Блог | Відкидання кандидатури Вітренка відбиває сумнівні пріоритети українських політиків

Блискуче резюме. Широкий менеджерський та управлінський досвід. Підтверджені заслуги у реформуванні та забезпеченні роботи складної державної компанії, яка входить до числа найбільших у Східній Європі корпорацій. Незаперечні перемоги у складних юридичних боях та переговорах з Росією. Успіхи у звільненні України від її довготривалої енергетичної залежності від Росії. Потужна мережа контактів з західними лідерами думок, інвесторами та урядовими лідерами. Глибоке розуміння механізмів функціонування ринкової економіки та безпосередні знання того, як боротися з корупцією у найбільш просякнутому корупцією секторі української економіки. І, що не менш важливо, потужний лідерський потенціал.

У колишнього керуючого директора НАК "Нафтогаз України" Юрія Вітренка є все вищеперераховане. Однак 28 січня, вдруге за півтора місяця, в українському парламенті не знайшлося більшості для затвердження кандидатури Вітренка на посаду міністра енергетики та першого віце-прем'єр-міністра України.

Можна було б гадати, що парламент країни, яка зазнає військової агресії з боку іншої держави, розумів би важливість досвіду компетентної управлінської діяльності та сильних лідерських якостей. Це було б очевидно для країни, частина території якої перебуває під окупацією, в політиці якої дедалі більшої сили набувають реваншистські політичні сили, в ефірі якої помітну присутність мають прокремлівські олігархи, економіка якої похитується від ваги наслідків епідемії ковіду і корумпована судова система якої підриває зусилля з реформування.

Незважаючи на всі ці чинники, 28 січня у Верховній Раді не вистачили двадцяти двох голосів за призначення Вітренка. Це голосування виявило слабкість та брак єдності всередині "Слуги народу", партії Президента України Володимира Зеленського, яка спромоглася дати за кандидатуру Вітренка лише 177 голосів з загалом 246, що їх має партія в парламенті, попри те, що за нього інтенсивно лобіював власне Зеленський.

Але це голосування також продемонструвало і знову підтвердило надзвичайну короткозорість та вузький фокус лише на власній вигоді з боку олігархічних інтересів країни. Для українських олігархів, які в кінцевому рахунку представляють великий бізнес, в якому працюють сотні тисяч українців і який створює значну частину українського ВВП, призначення реформатора, який володіє повною палітрою інструментів, що можуть повернути до життя і з часом посилити українську економіку, не є важливим.

З повторного відхилення кандидатури Вітренка вбачається, що олігархічний клас віддає перевагу призначенню слабких міністрів, які можуть захистити їхні вузькі короткострокові інтереси, поки економіка країни падає у провалля. Схоже, безцільність та нерішучість привабливіша за лідерські якості, компетентність і відчуття політичного напряму. Такі короткострокові підходи зрештою шкодять інтересам самих олігархів, залишаючи їм більший шматок меншого пирога, тоді як можна було б мати менший шматок економіки, яка постійно зростає.

Не менш прикрою була відсутність підтримки з боку українських політичних партій, які позиціонують себе як проєвропейські, патріотичні та реформістські. Жодного голосу за Вітренка не дала ані партія колишнього Президента Петра Порошенка "Європейська солідарність", ані "Голос", ліберальна реформістська партія, заснована 2019 року.