Шоумени, актори й спортсмени, які стали мерами та президентами

В Україні 25 жовтня призначено місцеві вибори, під час яких громадяни обиратимуть мерів, депутатів, представників у своїх містах, ОТГ, селищах. Список кандидатів величезний – понад 280 тисяч українців, серед яких знову є шоумени, артисти, спортсмени, що, здавалося б, у нашій країні вже перетворилося у своєрідний тренд.

Насправді ж, не Україною єдиною – і в багатьох інших державах така практика давно стала повсякденною реальністю. Актори йшли зі сцени, а гравці залишали спорт і пробували себе в управлінні на місцевому чи державному рівнях, у результаті деякі ставали доволі успішними в цьому. OBOZREVATEL розповідає про випадки, коли серйозні посади президентів, мерів і губернаторів опинялися в руках знаменитостей, від яких цього не чекали.

Володимир Зеленський

Як відомо, до обрання президентом Володимир Зеленський прославився своїми комедійними ролями. Довгий час комік очолював команду КВН, а потім заснував власну художню студію "Квартал 95".

Крім участі в безлічі гумористичних проєктів, Зеленський знімався в кіно, продюсував і писав сценарії для шоу. На рахунку в екскоміка більш ніж десяток повнометражних фільмів, а також понад 30 телевізійних нагород. Свого часу він перемагав у конкурсі "Танці з зірками", визнавався найкрасивішим українцем за версією журналу Viva, не раз вигравав галузеву премію "Телетріумф".

Захоплення політикою прийшло до нього після подій 2014 року: Зеленський підтримував Євромайдан, виступав перед військовослужбовцями і жертвував кошти добровольчим батальйонам.

Віталій Кличко

Один із найвідоміших спортсменів і не тільки України "перекваліфікувався" в політика. Віталій Кличко разом із братом Володимиром – професійні боксери, які виступали у важкій ваговій категорії. Віталій же – рекордсмен за кількістю нагород: чемпіон світу, чемпіон Європи, чемпіон світу з кікбоксингу, член міжнародного залу боксерської слави тощо.

Після завершення спортивної кар'єри Кличко-старший став депутатом Київської міської ради, а в 2014-му – мером Києва і до цього часу обіймає цю посаду.

Джордж Веа

Ліберієць Джордж Веа був техніком у комунікаційній кампанії та професійно займався футболом. До 1995 року ФІФА визнала його гравцем року. На той момент він уже став найкращим африканським футболістом і єдиним володарем "Золотого м'яча" з Африки (залишається таким і нині). Після завершення кар'єри Веа навіть заснував власний футбольний клуб.

Перша участь колишнього спортсмена в президентських виборах у Ліберії 2005-го виявилася не дуже вдалою: він поступився 67-річній Елен Серліф, яка стала першою жінкою-президентом в історії Африки. У 2017 році Джордж Веа знову балотувався і переконливо переміг у другому турі, ставши 25-м президентом своєї країни.

Рональд Рейган

Одна зі значущих фігур в американській політиці – Рональд Рейган, який також знімався у фільмах і працював на радіо. Перший контракт із кінокомпанією Warner Bros він підписав у 1937-му, коли йому було 27 років. На акторському рахунку Рейгана більше 50 художніх картин, серед яких "Дорога на Санта-Фе" і драма "Кінґс Роу", яка, до речі, була номінована на "Оскар".

Спершу Рейган обіймав пост губернатора Каліфорнії, хоч всього й один термін. Всі його політичні компанії були викликом чинним президентам: у 1976 році він боровся за президентський пост із Джеральдом Фордом, а в 1980-му з Джиммі Картером. Виграти вийшло з другого разу і в 1981 році політика було обрано 40-м президентом США. Пізніше він переобрався і на другий термін.

Як лідер США Рейган встиг вплинути на безліч процесів: він застав початок і завершення холодної війни, розробив закон про імміграційний контроль, оголошував війну наркотикам та СНІДу, курував бомбардування Лівії, і це – лише мала частина подій, до яких мав відношення нині покійний глава Сполучених Штатів.

Арнольд Шварценеґґер

Крім своїх ролей у кіно, Арнольд Шварценеґґер також прославився як культурист. На акторському рахунку в "Залізного Арні" більше 30 повнометражних картин, серед них: "Термінатор", "Червона спека", "Правдива брехня" і безліч інших.

Після завоювання титулу "Містер Олімпія" Шварценеггер взяв курс на нову вершину: підтримавши Джона Маккейна на президентських виборах 2008 року, він остаточно затвердив своє місце в колі політичних еліт. Величезною перевагою в його кар'єрі став шлюб із Марією Шрайвер – племінницею 35-го президента США Джона Кеннеді. На пост губернатора Каліфорнії Арнольда Шварценеггера обрали в 2003, пізніше він двічі переобирався і обіймав цю посаду аж до 2011 року.

У 2017-му ексгубернатор заявив про свій намір повернутися на політичну арену і планував обиратися в сенат. На жаль, плани "Залізного Арні" пішли на задній план після обрання Трампа. Нині актор-політик часто виступає на телебаченні, критикуючи політичні реформи, які проводяться в країні.

Дональд Трамп

Нинішній лідер США Дональд Трамп – яскравий приклад шоумена, який інтегрувався в політику. Він продюсував конкурси "Міс США" і "Міс Всесвіт", був ведучим реаліті-шоу, займався бізнесом. Крім цього, на рахунку в Трампа багато фільмів і серіалів, де він грав самого себе: "Сам удома 2", "Секс у великому місті", "Принц із Беверлі-Гіллз", "Маленькі негідники", "Зразковий самець" і це далеко не весь список.

Всі ці заняття не заважали Трампу цікавитися політикою, скоріше навпаки – в 2016 році він взяв нову вершину і переїхав до Білого дому на правах президента, ким і є донині.

Вацлав Гавел

Чех Вацлав Гавел прославився як письменник і драматург, він виступав критиком і був надзвичайно популярний у літературних колах. Довгий час до занурення в політичну площину займався постановкою спектаклів і керував літературним журналом. Саме як журналіст Гавел почав активну дисидентську антикомуністичну діяльність, за що двічі був засуджений до тюремного ув'язнення.

За часів Оксамитової революції в Чехословаччині, популярність Гавела почала різко зростати, він став одним із ініціаторів створення "Громадського форуму", який пізніше перетвориться в головну опозиційну силу, що сприяє зміцненню антикомуністичних ідей. 29 грудня 1989 року Гавел став першим некомуністичним президентом Чехословаччини за останні 40 років, його перемога на виборах припинила низку страйків і демонстрацій і направила країну на вектор стабільного розвитку.

У 1990 році було обрано на другий президентський термін, який був перерваний розпадом Чехословаччини в 1992-му. Уже в 1993 році він став першим президентом незалежної Чехії. Політик і драматург помер у 2011 році від запалення дихальних шляхів, після його смерті в країні було оголошено триденний траур.

Лех Качинський

У дитячому віці Лех Качинський зі своїм братом Ярославом знявся у польському фільмі-казці "Про тих двох, котрі вкрали місяць". Однак на цьому акторська кар'єра і закінчилася.

У 2001 році брати вже заснували партію "Право і справедливість", від якої Лех двічі балотувався на пост президента. Другий раз виявився успішнішим і в 2005 році він став президентом Польщі.

Качинський загинув в авіакатастрофі під Смоленськом (Росія) під час свого візиту для вшанування пам'яті польських офіцерів-жертв розстрілів НКВС у Катині. Заходячи на посадку, літак зіткнувся з деревами і забрав життя 96 людей, серед яких був президент, його дружина, члени делегації – політичні, релігійні та військові діячі Польщі, а також весь екіпаж. Тоді вся Польща оплакувала їхню загибель. А в липні 2020-го польська комісія з повторного розслідування катастрофи Ту-154 президента Леха Качинського повідомила про нові деталі у справі – експерти підтвердили російський слід вибуху літака.

Джессі Вентура

Американець Джеймс Джордж Янош прославився як актор і ведучий телешоу, але більше він відомий він як професійний рестлер під псевдонімом Джессі "Тіло" Вентура. Ще одним із етапів його кар'єри була робота охоронцем в музичного гурту "The Rolling Stones". Його було введено в Зал слави WWE в 2004-му.

Після відходу з реслінгу Вентура став губернатором Мінессоти й обіймав цю посаду з 1999 по 2003 рік. Наприкінці 2015-го він заявив про своє бажання балотуватися на пост президента США, але вже через рік відмовився від цієї ідеї, підтримавши лібертеріанця Гері Джонсона.

Джиммі Моралес

Ще один комік у списку – гватемалець Джеймс Моралес (у 2011-му змінив ім'я на Джиммі) починав як гуморист на ТБ. Здобувши вищу освіту в сфері адміністрування, він вирішив разом із братом з головою зануритися в кіноіндустрію. Протягом 15 років Моралеси вели комедійне шоу "Звичаї", що принесло їм величезну славу в масштабах країни.

Джиммі поставав то в образі римських патриціїв, то арабів, селян і навіть вампірів. Народу сподобалася його здатність до наслідування, і до 2011 року він почав пробувати себе на політичній арені.

Спершу хотів стати мером, але ця спроба провалилася, пізніше Моралес приєднався до ультраправої партії "Національний фронт конвергенції". З часом він дослужився до генерального секретаря, а у 2015 році балотувався на пост глави Гватемали – і переміг, пробувши на посаді до січня 2020-го. Ставши президентом, 60% своєї зарплати віддав на благодійність, водночас, станом на 2017 рік, Моралес був найвисокооплачуванішим із латиноамериканських президентів: його оклад сягав 19 300 доларів на місяць.

Джозеф Естрада

Філіппінський кіноактор Джозеф Естрада був надзвичайно популярним на батьківщині. Він знявся у більш ніж ста фільмах, став п'ятикратним лауреатом філіппінської премії "За кращу чоловічу роль" і ще п’ять разів вигравав премію за "Найкращий фільм".

На жаль, така шалена популярність не допомогла втриматися на посаді. Незважаючи на те, що в Естради вийшло стати президентом у 1998 році, за рік до кінця терміну, в 2000-му, його звинувачували у хабарництві, зловживанні й розтратах, що змусило лідера Філіппін подати у відставку. Естраду навіть засудили до довічного ув'язнення, але пізніше все-таки виправдали.

Здавалося б, така непоправна шкода політичному іміджу мала би поховати здобутий рейтинг, але Естрада не здався. Зокрема, після судів він знову повернувся в політику. У 2013 році обрався мером столиці країни – Маніли, потім переобрався на другий термін і не залишав цю посаду до 2019 року.

Михайло Євдокимов

У знаменитого російського пародиста, актора, співака і телеведучого Михайла Євдокимова політичні амбіції з'явилися ще в 1995-му. Користуючись своїм образом "чоловіка з народу", він провів передвиборчу компанію під гаслом "Жарти в сторону".

У 2004 році його було обрано четвертим губернатором Алтайського краю РФ, але вже в 2005-му крайова рада висловила йому недовіру. Чиновник запропонував всім своїм заступникам і главам комітету піти у відставку, але сам покинути пост не встиг. 7 серпня 2005 року Михайло Євдокимов загинув у результаті автомобільної аварії на трасі Бійськ – Барнаул.

Мар'ян Шарец

Перш ніж стати політиком, словак Мар’ян Шарец був актором і телеведучим. Почав свою кар'єру з роботи журналістом на словенському ТБ, брав участь у різних ток-шоу і пародіював відомих політиків. Але жарти закінчилися, коли він серйозно взявся за свій політичний імідж.

Спочатку Шарец став мером міста Камнік у 2014 році, а після сам створив партію і в 2018-му обійняв посаду прем'єр-міністра Словенії. Правда, на початку 2020 року подав у відставку, заявив, що його уряд у меншості не в змозі просувати важливі закони, і пояснив: "З цією коаліцією, цією ситуацією в парламенті я не можу виправдати очікування людей. Я міг би їх виконати після дострокових виборів".

Джастін Трюдо

Мало хто знає, що прем'єр-міністр Канади пробував себе в ролі інструктора зі сноуборду, актора і радіоведучого. У портфоліо Трюдо всього одна роль у телесеріалі "Велика війна", але навіть вона привертає увагу – там він зіграв майора, який брав участь у Першій світовій.

З 2015 року Трюдо обіймає пост канадського прем'єра, будучи першою державною особою цієї країни.

Раніше OBOZREVATEL розповідав про ТОП-5 найскандальніших кандидатів на місцевих виборах в Україні. Деякі з них встигли привернути до себе увагу суспільства, перерізавши горло в суді, або ставши мемом після того, як президент публічно вигнав їх із наради.