УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Про євроінтеграцію 2.0, членство в НАТО й вакцину від COVID-19 для України. Інтерв'ю з віцепрем'єркою Стефанішиною

  • Ми вже говоримо з ЄС як рівноправні партнери

  • Членство в НАТО – це об’єктивна реальність

  • Для чорноморського регіону український вимір має ключове значення

  • Призначення главою ТКГ Леоніда Кравчука щонайменше символічне

Про євроінтеграцію 2.0, членство в НАТО й вакцину від COVID-19 для України. Інтерв'ю з віцепрем'єркою Стефанішиною

Україна не має потужностей, щоб забезпечити повний цикл виробництва вакцини від коронавірусу, але вона може інтегруватися в ланцюжки її виготовлення й поставки.

Майбутнє членство України в НАТО – це об'єктивна реальність. Наша співпраця у військовій, науковій, фінансовій сферах уже розвинені на максимум. Про це та багато іншого у програмі "Гостре питання" на телеканалі Obozrevatel TV розповіла віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Що найперше ви б хотіли європеїзувати в Україні?

– Мабуть, інфраструктуру. Зараз є багато точкових інфраструктурних проєктів, але євроінтеграція відчувається, коли ці процеси стають комплексними.

Для мене, як віцепрем’єрки, це дуже важливо, тому що Європейський Союз – основний торговий партнер, але товари треба доставляти на українській логістиці – з Китаю в Європу, з інших країн у Європу, в інші країни – через Україну.

Це і є та євроінтеграція 2.0, про яку я кажу. Транспорт, логістика – для мене це євроінтеграція "в полі", так би мовити, але і глобально в контексті інтеграції України в ланцюжки постачання.

Тут вам потрібно заручитися підтримкою щонайменше міністра інфраструктури. Я згадав вислів одного з мерів, який сказав, що Київ – це новий Берлін. Як думаєте, коли Київ наблизиться до Берліна?

– Євроінтеграція – це гра тривала. Україна – дуже велика, і за один день не можна прокинутися в новій країні. Це робота, яку робимо ми всі щодня.

Київ, до речі, досить прогресивне місто. Є дуже багато закладів, спейсів, за якими ми дійсно можемо конкурувати з європейськими столицями. Нам багато ще треба зробити.

І я думаю, що якраз регіоналізація – це робота не лише одного віцепрем’єра або уряду, а всіх нас, а також громадян, які, маючи велосипедну доріжку, повинні давати дорогу велосипедистам, не займати її. Тому що в Європі це досить агресивна культура. У нас велосипедисти теж агресивні, вони рятують своє життя, тому що фактично не можуть скористатись тими можливостями, які їм даються.

Тому це рух із обох сторін.

Коли країни ЄС скасують карантин для українців?

– Ви дуже правильно сказали: країни ЄС. Тому що Європейська комісія видала рекомендації – двотижневий моніторинг тощо. У середині Шенгенської зони діють інші правила. Навіть якщо в деяких країнах ЄС вищі показники, ніж в Україні, в середині ЄС громадяни мають вільне пересування.

З того й формується це відчуття несправедливості. Україна має найкращі заходи боротьби з коронавірусом, найнижчий рівень смертності, але все одно якесь відчуття несправедливості.

Дійсно, наші дипломати, Міністерство охорони здоров’я максимально забезпечують обмін інформацією, даними, консультацією. Це індивідуальний діалог із країнами ЄС.

Відкриття кордонів не відбудеться одномоментно для всіх, це буде поступовий процес. Враховуючи, що весь світ очікує другу хвилю коронавірусу – можливо, вона настане чи це будуть певні регіональні спалахи, – то раніше від кінця вересня про системність важко говорити.

Хто найбільше нагрів руки на коронавірусній кризі?

– Якщо говорити в негативній конотації, як в принципі звучить запитання, то для цього є купа правоохоронних органів, які були створені за останні роки. Якщо в них є такі заяви, хай з ними розбираються.

Але з іншого боку, дійсно, треба визнати, що є певні бізнеси й сектори, для яких коронакриза стала вигідною. Тут я би провела аналогію з ініціативою про пакунок малюка. Коли держава запускає системні процеси, вони стимулюють бізнес. Запуск формату "пакунок малюка" стимулював легку промисловість. Це позитивний приклад.

Є й негативний – коронакриза. Але дійсно багато виробництв переорієнтувалися. З одного боку, отримали додаткові фінансові стимули, а з іншого – забезпечили лікарні засобами індивідуального захисту.

Але треба визнати, що велика кількість, насамперед малого й середнього бізнесу, переважно постраждала.

"Ми не будемо останні в черзі на вакцину від коронавірусу"

Українська вакцина від коронавірусу міф чи реальність? Зараз Німеччина суттєво просунулася в цьому. У Британії прем’єр сказав, що вони активно працюють над своєю вакциною або ліками. Дональд Трамп взагалі намагається перекупити іноземних спеціалістів, щоб США першими винайшли вакцину. Україна в цьому плані співпрацює з нашими європейськими, американськими партнерами? Чи це перегони націй?

– На самому початку цей процес дійсно мав певні ознаки небезпечності – того, що почнуться ці перегони, хвиля хайпу, хто перший, хто важливіший.

Але тут треба наголосити, що Єврокомісія спрацювала досить системно. Здається, в кінці червня вони ухвалили стратегію ЄС щодо вакцинації. Тим самим фактично зосередили всі зусилля на континенті щодо вироблення вакцин. Це зняло градус напруги.

Дійсно, є кілька країн, лабораторій, компаній у Європейському Союзі, які розроблюють вакцини. Уже пройшли певні етапи випробувань і сертифікації, але це частина глобального процесу вакцинації.

Україна, на жаль, не має потужностей, щоб забезпечувати повний цикл розроблення й виробництва вакцини. Але в нас достатньо серйозні потужності, щоб долучатись до цього процесу, інтегруючись у ланцюжки виробництва й постачання.

Тут ведуться діалоги з комісією. 5 провідних китайських лабораторій теж працюють над вакциною. Україна у всіх діалогах, у всіх процесах.

Є розуміння, що ми не будемо останні в черзі. Ми вже задекларували своє бажання. Ба більше, хочемо у вересні почати консультації щодо приєднання до системи медичних закупівель Європейської комісії в межах коронавірусу.

Володимир Зеленський сказав, що ледь не під його особистим контролем, щоб Україна однією з перших отримала вакцину від коронавірусу в разі, якщо доведуть її безпечність і ефективність. Це в межах співпраці з ЄС?

– Для президента це пріоритет. Я та ще кілька членів уряду отримали доручення пріоритизувати це питання, пропрацювати його. І фактично цим і займаємося, на тому і стоїмо.

Чи безпечні 5G-вишки?

– Не буду дуже довго й професійно відповідати на це питання. Скажу тільки дві речі.

Я такі заяви відношу до так званих міфів Глазьєва. Пам’ятаєте, перед Майданом був такий радник у Путіна. Він продукував міфологічний наратив про квотування імпорту, про те, що з України виїдуть всі українці тощо.

Це один із таких міфів. Але, безумовно, він спродукований величезною кількістю конспірологічних теорій щодо безпеки даних. Я розумію, чому це питання викликає певне побоювання – тому що Україні ще далеко до того, щоб гарантувати на європейському рівні безпеку захисту інформації, захист персональних даних. Ми тільки рухаємося, вчимося це робити.

Стурбованість об’єктивна, але сам процес трошки конспірологічно-міфологічний.

Євроінтеграція 2.0 – що це означає та який ваш план?

– Тут я цитую "Бізнес", думаю, що це круто. Це означає, що Україна переходить у вищу лігу, тому що вже довела можливість виконувати домашнє завдання, свою спроможність євроінтегруватися. У нас є найбільший на континенті план заходів із виконання найбільшої угоди.

Ми прийняли величезні пласти системного законодавства щодо харчової продукції, нехарчової й щодо конкуренції. У нас працює прозора система державних закупівель. Тобто багато системних секторальних речей уже є такими, як у Європі на державному рівні.

Євроінтеграція 2.0 – це євроінтеграція зразка 2020, коли ми вже говоримо як рівноправні партнери і євроінтегруємося у двосторонньому форматі. Коли і Європейський Союз приймає нас, і Україна рухається в напрямку інтеграції в ринок ЄС.

Чи буде перегляд квотування? Адже деякі представники бізнесу говорили, що місцями квоти абсолютно занижено, їх виконують мало не в перший місяць року.

– Так, це правда. Але вони не занижені. Йдеться про ті товари, які взагалі не експортувалися в ЄС. Ми не могли собі уявити, що за 5 років Україна увійде в п’ятірку країн-експортерів томатів і меду. Тому і квоти були невеликі, було зрозуміло, що український ринок не буде експортувати цю продукцію.

Зараз такий шалений стрибок в експорті дає нам дуже сильну перемовну позицію, тому що очевидно, що обсяг квоти має переглядатися. Але я навіть наполягаю на тому, щоб такі великі експортні позиції не обмежувались квотою.

Квота – це обсяг товару, який іде з нульовою ставкою. Так, я хочу, щоб на ці товари взагалі була нульова ставка без квоти.

Можливо, буде не мед. Тому що це переговори, це двосторонній діалог. Але ми хочемо, щоб був мед.

"Членство в НАТО – це вже об’єктивна реальність"

Почалися навчання в Чорному морі. Ви вірите в те, що українська армія стане сильнішою?

– Не буду говорити, чи вірю я. Це доконаний факт. Українська армія вже набагато сильніша. Українська армія визнана однією з найбільш бойових армій європейського континенту. Україна отримала статус учасника програми розширених можливостей. І це не політичний аванс, а визнання військової сумісності з арміями країн НАТО.

А для чорноморського регіону український вимір має ключове значення. Можливо, саме забезпечення безпеки в Чорному морі може бути одним із елементів прискорення руху до членства в НАТО.

Такі спільні навчання – наскільки вони інтегрують нашу армію з натовськими?

– Якщо сказати спрощено, це як подружнє життя. Чим більше чоловік і дружина живуть разом, тим більше розуміють одне одного, зближаються і відчувають.

У тому і є зміст навчань, тому що ти не можеш вчитися лише коли ти безпосередньо на війні. Ти маєш вчитися весь час, навіть якщо, дай боже, на континенті немає військових дій. Щоб у критичній ситуації різні армії були взаємосумісні, мали спільний бойовий досвід, напрацьовували спільні навички навчання.

Українські військові приносять свій досвід прямо з поля бою в натовські сили. Але одночасно у великій кількості операцій вони навчаються у військових НАТО.

Ми чуємо лише слова. Конкретно – коли ми будемо в НАТО?

– Зроблю все можливе для того, щоб я могла сказати, що це якась конкретна дата. Але це двосторонній процес – не лише в форматі Україна-НАТО. Я би сказала, це процес у форматі Україна – всі країни Альянсу. Всі рішення ухвалюються консенсусом, тому це не швидко, але на мою думку, це вже об’єктивна реальність.

Є декларація Бухарестського саміту, де сказано, що Україна стане членом НАТО. Це об’єктивна реальність. У цій же декларації сказано, що для руху нам треба сконцентруватись на високому діалозі політичного рівня.

Сьогодні ми перебуваємо в тій ситуації, коли військове, наукове, всі види фінансового співробітництва з НАТО розвинені на максимум. Ми використовуємо всі можливі доступні інструменти НАТО як країни не члена Альянсу. Навіть наші батальйони є учасниками Сил спеціальних операцій НАТО. Україна – єдина країна не член Альянсу, яка має доступ до таких військових формувань.

Тому нам залишається лише вести діалоги на високому політичному рівні, працювати з країнами Альянсу. Часові межі не назву, але все залежить від нас, від топполітиків. Я зараз бачу величезний потенціал для того, щоб отримати ПДЧ.

Кравчук у Тристоронній контактній групі буде кращим за Кучму?

– На превеликий жаль, не мала досвіду роботи ані з паном Кравчуком, ані з паном Кучмою, я не можу їх оцінювати або коментувати. Але безмежно поважаю першого президента незалежної України як поміркованого мудрого лідера.

Дехто жартує, мовляв, Кравчук – це як атомна зброя України в ТКГ, тому що Радянський Союз він розвалив. У нього вистачить завзяття і з Росією вести переговори. Як думаєте, це дійсно так?

– Щонайменше це символічно, що людину з таким бекґраундом призначено в ТКГ. Я впевнена, що Леонід Макарович – це саме та людина, яка виходить насамперед із національних, державних інтересів. Він знає, як відбудовувати державу з нуля, як брати на себе відповідальність. Він є великим взірцем державності в усьому, що робить.

Тому впевнена, що це дуже гарне рішення.