Блог | Чи захиталося крісло під Путіним у Курській області?

Міркування політичних аналітиків, блогерів і політиків про те, що успішний розвиток військової операції ЗСУ на Курщині та їх закріплення там на зайнятих територіях може закотити крісло під Путіним, не мають підґрунтя. Ця операція має скоріше тактичний характер для відволікання сил і засобів окупантів з основних напрямків у Донецькій і Харківській областях.

Єдиним регіоном, втрата якого смертельно небезпечна для Путіна і його оточення, є Крим (крім Москви і Петербурга, звичайно). Крим для Путіна це "Кащеєве яйце" і з його втратою почнеться розпад російської імперії. Повернення Криму в Україну не що інше, як політичний шах і мат Кремлю. Москва готова все віддати, тільки не Крим. З півострова зараз не переводять у Курську область жодні військові частини і більше того - посилюють їх. Тепер ЗСУ, а не армія окупантів, створюють санітарну зону в 30-50 км уздовж своїх кордонів з Росією, причому не на своїй території. Не виключено, що наступним регіоном стане Бєлгородська область, звідки постійно обстрілюється Харків.

Прикордонні райони РФ з Україною в Курській і Бєлгородській областях для Москви - середньостатистична похибка, яка мало на що впливає щодо настроїв глибинного народу. Пропаганда РФ буде і далі сурмити про успіхи своєї армії, проте промовчить про реальний стан справ і як завжди в усьому звинуватить Захід. Нічого нового. Навіть якщо ЗСУ зможуть узяти під свій контроль Курську АЕС, це ні на що не вплине окрім можливості "обміняти" цю АЕС на звільнення Запорізької АЕС від російських окупантів у повному обсязі. Сили у Москви виснажуються з кожним місяцем і не рівна година, коли там заговорять про мирні переговори з поверненням усіх захоплених територій за винятком Криму. Після проведення на них чергового "референдуму" і дотримуючись "волевиявлення народу". Цей трюк російський народ знову з'їсть і не поперхнеться. Навіть не запитає - за що загинули в степах України сотні тисяч російських громадян?

Весь світ із нетерпінням чекає на американські вибори та їхній результат. З великою мірою ймовірності в Білому домі залишаться демократи, і політика щодо України не зміниться, а стане ще радикальнішою в частині військової допомоги. До цього приєднається і нове керівництво ЄС, де місце емісара з безпеки Європи посіла вельми категорична Кая Каллас. Нічого хорошого Москві чекати не доводиться. Її сателіта Угорщину ізолюють, а Словаччина вже притихла. Мирні саміти, організовані Києвом, кануть у лету і їхнє місце займуть ультиматуми ЄС і Сполучених Штатів. Ні в яке застосування Москвою ЯО там давно не вірять і сподіваються на стійкість і витримку українського народу. Це те, за рахунок чого поки тримається мир у Європі. Усі задаються питанням: коли це все закінчиться? Не знає ніхто, навіть всюдисуще ЦРУ. Війна всім набридла, але з нею доведеться ще пожити і не один місяць. Завершиться все несподівано і швидко, коли народи Західної Європи та Америки зрозуміють: Ті, хто хочуть обміняти свободу на добробут, у підсумку втратять і свободу, і добробут.