Мені здається, що американці цей козир у вигляді передачі F-16 та ракет великої дальності використовують як аргумент для переговорів із Росією. Якщо Росія на черговому етапі не прийме жодних умов, ці літаки незабаром будуть в Україні.

– Переговорів немає. Правильно сказав міністр закордонних справ, що це були просто консультації. Грубо кажучи, вони поставили Путіну просте запитання: "Ти готовий чи не готовий? Якщо ти готовий, ми цю позицію будемо озвучувати перед Україною і уточнювати їхню думку та готовність". Путін на цю готовність відповів ракетами по Україні, і після цього пішли до вас західні танки. Зараз ніхто йому більше жодних пропозицій не робить, я спілкувався з колегами із Франції, дипломатами та політиками. Позиція тут загалом посилюється з кожним днем, стає більш однозначною, жорсткішою, без жодних сентиментів.

Ніхто не хоче з ним домовлятися. На Заході нічого не можуть Путіну запропонувати, окрім визнання поразки, виведення військ, визнання провини, і репарацій, можливо, політичного врегулювання щодо окремих територій, які були захоплені до 23 лютого. Нічого іншого нині жодна країна запропонувати Путіну не може і не буде. Путін показує, що він хворий, несамовитий.

– Західні ЗМІ пишуть, що головне завдання – переконати Путіна, щоб навіть він зрозумів, що вже програв. Як до нього може достукатися Захід?

– Ніяк! Захід уже зробив усе, що міг, щодо взаємодії з путінським режимом стосовно припинення війни. Захід не буде нічого далі робити в цих відносинах, це треба розуміти. Навіть якісь консультації майже всі вичерпані. Захід переконався, що у Кремлі здорового глузду немає, і неможливо достукатися, якщо він відсутній. Що показала Мюнхенська конференція? Вона підбила підсумок під "Рамштайнами". Захід єдиний, військова допомога Україні буде надана в необхідному обсязі, перемогу буде здобуто – це мета Заходу.

– Створюється враження, що Путін перезавантажує своє оточення. З одного боку, він жорстко проїхався по олігархах, які ще вчора будували йому дачу в Геленджику і купували яхти. А з іншого, ми не бачили у залі Пригожина, Кадирова та багатьох інших друзів. Що відбувається?

– Пригожин – це вірний пес Путіна і завдяки лише цій якості він живий. Те, що Пригожин заявляє, що його позбавили постачання, боєприпасів, – це так йому натякають: "Звернися кудись нагору і тебе, можливо, вибачать". Путін не допомагає йому, і тут, як на мене, настає зміна балансу сил – йде різке ослаблення особисто Путіна, а більшу силу набирає генералітет. Тобто Путін, мабуть, розуміє, що він воювати без генералітету не може, і генералітет розуміє, що він може диктувати Путіну умови. Це говорить про те, що акценти влади у Кремлі дуже сильно зміщуються. Зрозуміло, що генерали Пригожину мститимуть, але питання не в цьому, а в тому, що Путін його не може захистити! Оце цікаво. Зважаючи на все, зараз не тільки до Пригожина прийдуть, я розумію, що зараз генерали зажадали від Путіна прибрати Кадирова.

Створюється враження, що Путін уже не та за всіма параметрами людина, яка вже здала свої позиції, і я думаю, що багато придворних це відчувають. Цілком можливо, що це вже йде не путінське перезавантаження кадрів, вони самі вже починають у клановій боротьбі когось зміщувати, когось прибирати, когось рухати, а Путін, на жаль чи на щастя, починає займати роль спостерігача. Поки що його ще не чіпають, але, на мій погляд, Путін втрачає владу і перестає бути реальним володарем у своєму оточенні.

– Про яких генералів ви кажете?

– Шойгу, Герасимов, ті, що воюють.

– Якщо ви маєте рацію щодо версії про домінування генералів, тоді логічний наступний крок – це заміна керівництва ФСБ та Росгвардії. Якщо вони контролюють владу де-факто, вони мають позбутися своїх головних конкурентів.

– Ми не знаємо, на якому боці Патрушев. Там немає поділу на рівні, у них є клан, і хто до якої групи входить, я до кінця не орієнтуюсь. Позиція Патрушева, як стверджують інсайдерські канали, – це претензії до Путіна. Цілком можливо, що ці генерали в якийсь момент могли об'єднатися для певних цілей навіть із Патрушевим. Тому що пішли розмови, що його син займе дуже важливе крісло. Цілком можливо, що і Патрушев якусь роль відіграє, і ми ще не знаємо, що там із Ковальчуками, бо головний ідеолог цієї війни – Юрій Ковальчук. Нам не вистачає інформації від західних розвідок, у них вона є, а в нас її не вистачає. Тому ще важко сказати, буде ослаблення Патрушева чи ні. Подивимося, але ми з вами все одно будемо за діями дивитися.

– Чи не вважаєте ви, що ці генерали разом зі своїми союзниками на якомусь етапі можуть покаянно обміняти Путіна на перезавантаження влади, – у комунікації із Заходом?

– Їх до цього і підштовхують, зокрема, у публічному просторі. Зараз має діяти принцип "рятуйся, хтось може", а врятуватися може Путін, якщо він сам перший піде до Байдена, умовно йому в ноги кинеться і скаже: "Дай мені можливість дожити, і я все здаю: реформи проводьте, контролюйте, а я йду". Може також зіграти друге та перше коло навколо Путіна, типу Патрушева, генералів тощо – вони можуть обміняти Путіна на гарантії і навіть на деякий перехідний період. Нині вони ще можуть це зробити. Коли їх почнуть громити, то вже буде пізно. Це все треба робити вчасно і, можливо, певні частини еліт, об'єднавшись, влаштують усунення Путіна. Зроблять такий внутрішній переворот за умови переговорів та отримання гарантій від Заходу. Можливо, у цьому випадку друге коло зможе навіть брати участь у перехідному періоді на посадах, щоб уникнути хаосу в країні.

– Як ви вважаєте, американці передають такі сигнали цим генералам?

– Я сподіваюся. Бо ми знаємо, що той самий директор ЦРУ Бернс все-таки був послом у Росії, його знають, і він багатьох знає. Я думаю, що й інші канали існують. Я б на місці західних розвідок такі меседжі надсилав російській політичній еліті. Мовляв: "Давайте чесно, у вас 2-3 місяці на ухвалення рішення, а потім уже все може бути не прогнозованим і не контрольованим. Ось Україна зараз візьме та переможе, і в народі піде шалена реакція. Вийдуть і зметуть цю владу, і там уже хто має рацію, хто винен, ніхто розбиратися не буде. Ми ж не знаємо, чим це може скінчитися, і яку війну і з якою різаниною які армії влаштують. Щоб цього не сталося, 2-3 місяці є у цих хлопців, які оточують Путіна, нехай думають".

– У Росії зараз створюється дуже багато приватних військових компаній. Це під майбутні міжусобні чвари?

– Я час від часу читаю історію 1916-1917 рр., тоді кожен другий мав свою армію, причому це все було за чинної влади. Те, що відбувається зараз, мені нагадує період того безладу, який виник у Російській імперії. Зараз Путін сам через дурість запустив процес створення регіональних армій, зараз у кожного губернатора з'явилося право створювати збройні підрозділи на кшталт територіальної оборони. Цілком можливо, що ці приватні армії можуть стати інструментом розподілу Росії. Це досить небезпечний сценарій, і ми повинні розуміти, що він може статися.

– Небезпечний для світу чи Росії?

– Небезпечний і для Росії, і для світу. Якщо розпочнеться громадянська війна всіх проти всіх, які будуть гарантії, що якась група Пригожина не захопить 500 ядерних боєголовок та не почне шантажувати весь світ? Цього цілком достатньо. Он із Кім Чен Ином, у якого штук шість, у кращому разі, ніхто не хоче мати справи. А в Путіна арсенал у 6000 боєголовок, достатньо захопити 10% будь-якому відморозку, і світ отримає таку проблему, яку раніше отримував у фантастичних фільмах. Ядерні об'єкти, ядерна енергетика, ядерні відходи та хрін знає чого там тільки не буде під ударом.

А як почнеться війна в Росії, що Україна робитиме? По-перше, ця війна час від часу перекидатиметься на територію України, мігранти потоком хлинуть в Україну. Весь світ зацікавлений у тому, щоб цього сценарію не сталося.

– Яка ймовірність такого сценарію?

– На жаль, висока.

– Американці давали зрозуміти, що вони саме такого сценарію бояться. Чи можлива ситуація, що Америка тому й затягує з постачанням зброї, доки не обговорила нормально питання майбутнього Росії з Китаєм?

– Америка не може виступати зараз одна, через особливі механізми взаємодії всередині ЄС та НАТО. Тому Америка насамперед цю тему обговорить зі своїми союзниками. Цілком можливо, що потім може обговорити з Китаєм, але річ у тому, що взагалі ніхто не розуміє, що робити. Тобто зрозуміло, що залишати Путіна при владі – це просто усунути війну на дуже невеликий термін. Якщо президент РФ утримає політичну владу, почне готуватися до наступної війни, іншого варіанта у нього і немає, і він сам не зможе за іншим варіантом піти… Тільки перетворювати країну на мобілізовану фортецю… хороших варіантів дуже мало. Тому з Китаєм тут обговорювати треба, коли щось стане ясно.

– Ви припускаєте можливість якихось домовленостей між Китаєм та США?

– Я думаю, що це бажано, але наскільки це реалістично, ми поки що не знаємо. Китай, звичайно, хотів би встановити певний рівень довірчих відносин зі Сполученими Штатами, це зрозуміло, але якою ціною – ми цього не знаємо. Китай є досить потужною державою, у них є свої плани на майбутнє, у них теж є проблеми утримання влади і з керуванням країною. Ось у цьому сенсі важко домовитися з Китаєм. Америка – країна, яка є лідером демократичного світу, Китай є більш відповідальним і менш агресивним, але набагато потужнішим, ніж Росія, країна з авторитарною системою. Тут виникає проблема, тому що у Китаю дуже багато своїх власних інтересів і щодо Росії, і щодо США, і для всього Індокитаю. Тут дуже важко американцям розмовляти з китайцями.

– Декларація Путіна про зупинення Договору про стратегічні наступальні озброєння – це блеф чи щось більше, на вашу думку?

– Насправді він давно вже припинений, тому що ключовим моментом цього договору є взаємний контроль, а його немає. Справа в тому, що ніхто не дозволить Путіну зараз нарощувати ядерний потенціал, він це розуміє. Це, звичайно, неприємна заява, але вона відображає факти, що вже відбулися, і поки нічого драматичного немає.

– Ваш прогноз щодо термінів перемоги України. Коли це може статися?

– Коли почалася війна, і Путін туди відправив свою армію, я передбачив, що війна закінчиться до літа 2023 року. З урахуванням того, що Путін таки пішов на мобілізацію, гадаю, війна триватиме щонайменше ще пів року, тобто кінець 2023-го.

Захід почав закладати ресурс на те, що вона може продовжитися і 2024-го, але зараз, мені здається, вони теж починають розуміти, що війну треба закінчувати 2023 року розгромом путінської армії на території України. Дякувати Богу, що це розуміння з'являється, тому що Путіну не можна давати багато часу, щоб психологічно зазнати удару.

– Що потім? Українці вийшли на кордони 1991 року, російські війська розбиті та повертаються до своїх казарм. Що відбувається у Росії? Путін залишається, найімовірніше, при владі на якийсь час?

– Ключовий момент "на якийсь час", а от на який час – ніхто не знає. Тобто ми можемо зараз говорити, що путінський режим отримає невиліковну травму і удар, від якого він не зможе оговтатися, а ось що далі – це питання сценарію. Чи буде громадянська війна проти всіх чи не буде, я не знаю, ніхто не може передбачити. Ми зараз вважаємо, що треба робити ставку і створювати передумови для розколу, який може призвести до внутрішнього перевороту, і це є більш безпечним і простим варіантом. Я, наприклад, прихильник цього варіанта. У своїх розмовах із політиками, з дипломатами та західними посадовими особами я їх закликаю до цього.

Перемога – це завершення першого етапу війни, деокупація території, і тут настає другий етап, і він складніший, і він не менш важливий для світу, ніж перемога України. Залишається божевільна диктатура, озброєна ядерною зброєю, і що з цим робити? Ось другий етап складніший, важчий, поки він у тумані, і тут треба робити щось, щоб цей туман розвіявся. І Україна має розуміти, що не буде в безпеці, поки Путін при владі в Кремлі, ще й з ядерною бомбою.