Блог | Україні прийшов час переступити червону лінію Путіна

У розмові з генеральним секретарем НАТО президент Володимир Зеленський назвав вступ України до альянсу єдиним шляхом закінчення війни на Донбасі, а також закликав НАТО надати Києву План дій щодо членства (ПДЧ), що "стане справжнім сигналом для Росії" і допоможе зупинити її.

Несподівана і дуже гучна заява, тим більше що ще чотири дні тому сам же Зеленський сказав, що Україна вибрала "дипломатичний шлях" для врегулювання ситуації на Донбасі, а також назвав "дуже необхідними" переговори в Мінській ТКГ та Нормандському форматі. Адже у Вашингтоні та Брюсселі, і як принаймні раніше здавалося у Києві теж, немає ілюзій щодо ймовірних наслідків швидкої інтеграції України в НАТО. І це точно не шлях до закінчення війни на Донбасі.

Очевидно надання Києву ПДЧ призведе, як мінімум, до визнання Москвою незалежності Донбасу, ескалації бойових дій по всій лінії фронту, а також посиленої блокади Азовського моря. А прийняття України в НАТО, без сумнівів, призвело б до широкомасштабної війни з Росією, і можливо не тільки на території України. Тим часом, користуючись обставинами, китайські війська ймовірно захопили б Тайвань, бо наврядчи США зважились би воювати одночасно з Росією і з Китаєм на їхніх кордонах. Чи не занадто драматично? Аж ніяк. У чинної російської влади просто не залишилося б іншого вибору. Результатом бездіяльності Кремля стала б втрата критичної частини його геополітичного впливу, а також різке зростання невдоволення серед консервативних російських громадян, на яких спирається правлячий авторитарний режим Володимира Путіна.

Не можна забувати, що Україна не отримала ПДЧ на саміті НАТО в 2008-му році саме через побоювання Німеччини та Франції щодо можливої ​​гострої реакції Росії. Було б вкрай неочікувано, якби на восьмому році російсько-української війни прагматичні Берлін і Париж зважилися на те, що не зробили до початку російської агресії. Більш того, лідер альянсу Вашингтон вже не демонструє колишньої рішучості в цьому питанні. Безумовно, не виключено що Кремль може визнати незалежність Донбасу або піти на нове вторгнення вглиб України, навіть якщо вона не отримає ПДЧ і не вступить в НАТО. Але ж наближати ці події сенсу немає, а спробувати уникнути сенс є. Тому подібні заяви українського лідера по всьому видимому лише ставлять західних партнерів в незручне становище, так як їм, включаючи генсека НАТО, доводиться уникати відповіді, що зайвий раз сигналізує Москві про відсутність консолідації в демократичному таборі та небажання Заходу приймати участь у великій війні.

Як висновок, оптимальною стратегією для Києва і НАТО наразі є зосередженість на розвитку української армії, стримуванні Москви від ескалації військових дій та поліпшенні координації. Крім того, Україна здатна і повинна шляхом реформ та зміцнення довіри отримати від США статус "Основного союзника поза НАТО", що поглибить зв'язки у військово-технічній сфері, спростить придбання американської зброї і підвищить престиж України на світовій арені. Рішення ж щодо надання Україні ПДЧ та її вступу до НАТО мають прийматися насамперед з огляду на зовнішню політику Москви. Можливо вона зміниться через рік, а може й через десятиліття. Але, очевидно, не при Путіні, для якого розширення альянсу на Схід є червоною лінією.