Влада в країні повинна працювати просто – Колесніков

5,1 т.
Влада в країні повинна працювати просто – Колесніков

Глава Опозиційного уряду Борис Колесніков поділився своєю оцінкою виборів президента, спрогнозував, чи вийде у Зеленського спрацюватися з парламентом, і розповів, з чим його партія піде до виборця.

Своїм баченням ключових проблем сучасної України він поділився в інтерв'ю "Сегодня".

— Борисе Вікторовичу, в першу чергу поговоримо про вибори президента. Виборчу кампанію називали рекордною за багатьма аспектами і говорили, що кандидати використовували безліч нових технологій. Яке ви дасте резюме виборів президента?

Щодо нових технологій я б не був настільки оптимістичний. Хотілося б, щоб кандидати використовували технології, спрямовані на інтерактивну роботу з виборцями. Які б працювали в обидва кінці. Але для цього потрібна хороша інфраструктура у галузі зв'язку, якої немає на двох третинах території нашої країни. А якихось нових ефектів я не побачив. Та й рекорди у чому? Рекорд другого туру за відривом? Це розплата влади за п'ять років невиконаних обіцянок, відсутність миру і прагнень його домогтися. Не було економічного зростання через відсутність інвестицій. Україні ніхто не довіряє. Тому немає і соціально відчутного результату. Ці вибори – констатація факту, що влада нічого не зробили за 5 років. І це навіть не 70%, а всі 85%. Хто представляв владу в першому турі? Чинний президент. Всі інші кандидати були опозиційними. Значить, проти нинішньої влади – 85%. Це консолідований результат, а не результат Петра Порошенка.

Я люблю згуртованість зі знаком плюс. Після матчу Україна – Швеція на чемпіонаті Європи у Києві у 2012 році вся нація вийшла на вулиці. Такої атмосфери за 29 років я не зустрічав ніколи. Не тому, що був віце-прем'єром і відповідав за "Євро", а тому що дійсно була атмосфера, яку не створиш штучно. А чи хороша ця атмосфера зі знаком мінус? У цьому випадку, напевно, так. Нація згуртувалася, щоб не дати цій владі проіснувати ще якийсь час. Але я оптиміст і хочу вірити у згуртованість зі знаком плюс.

Борис Колесніков

Новому президенту доведеться докласти чимало зусиль. Які головні виклики ви бачите?

– Найголовніше – війна і злидні. Але оскільки у парламентсько-президентській республіці велика роль у парламенту і уряду, то, мені здається, це тільки перший крок. Все потрібно максимально спрощувати і робити прозорим. Те, про що зараз говорять представники і старої, і нової команд, – цифровий уряд. Ми ще у 2016 році в Опозиційному уряді обговорювали, що з сучасним програмним забезпеченням країною можна керувати зі смартфону або планшету. Якщо новий президент дійсно захоче допомогти здійснити четверту промислову революцію в Україні, він повинен діяти просто і швидко. Це 25 топ-менеджерів, які очолюють області. Кожен з яких навчить 30-40 керівників місцевого самоврядування. Це найпростіший парламент з 150 депутатів нижньої палати і 1-2 представники від 1 мільйона виборців в палаті представників, умовно сенаторів.

Будуть діяти просто і швидко – результату досягнуть. Будуть перетягувати канати – все буде те ж саме. Назва нового парламенту в тій же концепції Конституції від Опозиційного уряду – Національна Асамблея.

Щоб діяти просто і швидко, новому президенту потрібно працювати з Верховною Радою. Вийде це у нього зараз?

– Нам потрібен чистий аркуш. І згоду з суспільством. Очевидно, що передбачаються певні дії, в тому числі і по відношенню до Верховної Ради. Хотілося б, щоб це була взаємодія. І потрібно йти на компроміс. Не заради чиїхось посад, а заради того, щоб країна йшла по накатаній. Наведу приклад "Кварталу 95". Так зрозуміліше. Російський ринок надскладний. Російські групи на ньому, ті ж Comedy Club, як "Барселона" в футболі у себе вдома, на Camp Nou. І їх вдалося навіть якщо не обіграти, то гідно увійти на ринок. Зняти масу фільмів і серіалів. У політиці складніше, на жаль. Але і тут потрібно оцінити свої конкурентні переваги. Безумовно це молодість і бажання йти на сміливі кроки. Тому треба діяти так само зухвало, як при завоюванні російського ринку. Команда нового президента і на виборах використовувала цей механізм. Що їм успіх і принесло.

Тоді питання таке чи збігається ваша картина бачення розвитку України з тим, що заявляє новий президент і його команда?

– Ми досить молода партія, що складається з промисловців, і будемо діяти в світових трендах, з урахуванням українських реалій. Ми, якщо хочете, національні прагматики, тобто російськомовні українські "націоналісти", в хорошому сенсі цього слова. Зараз, я ще раз повторюся, потрібен абсолютно простий порядок денний. Якщо ми говоримо про мир, тобто "Мінськ-2". Це основа. Можна сперечатися, можна ухвалити покрокову карту, але в Мінську робочу групу повинен очолювати міністр закордонних справ від нової влади. Не нижче. Тоді це вже аргумент. Ну і, звичайно, зустріч на вищому рівні теж буде аргументом. Але вже до Мінська можна домовлятися про кроки назустріч один одному. Припустимо, відновити пряме авіасполучення. Потяги зараз можуть ходити, а літаки літати не можуть? Ну, в цьому немає логіки. Тому для мільйонів простих громадян нашої країни (а непрості і так долетять) це був би перший крок.

Друге – економічна блокада. Це ганьба України. У нас люблять наводити приклад Великої Вітчизняної війни в цьому питанні. Але, по-перше, це не дуже вдалий приклад, а по-друге, – вже якщо ви так войовничо налаштовані, то треба було вводити воєнний стан, повну евакуацію, починаючи зі Слов'янська і першого епізоду, забезпечити працевлаштування і житло усім охочим евакуюватися. Але цей поїзд давно пішов.

Якщо нова влада побудує свою концепцію розвитку України на прагматизмі, то доб'ється успіху. У нас дуже люблять говорити про вектори розвитку. Ми йшли в ЄС, йшли в НАТО. Але будь-який значимий чиновник ЄС і НАТО останні п'ять років говорив – для України шлях і туди, і туди закритий в найближчі 20-25 років. А чи буде через 25 років Євросоюз – дуже велике питання. Брегзіт показав, що це хитка конструкція. І якби це була не Великобританія, а ФРН, то не залишилося б нічого від ЄС. Тому перш за все нам потрібно стати потужним економічним партнером, в тому числі і Євросоюзу. А вступати туди чи ні, визначить український народ, як було на референдумі з усіма країнами ЄС.

Виходить, референдум щодо ЄС необхідний?

– Це потім. Спочатку потрібно отримати запрошення від ЄС. А не навпаки. Євросоюз можна обговорювати при досягненні порогу середньої зарплати у 800-950 доларів. І коли розкриються всі вимоги приєднання, ми ще всі подивимося, якою буде відповідь референдуму. Хоча це буде не раніше ніж через 10-12 років. Це оптимістичний сценарій. Песимістичний висловив Михайло Саакашвілі. Його точно не можна назвати фанатом Віктора Януковича, але він сказав – щоб жити, як в 2013 році, потрібно ще 20 років.

А зараз потрібні навіть не податкові реформи, а верховенство права для інвесторів. І грузинський уряд, і всі балтійські країни, Польща і Чехія, КНР йшли в тому числі на індивідуальні пільги для світових корпорацій, щоб вони відкрили свої підприємства в цих країнах. Словаччина стала одним з найбільших виробників автомобілів, 25-30 млрд євро ВВП виходять тільки в одному секторі.

Знову ж, повернення Донбасу, хоча б на етапі зняття економічної блокади, дасть Україні новий імпульс. Щоб перекинути м'яч на поле опонента, необхідно надати особливий статус всім 25 регіонах України. Зокрема в питаннях мовної та гуманітарної політики.

Що потрібно для забезпечення верховенства права?

– Міняти судову систему. Подумати над судом присяжних, виборністю суддів. У нас дуже модно говорити про корупцію, амністії капіталів. Але перше, що нам потрібно – нульова декларація. Коли всі – подобається їм це чи ні – заповнять декларацію. Це буде старт, народження нової української економіки і нової України. Якщо цього не буде, ніякі НАБУ, САП і НАЗК нічого не здають. Коли 35 млн дорослих заповнять декларацію, ніякий чиновник не скаже – я їжджу на "Мерседесі", який взяв у одногрупника Васі, і живу у багатомільйонному пентхаусі подружки Глаші. Не буде цього чистого аркуша, ще 10 років борсатимемося, якщо не втратимо незалежність. Я був у корейській корпорації з оборотом в $10-12 млрд на рік, що солідно навіть за світовими мірками. Це було в 2011-му, а у них податкова була останній раз в 1994 році. У 97-му їм один раз подзвонили. Розумієте, наскільки висока повага до бізнесу, які прозорість і довіра? Цю атмосферу потрібно переймати і нам.

Що ще, крім нульових декларацій? Наприклад, така популярна тема, як податок на виведений капітал, спрацює в Україні?

– Копія завжди гірша за оригінал. У США в 60-70-х роках минулого століття був такий закон – прибуток, який протягом кварталу повернувся в підприємство, не обкладається податком. По суті, це і є податок на виведений капітал. До такого я ставлюся позитивно. Але потрібно серйозно вивчити, чому в результаті американці відмовилися від цього. Якщо не буде підводних каменів, можна ухвалювати.

Чи вдасться під всі ці завдання зібрати команду новому президенту?

– Спочатку потрібна ідея. Кадри підбираються під неї. Під ті функції, які ви хочете передати новій команді. І, в залежності від того, чого ви потребуєте, ви можете підбирати вітчизняні кадри, експатів, кого хочете. Тільки експатів потрібно брати з нинішнього ринку, а не тих, хто щось колись зробив, а ми зараз взяли. Наприклад, отримали ми якісну поліцію? Або якісну медицину? Велике питання. Ще Кучмі я говорив – у нас повинно бути стільки поліцейських, скільком ми в змозі платити суму, еквівалентну 1000 доларів на місяць. Як і офіцеру армії. Ця людина не повинна думати про щось, крім безпеки, захисту Батьківщини і захисту громадського порядку. Якщо новий президент знайде потрібну мотивацію, він знайде і кадри під все. У США держслужбовці отримують менше, ніж в бізнесі, але є престиж служби. Друга мотивація – фінансова. Але це стосується топових фігур, від яких щось залежить. У нас же це перетворюється на абсурд: машиніст електровоза отримує 150 тис. грн на рік, а начальник прес-служби "Укрзалізниці" – 150 тис. грн на місяць. Але ми зібралися їздити чи писати про це? Захід набагато прагматичніший, прозоріший. Візьміть історію Європи з 1949-го року до середини 1980-х, коли і був забезпечений весь успіх, візьміть кращі глави з цієї історії і застосуйте в Україні.

Якщо вивести фінансову складову, як можна підвищити престиж держслужби?

– Перш за все чесною працею, підкріпленою солідним соцпакетом. Щоб, коли людина зверталася до чиновника, він розумів – він утримується на гроші громадянина, який прийшов до нього за допомогою. Якщо він реально, як сервіс, допоміг кожному громадянину, за якого несе відповідальність, престиж його роботи буде тільки рости. Наприклад, у 80-х американці, щоб підняти престиж учителя, взяли в астронавти вчительку. На жаль, цей корабель розбився, але вони думали про це. У нас же чим більше відомств, тим менше престижу і більше воєн між ними. У команді Зеленського кажуть, що одне відомство має займатися податками. Це відомство у всьому світі називається міністерством фінансів. Воно відповідає за всі доходи і витрати. Хоче воно мати силові підрозділи – значить може мати такі підрозділи. Але у ГПУ, СБУ і МВС не повинно бути ніяких економічних підрозділів. Тільки мінфін. Всі говорять: ми не будемо платити податки, їх все одно вкрадуть. Але ви – обрали президента. Значить, ви йому довіряєте. І потрібно зробити систему, при якій неможливо вкрасти податки. У світі багато таких систем. А при сьогоднішніх інформтехнологіях прозорість можна забезпечити від сільради і до Кабміну.

Так, хорошу роботу провів заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Макс Нефьодов по електронним закупівлям. Але там немає якісних показників. Або їх спеціально не закладають. У нас всі питають – чому немає доріг? Їх немає тому, що на Заході одразу вкладають 5-6 млн євро у кілометр і потім 30 років до неї не підходять, тільки експлуатують. Ми вкладаємо від 500 тис. грн до 5 млн грн щороку. В кінцевому рахунку витрат набагато більше, а доріг як не було, так і не буде.

Над усім цим комусь потрібно працювати, розуміючи подібні речі. Ви підете на парламентські вибори?

– Наша політсила братиме участь у виборах. У нас є молоді люди, люди, які мають бездоганний авторитет в бізнесі, в реалізації великих проектів, великий благодійний багаж, меценати. Нашими прихильниками є працівники соцсфери, освіти, медицини, працівники культури, мистецтва, спорту. Тобто всі представники громадянського суспільства. Ми – національні прагматики. І впевнені в тому, що зможемо забезпечити Україні успіх. Ми знаємо шлях до успіху і обов'язково наведемо туди всю Україну. Подобається це комусь чи ні.

Борис Колесніков

Що будете пропонувати?

– Почнемо з адміністративно-політичного блоку. Потрібно обговорювати новий проект Конституції, головною метою якого буде не парламент скоротити, а позбутися від зайвих турбот в центрі. Все, крім армії, поліції, МЗС і національної інфраструктури, має бути у веденні місцевих рад. Без цього неможливий рух уперед. Це глобальна стратегія. Для цього потрібна нова Конституція, яка буде зрозумілою і прозорою. У нас же не працюють соціальні ліфти. Я об'їздив багато ПТУ і технікумів Донецької та Запорізької області. Матеріальна база 60-х років, література 60-70-х років. Тільки персонал є. Але для успіху потрібні матеріальна база, методологія і персонал. У нас залишився тільки персонал – це професіоналізм вчителів шкіл, викладачів технікумів, професорів вузів. Це найголовніше. Решту можна купити, хоча треба швидше купувати. Потрібна повна і глобальна реформа середньої спеціальної та середньої технічної освіти. Ось факт – приблизно 80% українських дітей вступають до вишів, 20% йдуть в ПТУ і технікуми. На Заході 78% йдуть у середні спеціальні і середні технічні, і тільки 22% йдуть в університети. У тій же Великобританії кажуть – якщо ви йдете вчитися на магістра відразу після бакалавра, значить ви з країн колишнього СРСР. У них між бакалавром і магістром – 2-3 роки хорошої виробничої практики. Тоді ти вже усвідомлено йдеш отримувати магістра.

Найважливіше – турбота про наше майбутнє. І, я думаю, в цьому питанні весь парламент буде нашим прихильником. Звичайно, реформи в армії потрібно продовжувати, як і реформу місцевого самоврядування потрібно зробити реалістичною, наповнити бюджети місцевих рад. Але, я сподіваюся, до того моменту нова влада перші кроки до миру вже зробить. А закріплення миру – децентралізація, економічне зростання для забезпечення соціально відчутного результату. По суті, ми говоримо про соціал-демократичну ідеологію. Вона найбільш затребувана в європейському регіоні. Досягнення високих соцстандартів демократичним шляхом. Така політика дає економічне зростання. Наші перші кроки будуть спрямовані на мир і забезпечення соціально значущих результатів через економіку.

Ви бачите потенціал для спільної роботи з новим президентом, його командою в Раді або уряді?

– Ми не потребуємо ніяких посад. У нас абсолютно прозорі цілі. Тому якщо ці цілі збігаються, а я сподіваюся, вони будуть збігатися, немає нічого неможливого. Політика наша спрямована на національний прагматизм. Весь український народ повинен мислити прагматично. І перш за все думати про себе. А думаючи про себе – думати про Україну. Коли половина дорослого населення працює за кордоном, це нездорова ситуація. Значить ніякого національного прагматизму у влади немає. Інакше ми б ніколи не підписали такі асоціації економічні, як було зроблено в популістських цілях. Коли Заходу можна все, а туди потрібно постачати тільки за квотами. Це хіба прагматизм? Ні. У нас буде дуже хороша команда, а там вже владі видніше, з ким співпрацювати, а з ким ні.

Після виборів зміниться розклад у Верховній Раді?

– Потрібно говорити не про персоналії, а про принципи. Якщо принципи управління країною зміняться, то і країна зміниться. Був такий анекдот – коли СРСР возив у космос космонавтів "з дружніх країн" і вчити їх було важко, то їм писали записку: "Собачку погодуй, на кнопки не натискай". Ось така повинна бути віртуальна система управління, щоб чиновнику прийшла записка, щоб він на кнопки не натискав, вже все і так працює. Влада – функція сервісна. Ми платимо державі за сервіс – за нашу оборону, безпеку, соціальну сферу. Це повинен усвідомити кожен платник податків. Тоді він скаже – а навіщо нам міськвиконком з 50 нероб, коли нам досить п'яти працівників? Нью-Йорком управляло один час 14 людей, а він ще трошки, і буде більший за Україну. Якщо влада налаштована на глобальні зміни, то вона успіху доб'ється, а якщо буде потребувати підтримки – ми озвучили наші програмні речі. Влада може сама прийняти на себе відповідальність і об'єднати навколо себе все українське суспільство. У будь-якому випадку, вся відповідальність лежить на владі.

Опозиційний блокБорис Колесніков