Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

854,9 т.
Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

Михайло Бродський: вирішив скористатися своїм правом голови редакційної ради OBOZREVATEL і опублікувати інтерв'ю Юрія Бутусова, взяте напередодні у мене. У цій розмові закладені дуже важливі моменти:

- про те, що кожне життя цінне, і вбивати не можна;

- навмисне вбивство не підлягає прощенню, тим більше журналіста, тим більше заради порятунку крісла президента;

- усі люди повинні платити податки, тим більше, якщо свої капітали ти заробив завдяки тестю-Кучмі.

Я розумію, що сьогодні суспільство поки ще не поділяє ці цінності. І тому, що нікому не вірить, і тому, що соціальні та економічні кризи змушують по-іншому, більш приземлено, сприймати життя... Та ще й тому, що різні "меценати" малюють райдужну картину світу, в якому розібрана туша якого-небудь віслюка названа твором мистецтва, набагато важливіша за тисячу життів українців, які гинуть у ДТП.

Також розумію, що зять-"меценат" Пінчук когось іще купив, когось залякав, але часи змінюються. І тому я публікую це інтерв'ю, так би мовити, до кращих часів, коли люди прозріють і зрозуміють, у наскільки перекрученій реальності ми сьогодні жили.

Я дійсно розраховую "на читачів майбутнього", і не сподіваюся, що багато хто зі співвітчизників мене зрозуміє. Прошу лише антисемітів не турбуватися, і не ображати пам'ять Георгія та багатьох інших людей брудними натяками: своїми коментарями ви нікого не здивуєте, але карму своїм дітям зіпсуєте сильно.

І все-таки сподіваюся, що Конституційний Суд відмінить своє ганебне рішення, яким заборонив використовувати "плівки Мельниченка" як доказ злочинів Кучми і його кліки. Господь сказав: "Не убий". І не можуть люди, навіть якщо вони члени Конституційного Суду, діяти всупереч заповідям Божим.

— Михайле Юрійовичу, ви ніколи про це не говорили і тільки завдяки інтерв'ю Миколи Мельниченка ми дізналися, що гроші, фінансування йому надали ви. Розкажіть, що вас пов'язувало з майором Мельниченком і чому він назвав ваше ім'я — як ім'я людини, яка допомагала йому вижити, облаштуватися у США і продовжувати нести ті цінні записи, які і сьогодні є, на мою думку, незаперечним доказом провини Леоніда Кучми?

— Бачиш, ти ведеш усе до вбивства, а я вважаю, що все правління Кучми — це був системний злочин. Ми сьогодні говоримо про те, що поганий той президент, поганий той прем'єр... Ось міністри розпродали армію, тому ми не змогли зустріти агресію як годиться. А в Арабських Еміратах за останні 27 років божевільний прогрес. Ізраїль впізнати не можна. Польща і ми, чому? Кучма, всьому виною Кучма. Ну й однозначно його поплічник, перекупник краденого — пан Пінчук.

Сьогодні ми говоримо про те, що проти Мельниченка порушили кримінальну справу. Як там? Незаконне збагачення...

Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

— Генеральна прокуратура України днями заявила, що майор Мельниченко повинен бути виданий в Україну...

— Ну смішно.

Там звинувачення було пред'явлено розголошення державної таємниці. Його звинуватили і сказали, що у Мельниченка звідкись взялося багато грошей. І коли журналісти у нього запитали: "Звідки у вас гроші?", він сказав, що їх дав Михайло Бродський.

— Стартові, не всі. Мене вже викликали, до речі, після його заяви, телефонували моєму помічникові, викликають на допит.

Ага, то ви нарешті станете свідком у справі Гонгадзе?

— Нарешті. Так ось, я нагадаю Юрію Віталійовичу (генпрокурору Луценку. — Ред.), як на мене, це він дав розголос усій історії. З усією моєю повагою, це він. Я ні в чому його не хочу звинувачувати, просто ще тобі одну новину розповім. Ось Мельниченко сказав, що я йому допомагав зберігати ці плівки, вижити, свого часу вискочити з-під Березовського, який його "підсапував". Допомагав йому навіть лікуватися, коли він захворів. Усе це я допомагав, усі роки.

Георгій Гонгадзе

Так сталося, що мій батько був знайомий і товаришував колись із Юрієм Литвиненком, колишнім міністром торгівлі Узбекистану, який виїхав в Америку. Він саме й був знайомий із Морозом, і вони відправили Мельниченка до Юри Литвиненка. Мельниченка у США я знайшов через Юру. І у нас тоді налагодився контакт після касетного скандалу, тому що я в ньому не брав участі. У ньому Юрій Віталійович тоді брав участь.

Я ніколи нікому нічого не розповідаю, але допомагаю дуже багатьом людям у цьому житті, багатьом процесам, я допомагаю хворим. Як тато казав: "Зробив добро — як паперовий кораблик, поставив на струмочок весняний, і він попливе. І не чекай його назад. А той, хто чекає добро у відповідь, — не отримає нічого. Так ось, нехай Юрій Віталійович запитає: випадково, чи не я фінансував "Україна без Кучми"?

Скажіть, а чи не ви фінансували Юрія Луценка, одного з організаторів "Україна без Кучми"?

— Так, я передавав гроші на акції "Україна без Кучми" через Юрія Віталійовича Луценка.

Особисто Юрію Віталійовичу в руки?

— Звичайно.

Тобто, Юрій Віталійович брав із ваших рук гроші точно, як і Микола Мельниченко?

— Ну 100% на акцію "Україна без Кучми".

З приводу вбивства Гонгадзе, я був тоді головою комітету, фракція і я вимагали, щоб у залі виступила мама Георгія. Дуже багато тоді сталося. Трусили тоді Плюща, це був не Майдан — парламент, але ми вимагали. Пам'ятаєш, тоді обшукали депутатів, але ми вимагали відставки Кравченка, відставки Деркача? І в тій акції я теж брав участь і ніколи цього не афішував. І багато чого сталося у цьому житті, багато чого я робив. Ну я, наприклад, тобі скажу, що на цих плівках Кравченко доповідає Кучмі і каже:

— А ви знаєте, хто фінансує Гонгадзе й "Українську правду"? — Хто? Цей покидьок Бродський. Ну нічого. Ми зараз із цим розберемося, а потім і з Бродським, — каже Кучма

А це правда?

— Так.

Ви теж тоді підтримували і фінансували Гонгадзе?

— Так, правда. Жора тоді шукав заробітку, йому потрібні були гроші. Він дуже активно працював із депутатами, був прес-секретарем у Анатолія Матвієнка. Потім пішов прес-секретарем і помічником до Вітренко. Йому потрібні були гроші. І я йому запропонував: "Звільнись звідусіль, я буду тобі давати гроші, займайся "Українською правдою". І він приходив щотижня, я скільки міг давав. Теж тоді в опозиції був, бізнес знищили — відновлював потроху.

Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

Тобто, та діяльність, яка так дратувала Кучму, відбувалася із вашою фінансовою підтримкою.

— Ще не все. Був такий центр — "Українська перспектива".

У ньому працював із вашою підтримкою Олексій Подольський, відомий правозахисник.

— ...якого закопали.

Олексій Подольський

Другий фігурант у справі Гонгадзе і потерпілий. Тобто в справі Гонгадзе було двоє потерпілих. Георгій його убили, й Олексій Подольський його викрала та ж банда генерала Пукача, банда офіцерів МВС за наказом Кравченка. І вони імітували, що ховають його заживо й убивають. Ну йому пощастило, його відпустили.

До речі, а яку діяльність вела "Українська перспектива"? Чому це так дратувало Кучму і Кравченка?

— Послухай, я ж хотів гарну країну. Я ж міг виїхати, як це зробили багато, навіть родичі — троюрідні брати, сестри живуть в Австралії. Але не поїхав. Я тут будував із нуля, повірив у це, хотів побудувати і будував. І у "Ведомости" прийшов, оскільки вважав, що для демократії необхідна свобода слова. "Киевские ведомости" — я дозволяв писати журналістам усе, що вони хотіли...

…це правда.

— Закінчилося усе тим, що в мене почали забирати газету. Ну а я бізнесмен — зрозумів, що не можна віддавати...

Хто почав забирати?

Якщо Подольського везли в ліс і закопували, Гонгадзе вбили, зі мною у них була інша схема

— Кучма і Кравченко йшли свідомо, у них був план. І ось на мене в них був план показати, що бізнес не має права на свободу слова. Він повинен робити все, що каже влада, ну як зараз у Росії або в Лукашенка. Ось їхня модель, вони хотіли побудувати у нас Білорусь. І я вважаю, що якби Кравченко не закінчив так, як закінчив, ми б отримали Білорусь. Ми б отримали замість Лукашенка — Кравченка. Наскільки я знаю, Кучма планував Кравченка замість себе. Він вибудовував усю систему страху під себе — він спадкоємець і наступний президент країни.

Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

І якби не касетний скандал...

— Так і було б, напевно. Якби патріоти не залили площу кров'ю, як це сталося зараз. Тобто це сталося б набагато раніше, ніж із Януковичем. А Кравченко — це кілер, він просто кілер.

Зараз, мабуть, мало кому зрозуміло, що у той час МВС, за Леоніда Кучми було не однією зі структур влади...

— НКВС!

Так, це була ключова, каральна структура, на якій будувалася держава. Тобто те зміцнення влади, яке з 1996 року почалося у країні активними темпами, це все результат дій міністра МВС Юрія Кравченка. Тобто Кравченко створив бойові загони із зачистки незгодних, починали вони під доброю ідеєю, що потрібно покінчити із засиллям криміналітету, були перші операції ліквідації, викрадення кримінальних авторитетів. І потрібно віддати належне, що протягом двох років вони більшу частину бандитів просто фізично ліквідували.

— ...і зайняли їхнє місце.

Так ось, на той момент "Киевские ведомости" були єдиним джерелом інформації для всіх свідомих людей.

— Інтернету не було.

Так, на той момент інтернет не існував, жодної інформації, крім тієї, що видрукувана в друкарні, люди отримати не могли. І одне з найпопулярніших, напевно, найпопулярніше у Києві видання "Киевские ведомости". Це дійсно була альтернативна, об'єктивна інформація про політичну ситуацію. І ось виходить, що основним рупором цих думок був Бродський як власник газети.

— Ну, я був одним зі співвласників, у мене був контрольний пакет. Плюс — мій друг Вітя Чайка був шеф-редактором. І вони не могли нічого зробити, не могли його звільнити, тому мій вплив був безумовний. І скандал почався із великого матеріалу про те, як вночі знесли будинок біля Андріївської церкви, який заважав Кучмі із вікна бачити Андріївську церкву.

— Який журналіст?

— Кириндясов. Потім, до речі, зрадник, він вибачався перед Кравченком.

Кравченко, Кучма

Геннадій Кириндясов?

— Так, він сфотографував будинок до того. І за ніч зник будинок, увесь будинок зник, бо з вікна дружина Кучми хотіла бачити церкву. І ось це "Киевские ведомости" надрукували.

Будинок затуляв перспективу в квартирі президента на Десятинній вулиці, його знесли вночі і всі мовчали, крім однієї газети?

— Так. Слухай, клянусь тобі, я до цього жодного відношення не мав. Я не просив у Кіріндясова це вичислювати, це робити, це випускати. Ну, вони це зробили, і було ухвалено рішення мене кокнути.

Скажіть, ну чому ви не віддали газету?

— Я зустрівся у 1997 році в Карлових Варах із Юрієм Гайсінським, він тоді пішов із прокуратури. Ми з ним підписали контракт, він став моїм адвокатом. І сказав мені:

Віддай газету або вони тебе знищать. Ти ризикуєш життям, Кучма може переобратися на другий термін, 7 років у в'язниці ти готовий сидіти?

Так, відповідаю.

Тобто? питає. Лавринович ще був присутній тоді, на той момент мій друг із "Народного Руху".

Я готовий, кажу. До речі, тоді мене не здали Лавринович і Турчинов, вони навіть виходили на прес-конференції у мій захист.

Лавринович і Турчинов?

— І Діма Чекалкін, вони у мене навіть є на фотографії, на одній прес-конференції із моєю дружиною. Це довга історія. Гриньов писав листа публічного із Соболєвим, хоча більшого обіцяли. Але тим не менше, ось так було. Маленька купка людей - депутати і так далі. І Юрій Олександрович ламав двері у в’язницю, коли мене відвезли у Житомир із Києва.

Гайсінський?

— Так, не пускали до мене адвоката 20 днів. Мене обрали депутатом, а я сиджу в камері, у Житомирі, уявляєш, там сидять справжні "урки" і мені там щось розповідають. Я кажу: "Хлопці, я взагалі-то бізнесмен, у мене є газета, я зараз обираюся у Верховну Раду, ось сьогодні вибори". Ну, вони думали, я вкрай божевільний.

І ось лежу, а радіо в камері у Житомирі без потенціометра, тобто, якщо хочеш тихіше — мокрий папірець, газетку кладеш зверху, і тоді тихіше виходить. І було тихіше, бо лежав мокрий папірець, і ось чую, як Марчук Євген Кирилович каже: "А цікаво, що буде влада робити з Бродським, якого сьогодні обрали в народні депутати. Ці троє злізли і..."

Злізли зі шконки і відрапортували?

— Кажуть: "Товаришу, народний депутат". Вони, звичайно, прозріли, зрозуміли, що це не жарт.

Ви авторитетом стали?

— Та ти що! Тут же запросили до начальника в'язниці, попередили, що мої двері відкриваються тільки за його командою до нас у камеру. І 21 день після цього мене тримали у в'язниці, хоч я вже був народним депутатом. 21 день, тобто і це порушили, поки Гайсінський не організував листа у Конституційний суд і звідти прийшло роз'яснення, що недоторканність настає у той день, коли дільнична комісія оголошує про результати виборів.

До речі, завдяки цьому рішенню Конституційного суду був звільнений Шкіль Андрюха, коли в 2002 році його за пам'ятник Шевченку посадили. Завдяки цьому рішенню припинилося переслідування Андрія Кожем'якіна у 2006 році. Завдяки цьому рішенню пан Аваков зміг прилетіти з Італії в Україну і прийняти присягу — на нього була заведена справа.

У 2012 році?

— Так, коли стало відомо, що він депутат, він зміг прилетіти. Я був другим у світі, кого з в'язниці обрали депутатом. Першим був в Ірландії, борець за свободу. Коли його обрали, він теж сидів у в'язниці.

Якщо вже торкнулися в'язниці, я б хотів, щоб Житомирський слідчий ізолятор, куди помістили Бродського, кандидата у народні депутати, де він сидів як депутат, вважався найбільш чорною зоною взагалі в Україні. Там умови були набагато жорсткішими, ніж у Києві, тому, коли Бродського спеціально перевели з Києва у Житомир, — це була ще одна важлива демонстрація. Мовляв, ми репресуємо будь-кого, і ось цього зарепресуємо показово.

— Чому Житомир — я тобі поясню... У Житомирі СІЗО об'єднане з в'язницею. Наглядачі там переходять — одна система контролю і спостереження. Розповім тобі, коли я зрозумів, що злодій повинен сидіти у в'язниці. Я не знав раніше, думав, що в'язниця, менти — погано. Ні... Це все потрібно. Якщо у нас є держава, повинна бути поліція, має бути в'язниця, потрібно ловити злочинців і садити їх туди.

До мене приїжджав рабин Яків Блайх, привіз курочку, молитовник від Віктора Пінчука, і розповідає: "Я говорив із Вітею, якщо ти хочеш, то тебе відпустять, тільки оголоси, ну справді присягнись, що все закінчили". Я кажу: "Збирай курочку і до побачення". Я не доторкнувся. І почав стукати у двері, відкривайте. Кажуть: "Чого?". "Мені в баню", — відповідаю. Ми пішли в баню, він пішов, досі мені згадує, на Подолі синагога. Йдемо ми коридором і тут назустріч ідуть зеки, після лазні вийшли. Ну лазня, що б ти зрозумів — це труби іржаві...

Я давав гроші Гонгадзе. Наступним Кучма хотів прибрати мене — Бродський

Бетонна підлога, це називається лазнею.

— Так, це жах. І ось ми йдемо і тут мене — до стіни. Обличчям потрібно дивитися на стіну, руки за спину, він біля тебе і ти так стоїш. А вони проходять повз, і я так голову повертаю, дивлюся, йде осіб 40 — убивці. Їх у суспільство небезпечно випускати, не можна. Ось таке враження залишилося у мене. Їх ізолювати треба.

Михайле Юрійовичу, зараз ми розуміємо, що Гонгадзе був журналістом, який мав свою позицію, але ж він не був на той момент ворогом Кучми і Кравченка?

— Ти розумієш, їм потрібні були приклади жорстокого покарання. Друге, він пішов в інтернет. Пінчук — досить інтелектуальний хлопець. Він розумів, що за інтернетом — майбутнє. Їм потрібно було зупиняти цей процес.

Розкажіть про статус Пінчука, ким був Пінчук за Кучми?

— Ну, зятем і головним радником. Це безкоштовно передані трубопрокатні заводи, "Укрсоцбанк", який він потім продав, не пам'ятаю за скільки, згідно з мемом — за декілька мільярдів доларів. Державний банк просто подарували. Феросплавні, якщо ви пам'ятаєте, Коломойський давав там якісь свідчення. До речі, знаменитий суд у Лондоні, про який чомусь всі забули, де сталася нібито угода мирова. У вузьких колах кажуть, що Коломойський виплатив більше мільярда доларів. А де податки?

За що?

— Ну щось там вони не поділили, Кучма щось передав через Коломойського, а той потім повинен був віддати Пінчуку, а він не віддав. Плюс — Нікопольський феросплавний. І там виникла якась заборгованість. А потім вони домовилися.

Коли сталася ця угода, півтора року тому, я прийшов до Пінчука, треба віддати належне — культурно зустрів. Я кажу: "Вітю, дивись, у мене до тебе питання, ти пам'ятаєш, як твій тесть дав команду Кравченку мене знищити, забрати у мене бізнес, банк, обмінники? Я нічого не приватизував, будував із нуля, фабрику матраців тощо. Твоя родина, твій тесть мене знищили. У мене діти, внуки, мене хотіли посадити на 10 років, відвезли в житомирську в'язницю".

До речі, після того як ми в залі проголосували за відставку Кравченка, пан Бандурко, генерал із Харкова, мені подзвонив і каже: "Михайле, я тебе дуже прошу, зустрінься із Кравченком перед Новим роком, він із тобою дуже хоче поговорити, це дуже важливо". І я прийшов до Кравченка, мене вмовили мої друзі. І така розмова із Кравченком відбулася:

Михайле, ти чоловік, я хочу покаятися перед тобою і вибачитися.

Тобто?

Зрозумій, я був кілером, я виконував завдання, у мене особисто проти тебе нічого немає, а ти зробив тоді 23 статті у "Киевских ведомостях" проти мене. Ну тоді ти мене забив до щиколотки, а зараз у залі з усією цією історією ви мене забили до коліна, відпусти мене, вибач, каже Кравченко.

Ти розумієш, Юро, мені плювати на банк, плювати, що я сидів у тюрмі, що я випадково, завдяки киянам, які за мене проголосували, вийшов. Гаразд, це все проїхали. Але у мене була бабуся, вона мені одягала шкарпетки до 11 років. Ти не розумієш, що це була за бабуся! І ось, коли мене посадили, їй сусідка принесла газету. Там було написано, що я у в’язниці. І вона померла від інсульту, я навіть на похоронах, Юро, не був. Ось якщо ти мені скажеш, що з бабусею робити, якщо вона тебе вибачить, то і я вибачу. У нас, євреїв, просити вибачення потрібно в убієнних, якщо ти вбивця, ніхто не має права з живих прощати.

І ось тоді Юра мені сказав, що він виконував функцію кілера. Ну я про це знав, вузьке коло про це знало, що це не Юрин зі мною скандал. Я просто обрав його як інформаційний привід у війні з Кучмою, і підписував усі статті я, для того, щоб із ним лоб у лоб зіштовхнутися.

А він відправив до мене людину, той заявляє: ми готові домовитися.

Ти повинен поцілувати руку Кравченку, з фотографією на "Киевских ведомостях" — і все тобі прощається, все повертається, все на свободу. Я у відповідь: "Убий мене!".

Мотив зрозумілий, як це все відбувалося зрозуміло, а як вижив — незрозуміло. Ось, Юро, чесно, незрозуміло. Доля, воля Божа. Ось така у мене була історія.

Так ось, про Пінчука. Кажу йому: "Вітю, твої гроші — це ж гроші Кучми, які він поцупив, тобі передав, ну онукам своїм... Може, мільйончиків 50 мені віддасте? Знищили мій бізнес, моя сім'я під ризиком. Це ж ви все робили. Ну, Кучма руками Кравченка. Це не Кравченко робив, він — кілер, особисто мені це підтвердив. 50 мільйончиків, Вітю... а знаєш для чого? Побудую великий завод презервативів, щоб люди могли їх купувати дешево, а не за вдесятеро більшою ціною, як нам їх везуть із Китаю або Європи... Щоб у тебе не було приводу роздавати на мільйон доларів ган*онів нашим людям, яких ви пограбували".

— Ви маєте на увазі цю програму благодійності, яка піариться?

— Саме так. А решту я витрачу на баскетбол, на діток, побудую зали. Мені не треба — я собі і так заробив. Може, даси? Він каже: "Я подумаю". І ось він через одних своїх знайомих (не буду називати, не маю права) передає мені меседж зворотній: "Якщо ти не заспокоїшся і не припиниш, я тебе розітру в порошок, знищу, я найму кращих піарників. У мене телеканали, я таке про тебе розповім, про всю твою сім'ю".

Я хочу сказати, Вітьок, спробуй тільки, спробуй тільки ще раз собі це дозволити. Я особисто готовий померти за свою сім'ю у будь-яку секунду. І це я, Вітю, тобі заявляю. Я не побоявся це говорити Кравченку, коли він був генералом у 1999 році і тобі кажу — тільки спробуй. Сплати податки із цих грошей, і я від тебе відчеплюся, вони все одно підуть на спорт, на медицину.

Михайло Бродський із дружиною

Із цього мільярда, що він отримав від Коломойського?

— Ну, мільярд чи більше — я не знаю точно. Це ж закрита інформація, у них там зобов'язання, вони не мають права розголошувати. Але журналісти це елементарно вирахують — було б бажання. Заплати вкладені податки, а, може, взагалі потрібно віддати державі всі ці гроші — я ж не знаю. Потрібно провести розслідування і тоді настане сатисфакція, і зі мною зокрема — інакше сатисфакції не буде.

І, звичайно, за Гонгадзе повинні понести покарання, але тут саме Кучма. Знаєш, як його вивели з-під покарання, хочеш розповім? Пам'ятаєш, Конституційний суд ухвалив рішення змінити Конституцію? Прийшла нова влада, в одну секунду повернули Конституцію, суд розігнали, відповідальних немає, переслідують Лавриновича, хоча я вважаю це незаконним. В Адміністрації президента у Януковича була посада, типу наглядач за Конституційним судом, Олена Лукаш. Нехай вона розповість, як після полювання Янукович, Пінчук, коли вже Кузьмін підготував подання до суду за скоєне з Гонгадзе...

— Це було в 2011 році, коли заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін заявив, що знову відкривається справа, є докази щодо Кучми й ця справа буде доведена до вироку.

— Ну ти розумієш: якщо зв'язати те, що трапилося з Подольським зі словами Кравченка в доповіді і визнати ці плівки, — то все, куку.

Кравченко, Кучма

— По суті, для того, щоб висунути звинувачення проти Кучми, не потрібно знати звинувачень від загиблого Гонгадзе, є живий Подольський і його викрадення підтверджується записами.

— Звичайно. Замовлення. І подає СБУ в Конституційний суд запит: а чи можна вважати плівки, здобуті незаконним шляхом, достатнім доказом, аби долучати до справи? І Конституційний суд, який скасовував Конституцію і виконував будь-які забаганки Януковича, каже, що не можна.

Але я хочу звернути увагу всіх, що є два рішення Європейського суду із прав людини. Я не юрист, але точно знаю, що вони є, де взяли до уваги незаконно добуті дані розмов. У справах, де були вбиті люди, беруться до уваги навіть такі докази, тому що немає нічого вищого за життя однієї людини: врятуй одне життя — і ти врятуєш увесь світ. Рішення хоч дев'ятнадцяти суддів не може бути вищим за життя людини.

Як усе повернути назад? Елементарно. Або нове звернення у Конституційний суд, або в ЄСПЛ — те рішення потрібно визнати незаконним. Просто потрібно, щоб політики і журналісти цим зайнялися. Коли рішення КС скасують, тоді всі плівочки спливуть, там багато чого... Там і незаконна приватизація Пінчуком, і вбивство Гонгадзе, а вони бояться цього, тому їм потрібно знищити Мельниченка. Я не захищаю його, він зробив багато помилок, дуже багато, але він мені розповідав, як почав записувати, знаєш цю історію?

Розкажіть.

— Він каже, я працював в охороні у Кучми й відповідав саме за цю систему — щоб не записували. А тоді це було все примітивно. І він написав начальнику СБУ, що потрібно поміняти всю систему, що хтось може просто сховатися у кабінеті Кучми і його вбити, тобто все потрібно міняти. Вони, каже, мене не слухали, я вирішив показово сховатися у шафі. Те, що я там почув... Я хотів вийти з шафи і застрелити його й Волкова.

А він спілкувався із Олександром Волковим, депутатом?

— Не депутатом, він тоді був лише помічником президента. І я, розказує, чув розмову між Волковим і Кучмою. Те, що я там почув... Я зійшов з розуму, вирішив його записувати і вже потім з'явилася ця плівка, розмова про Гонгадзе

Там же з'явилася плівка про те, як хотіли фальсифікувати щодо Марчука, зняти його з виборів. Мельниченко мені розповів, як організував якийсь дзвінок із закопаного телефону, щоб Марчука попередили і той підняв шум. Ну, це ціла історія, вона дуже цікава.

А перший раз я із ним побачився, коли ми з Томенком літали у Варшаву в 2004 році, у період того Майдану. А до цього я просто передавав йому гроші.

— Коли ви вперше передали гроші майору Мельниченку?

— Знаєте, це було так давно, починаючи з 2001 року почав потроху допомагати.

Тобто, як тільки ви вийшли на зв'язок із Литвиненком?

— Так, вийшов на зв'язок із Колею і почав потихеньку допомагати.

Яка загальна сума грошей, яку ви перерахували?

— Розумієте, те, що він заявив, мовляв, брав у мене у кредит — я це почув вперше. Я не банк, мій банк знищили, я не давав йому в кредит. Я позичав. Коли даю у борг фізичним особам, завжди маю на увазі, що вони не повернуть. Ну формально борг, але, Колю, можеш не повертати.

Скільки він може не повертати?

— Нехай собі залишить. Я вважаю, що він історична людина. Якби не його плівки і не все інше, Кучма б зайшов на третій термін — це було б найгірше. Кравченко був би наступником і ми б отримали Білорусь чи Росію.

Це було декілька сотень тисяч доларів, не одна?

— Так, декілька.

Просто у нас багато ходить чуток, фінансував Мельниченка той, цей. Прокуратура заявила зараз, що гроші Мельниченку дав якийсь американський фонд. Мельниченко це спростовує.

— Дивись, я не знаю, я не прокуратура. Я знаю про себе, йому жити було ні за що — я давав гроші. Потім він сюди приїжджав, не знаю, чи правду говорив, але я навіть діставав йому додаткові гроші, умовляв людей, не свої давав.

Я зустрічався з Мельниченком у 2001 році в Америці і дійсно можу сказати, що він був без грошей.

— У нього бізнес, фури. Він давно почав. Він купив декілька фур, водії їздять Америкою, до речі, і в Україні у нього були фури. Може, я його підведу, зараз почнуть шукати... Але він, напевно, продав, встиг. Дивись, я ж іще раз повторюю, що переслідувати Мельниченка — аморально.

Що б ви сказали зараз Луценку?

— Я б попросив Юрія Віталійовича Луценка, у мене з ним чудові стосунки і я теж ціную його роль в історії: "Ну давай, Юро, піднімемо рішення Конституційного суду і перевіримо, проведемо розслідування, як вони ухвалювали це рішення. Спробуємо звернутися до ЄСПЛ, нехай вони оцінять..."

Скажіть, а навіщо Луценко це зробив?

— Ну, може, це і не він. Порушували ще за Януковича. Це був контрудар. Рішення КС щодо плівок, а після цього порушили справу, що Мельниченко — хабарник. Ну це дискредитація, це схема 100% Пінчука, його почерк — дискредитувати суб'єкт. Це світова класика політології —- суб'єкт повинен бути дискредитований і тоді все, що він говорить, підлягає сумніву в суспільній свідомості.

— Ви вважаєте, що порушення справи проти Мельниченка профінансував Пінчук, це корупція?

— Ні, я думаю, що за Януковича це оргазізував Пінчук, а зараз це їде просто по накатаній дорозі, закрити важко.

— Так, але вони могли не давати йому ходу?

— Ну, президентські вибори, знаєш, такий меседж — "Колю, сиди мовчки".

Від кого? Від інших фігурантів плівок?

— Від усіх.

Тому що там на плівках фігурують і Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко.

— Дивись, ще раз повторю, мене цікавить у всій цій історії тільки Кучма як замовник Гонгадзе, Пінчук як утримувач краденого. Все інше — це велика політика. Ухваліть рішення Конституційним судом, порушуйте справу, піднімайте всі плівки, вивчайте. Може, крім Гонгадзе, у цих плівках немає криміналу, там є якась моральна відповідальність, аморальщина, там є політична відповідальність, але тут саме кримінальна відповідальність.

Пінчук, Кучма

Скажіть, сам факт того, що Генеральна прокуратура зараз порушує справу щодо Мельниченка за розголошення секретних даних, означає, що вони тим самим визнають їхню достовірність?

— Цілком. Можливо, це такий хід прокуратури, може, вони таким чином намагаються легалізувати плівки. Якщо вони їх легалізують, отже, автоматично спливе розмова Кучми про Гонгадзе, про Подольського... Подивимося.

І тоді можна справу щодо Кучми порушувати?

— Юро, вона порушена, але закрита судом, тому що є рішення КС. Ти ж пам'ятаєш, його на допит викликали? Кузьмін зараз переховується.

Ви покладаєте відповідальність за вбивство Георгія Гонгадзе не тільки на Кучму і Кравченка, ви вважаєте, що Віктор Пінчук, зять Кучми, також причетний до цього злочину?

— Ні, він допомагав Кучмі відмитися від цього. Він привернув фахівців, детективні агентства, фільми знімав, наймав журналістів. Він привіз сюди Діму Кисельова, покидька цього. Вони, як би м'яко сказати, "обкакували" всіх опонентів, щоб зробити з них божевільних, щоб їхні слова сприймалися неадекватно суспільством. Мовляв, вони божевільні, що ви їх слухаєте, а Мельниченко — взагалі злодій, хабарник і продавав ці плівки.

Повернімося до моменту, коли все закрутилося. Ви прослухали записи Мельниченка, почули, як і всі ми, що є покидьок Бродський, який фінансував Гонгадзе та інших. Я тільки зараз від вас зрозумів, що у вас, дійсно, був контакт із Подольським і Гонгадзе. Але скажіть, що ви відчули, коли це почули? Ви розуміли, що можете бути наступним? Ви злякалися? Як ви почали діяти?

— Ну дивися, я і тоді розумів, що випадково живим залишився. Був такий, і нині живий Володимир Іванович Радченко.

Колишній голова СБУ?

— І він мені сказав: "Я досі не розумію, як ти живим залишився?" Він мені багато чого розповів, але я йому обіцяв, що ніколи цього не розкрию.

А що було далі? Я особисто був свідком, як ви вийшли в кулуари під час розгляду питання щодо Кравченка, коли Рада рекомендувала його звільнення...

— Ми набрали 228 голосів. З другого разу, Юро.

Я як зараз пам'ятаю, як ви над ним нависли і почали кричати, мовляв, якщо щось станеться із вашою родиною, ви його знищите, ви його ніколи не пробачите на багато поколінь вперед. Можете згадати свій стан у цей момент, що ви конкретно говорили і які були наслідки?

— Це бачила ще одна людина, потім він мені це говорив. Він стояв осторонь. Мотренко, Тимофій Мотренко. Ось він мені каже: "А ви пам'ятаєте цей момент? Я вас тоді поважати став".

Звідки взялася така емоція? Я воював із ними, але не знав, що вони вбивають людей. А з плівок дізнався. Він замовив, убив — я не сумнівався, що вони це зробили, тому мені стало страшно за мою сім'ю, я розумів, що вже депутат, тож, може, не посміють... А діти, брат? І я підійшов до нього із реальною загрозою: "Якщо щось трапиться із моєю родиною, ти і твоя родина будете нести таке ж покарання, якщо я буду живий. І я готовий це зробити публічно. Страчу публічно, Юро". Ти просто не пам'ятаєш, я йому намагався погон зірвати.

Розкажіть ваше розуміння ролі Кучми, як він повинен бути покараний? Хто він у цій справі?

— Знаєш, є італійський прецедент. В Італії один із прем'єрів замовив через мафію журналіста. Це світова практика: журналіст — небезпечна професія. Скількох вбивають.

Ось я тобі скажу, Бузину ніколи не підтримував у його поглядах, але вбивати його не можна було. Він мав право на свободу слова і на життя.

Так ось, в Італії прем'єр замовив журналіста. Я просто дуже добре знаю Італію і політику їхню знаю, 17 років пройшло. Він уже дідусь, за 75, але його засудили, винним визнали. Його не посадили, у них після 75 — під домашній арешт. Але він покараний.

Зараз багато журналістів і політики, які забули за цей час Гонгадзе, кажуть, мовляв, навіщо цей суд, навіщо про це говорити, ну Кучма ж не сказав буквально на записах: убийте. Він же сказав, розберіться. А Пінчук покидьок, звичайно, але загалом ні в чому теж не винен.

— Їх підставили!

Так, підставили росіяни чи американці...

— Або Марчук...

Або Марчук. А Кучма, мовляв, насправді нічого поганого не хотів. З вашої точки зору, все-таки, що сказав Кучма? Він убивця?

— Звичайно. По-перше, він президентом у той момент був, отже, у нього подвійна, потрійна відповідальність. Звичайно, не вбивця, а замовник.

Як і говорив Юрію Віталійовичу, коли організовував "Україна без Кучми": "Де замовник вбивства Гонгадзе? Кучма має сидіти в тюрмі".

— Кучму геть!

Кучму геть, як справедливо говорив Юрій Луценко.

— Я тобі скажу більше, я добре знаю філософію політикуму й філософію світу — поки такі злочини будуть безкарними, у нас країни не буде.

Скажіть, коли ви дізналися про самогубство Кравченка? Що вам відомо про цю справу? Вірніше, коли ви дізналися про те, що Кравченко зумів двічі вистрілити собі в голову?

— Дивись, я тоді був близьким до влади, був радником Тимошенко і Турчинова, Піскуна... Кравченко застрелився, він реально сам застрелився. Він давно ходив у стані афекту, він боявся, що до доньки прийдуть, через яку він відмивав ПДВ, працюючи у податковій. Він боявся усіх розслідувань щодо Гонгадзе, він все-таки генерал армії. Ось я тобі точно кажу — він офіцер, тієї радянської, не українською армії. І він боявся, важко переживав це все.

Те, що мені розповідав Турчинов і Піскун, такі прецеденти в історії були. Коли людина високо закидає голову, куля влітає через підборіддя і вилітає через рот. У нього так і сталося. Шок — і вдруге він уже собі лупив у голову. Дивись, я, напевно, буду дуже непопулярний — це йому покарання боже. Отже, так Бог вирішив і зробив це його ж руками, я впевнений у цьому. Так само міністр транспорту Кірпа — він сам застрелився. Дуже хотів я прийти до нього на похорон, мене Юлія Мостова зупинила.

Згадайте розмову.

— Не буду, Це похорон, смерть, людське життя... Але те, що я пережив, що моя сім'я пережила, мої близькі, друзі, партнери, працівники — я ніколи не забуду.

Ви вірите, що взагалі над Кучмою може бути суд? Він мільярдер. Мільярдерів хіба судять? Тільки там. А тут буде суд над Кучмою?

— Поки на стороні правди стоїть хоча б одна людина, то у правди є шанс перемогти. Ми ж стоїмо із тобою, Подільський стоїть — правда, він трошки від безвиході пити почав багато, а так, мені здається, є надія, що щось станеться.

— Ви не пішли на похорон Кравченка, а на похорон до Кучми прийдете?

— Нехай він поки живе, йому ще треба суд пережити.

Цікаво, що б ви йому сказали на суді або після нього?

— Знаєш, я сказав колись Деркачу: вас буде судити Бог.

Більше нічого?

— Так. Вони ж усі думають, є багато анекдотів на цю тему, що можна пожертвувати і тобі пробачать.

Відкупиться?

— Відкупитися можна від живих, а від мертвих — ні. І від Бога не можна відкупитися.