Блог | Економіка РФ живе в борг і повторює шлях СРСР

Судячи з "передвиборчих" тез путіна, економіка рф вже наближається до клінічної смерті. Суттєвий провал в цивільному секторі, рекордний позаплановий дефіцит бюджету рф, реальна інфляція, яка летить до 20%, збідніння населення рф (особливо в регіонах) і ще купа факторів показують, що діло йде до фіналу.

Втім, на практиці рф тримається на податковій ціні URALS, яка за вересень може підскочити вище 80 доларів за барель. Інших факторів економічної стабільності в рф не залишилось. А як так сталось, що ціна нафти на світових ринках більше за 100 доларів, а URALS виперло за 80? Це ви можете дізнатись з аналізу розширення конфлікту на Близькому Сході. Іран вже вичерпав свій терористичний потенціал, тому в гру включились хусити, які за вказівкою росіян на мопедах та дронами атакували Саудівську Аравію.

Терористичний потенціал хуситів у 5-10 разів менший за іранський. Не думаю, що їх вистачить надовго, максимум на 1-2 місяці. І то, якщо в процес не втрутяться США та ЄС.

Єдина проблема в тому, що росіяни в жовтні отримають ще один "ковток економічного повітря" і зможуть ще на пару місяців продовжити війну. Але цей процес дедалі нагадує кредитування за рахунок надходжень майбутнього.

Справа в тому, що другий раунд стрибка цін на нафту Brent вище 100 доларів за барель, призведе до чергового раунду скорочення ділової активності. ФРС та ЄЦБ вже відреагували на стрибок цін на енергоносії підвищенням ставок, а дані МВФ, СБ та ОЕСР вказують на сильне уповільнення зростання світової економіки.

Якщо додати до цього, що уповільнення зростання безпосередньо зачіпає КНР, то можна зробити висновок, що політика путіна на Близькому Сході не подобається нікому, крім Ірану та (можливо) КНДР. Така конструкція довго тільки на хуситах триматись не може.

Звісно, глобальні сценарії, особливо геополітичні, дуже складні. Але я точно можу сказати, що хуситів, які заважають розвиватись Європі та КНР, надовго не вистачить.

Тож ми з вами поступово підходимо до ситуації, коли з одного боку є "голодні" країни Близького Сходу, які здатні в рази наростити експорт нафти та палива, а з іншого боку є світова економіка, яка не здатна споживати стільки нафти як в січні-лютому 2026 року.

Ситуація цілком нагадує обставини розпаду нафто-залежного СРСР.