Вибори в Німеччині: чому Росія, Крим і Україна - не тема для Меркель і Шульца?

Російську і українську тематику не вважають виграшною в передвиборчій боротьбі ні канцлерка ФРН, ні її суперник. DW опитала німецьких експертів про причини.На передвиборчих теледебатах, що проходили ввечері в неділю, 3 вересня, лідерка ХДС, канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) і претендент на посаду канцлера, голова СДПН Мартін Шульц (Martin Schulz) про зовнішню політику Німеччини говорили порівняно багато. Але все більше про Туреччину, про її президента. Менше про США, про нового господаря Білого дому і про Північну Корею.

Про ситуацію в Україні не йшлося, а тема Росії за всі 97 хвилин теледебатів спливла тільки один раз і то, скоріше, факультативно. Ведучі запитали, як Меркель і Шульц ставляться до переходу на роботу в "Роснефть" колишнього канцлера ФРН Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), а отримавши відповідь - обидва ставляться негативно - відразу перейшли до інших питань. Чому Росія і відносини Німеччини з нею - не тема? Ні для чинної канцлерки ФРН, ні для суперника Анґели Меркель?

Берлін за перезавантаження відносин з Москвою?

Виконавчий директор Німецько-російського форуму - німецької неурядової організації - Мартін Гоффман (Martin Hoffmann) і не очікував, що Меркель і Шульц сперечатимуться про ставлення до Росії. Але ця обставина для нього, який ратує за російсько-німецьке зближення, - обнадійливий сигнал.

"Меркель і Шульц зробили єдино можливий висновок із ситуації замкнутого кола, - заявив Гоффман в інтерв'ю DW. - І висновок цей полягає в тому, щоб з одного боку, визнати за Володимиром Путіним важливу роль у формуванні двосторонніх відносин, але з іншого боку, не робити це темою передвиборчої боротьби".

Гоффман звертає увагу на те, що на відміну від гострої критики, яка лунає в Німеччині на адресу Ердогана і Трампа, з Путіним офіційний Берлін обходиться порівняно м'яко - щоб не позбавляти себе можливості після виборів почати перезавантаження відносин із Росією.

А мовчать про це тому, продовжував він, що і Меркель, і Шульц побоюються негативної реакції німецької медіа-спільноти, як це було після навіть досить невинних заяв лідера ліберальної ВДП Крістіана Лінднера (Christian Lindner).

Не підставлятися Кремлю

Директорка берлінського Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень (ZOiS) Ґвендолін Зассе (Gwendolyn Sasse) також вважає, що ні Мартін Шульц, ні Анґела Меркель не зацікавлені в тому, щоб із власної ініціативи порушувати російську тему в передвиборчій кампанії. Але причину вона бачить іншу, ніж Мартін Гоффман.

З точки зору Зассе, канцлерка і її суперник не хочуть підставлятися і давати привід для втручання Росії в передвиборчу боротьбу і теми для російської кампанії дезінформації. "Крім того, - додала співрозмовниця DW, - у своєму критичному ставленні до Росії обидва головні кандидати на посаду канцлера ледь відрізняються один від одного, нехай навіть преса такі відмінності - з урахуванням минулого СДПН - і вип’ячує".

Справді, підходи консерваторів Анґели Меркель і соціал-демократів Мартіна Шульца до Росії відрізняються тільки помітними для фахівців нюансами. І ті, і інші виступають за збереження санкцій до Кремля аж до виконання мінських домовленостей, і ті, і інші вважають приєднання Криму до Росії анексією, яка суперечить міжнародному праву, і ті, і інші стурбовані авторитарними тенденціями у внутрішній політиці Росії.

Вибори і зовнішня політика

В історії Німеччини зовнішньополітичні теми взагалі рідко грали помітну роль у виборчих кампаніях. Виняток становили хіба що вибори в 1980 році, коли важливою темою було рішення НАТО щодо ракет середньої дальності.

"В принципі, - каже Ґвендолін Зассе, - зовнішньополітичними темами парламентські вибори в Німеччині не виграти, і такі питання, як відносини з Росією, війна в Україні, анексія Криму не є для переважної частини німецьких виборців пріоритетними".

Але чому в такому разі стільки уваги в ході поточної передвиборної боротьби приділяється Туреччині і її президенту? Справа в тому, пояснює директорка ZOiS, що відносини Німеччини з цією країною мають цього разу дуже істотний внутрішньополітичний контекст. "Але і в цьому випадку, - вказує Зассе, - обидва головні кандидати займають схожі позиції, виступають за розмежування з Анкарою, а тому не можуть розраховувати на конкретну прибавку голосів виборців завдяки цій темі".