"Мені нема чого втрачати – я бачив усе". Відомі українці-військові – про кінець війни, тригери в мирному житті та Україну через п’ять років
Митці, які стали на захист країни або втратили близьких, відверто поділилися з OBOZ.UA роздумами

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Знаю, що ви чекаєте моєї реакції щодо вчинку Святослава Вакарчук.
Отже, що було ним сказано і зроблено за останній рік?
Перед виборами Святослав сказав журналістам: "Моя мета – привести до влади професіоналів, для яких державні інтереси і справедливість – понад усе".
І виконав свою обіцянку.
Завів у парламент невелику, але досить фахову команду. За час перебування в парламенті депутати з фракції "Голосу" не "зашкварились": не стали "тушками", не займалися кнопкодавством, не замовляли повій під час робочого дня, не обіцяли подати воду в Крим, щоб спростити життя окупантам і не рекомендували пенсіонерам продавати собак, щоб сплатити за комуналку.
Вакарчук говорив, що він хоче створити партію нового зразка. Не "класику" української політики, партію лідерського зразка, а партію однодумців.
Як наслідок:
Голова фракції "Голосу" в парламенті не Вакарчук, а Рахманін.
Голова партії "Голос" не Вакарчук, а Кіра Рудик.
Вакар зробив те, що обіцяв. І, залишаючись ідейним натхненником партії і, водночас, її рядовим депутатом – здав мандат. На його місце прийде інший фахівець.
Я вдячний Святославу за те, що він об’єднав стільки фахових людей, патріотів, дав їм поштовх, можливість працювати заради держави. Партія “Голос” відбулась. Святослав людей не тільки привів, але й дав їм можливість рухатись далі самостійно.
І тепер перед командою на чолі з Кірою Рудик стоять нові виклики. Попереду вибори у місцеві ради, вибори мерів по всій Україні. Буде гаряче. Але ми сильні і витривалі!
Що далі?
Чомусь так повелось, що партія в Україні – це, по суті, політична корпорація, це завжди про одну людину. Але “Голос” не є партією вождистського типу. Я розумію, що всі в Україні звикли до іменних блоків, партій влади, які припиняють своє існування, або суттєво втрачають позиції, як тільки змінюється президент і приходять чергові вибори. Ми бачили це на прикладах НДП, ЗаЄДУ, НСНУ, НФ, ПР і т.д.
Але “Голос” намагається задати інший стандарт політики – це не про особу, це про принципи і про наполегливість. Партія буде і надалі залучати до української політики гідних, рішучих, потужних людей.
Мені за таку партію не соромно.
Дякую за увагу.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...
Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!
Митці, які стали на захист країни або втратили близьких, відверто поділилися з OBOZ.UA роздумами