Резніков: Україна ніколи не подарує Росії Крим і Донбас, це наша земля! Інтерв'ю

Україна ніколи не забуде й не подарує росіянам Крим та Донбас. Хоч агресор не хоче домовлятися, переговори все одно будуть продовжені. Київ очікує нового альянсу з країнами, з якими агресор не зможе не рахуватися.

Відновлення водопостачання в Крим можливо лише після деокупації півострова. Україна не буде поїти військових РФ і забезпечувати їхні фабрики й заводи водою за свій рахунок. Про це в інтерв'ю OBOZREVATEL говорив віцепрем'єр-міністр і міністр із питань тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков.

У першій частині інтерв'ю він розповів, чому росіяни цинічно піднімають ставки в переговорах щодо Донбасу, але так і не навчилися розуміти Україну.

– Росіян неймовірно дратує нова українська ініціатива з повернення окупованого півострова до складу України "Кримська платформа". Чи буде Росія брати участь у саміті в серпні?

– На першому етапі – навряд. Будь-який російський чиновник чи політик навіть боятиметься говорити про Крим, бо в нього біля скроні наган чекіста. Вони ж недаремно записали в себе в законодавстві, що окупація Криму не може бути оскаржена, бо вважають, що це пограбування іншої країни вони зробили в законний спосіб.

Наша місія – спершу утворити Кримську платформу, максимально залучити партнерів, які готові підтримувати нас не тільки політичними заявами, а й реальними кроками. Плюс це країни, позиція і думка яких для росіян має значення. Вони ж не ізольовані у світі.

Мене тішить, що почали звучати питання Будапештського меморандуму. Постійний представник Німеччини на засіданні Ради безпеки ООН нещодавно у своїй промові нагадав зокрема й росіянам, що саме Лавров, який тоді був представником Росії в цій організації, привіз реєструвати в канцелярії Будапештський меморандум.

Тобто Україна тоді відмовилась від третього у світі ядерного потенціалу, довірившись Росії, США, Великобританії, Франції, і маємо те, що є. Ті зобов’язання, які були нам дані, які ми розуміємо як характер міжнародного договору, мають виконуватися.

І, до речі, Леонід Кучма розповідав мені ще в Мінську в один із вечорів після завершення важких перемовин, як тодішній президент Франції Франсуа Міттеран сказав молодому українському президентові сакраментальну фразу: "Юначе, вас все одно обмануть". Так і сталося – нас обманули.

Тому маємо повне моральне право очікувати від країн Будапештського меморандуму повної підтримки. Ми очікуємо нового альянсу, з яким Росія не зможе не рахуватися і змушена буде сісти за стіл перемовин так само, як у свій час приєдналася до "нормандського формату".

– Тобто Будапештський меморандум можуть реанімувати?

– Це ще не реанімація, а знак для мене, що ми достукались. Про це говорили попередні українські представники в Мінському процесі – пан Марчук, пан Безсмертний. Тобто це вже не вперше озвучено. Але ти можеш 10 разів щось говорити, і тебе не чують. Але на 11-й раз воно спрацьовує, і люди починають чути.

Коли президент у Парижі сказав, що спершу кордон, а потім вибори, інакше не буде ніякого безпечного процесу, і друге, що не буде ніяких змін до Конституції про особливий статус Донбасу, а Україна ніколи не піде на федералізацію – то спершу в усіх це також викликало шок. Але пройшло трохи часу і всі зрозуміли, що буде тільки так і не інакше.

– Росія наполягає на відновленні водопостачання окупованого нею Криму. За яких умов на це може погодитися Україна?

– Навіть не лінуюся повторити 28-й раз: Україна готова повністю відновити водопостачання в Крим лише після деокупації півострова та міста Севастополя. А росіяни, звертаючись своїми листами до різних міжнародних організацій, мають пам’ятати, що згідно з Женевською конвенцією, відповідальність за цивільне населення на окупованій території несе окупант.

Вони, коли ухвалювали рішення про окупацію Криму та Севастополя, мали б усвідомити наслідки, які будуть. Саме росіяни несуть відповідальність за все, що відбувається на території наразі окупованого ними Криму. У нас немає можливості ефективного контролю та впливу, але ми знаємо, що вони там собі "гуляють", як справжні окупанти, арештовуючи кримських татар, продаючи майно наших заводів, притісняючи українців та Українську православну церкву. РФ мілітаризує півострів, завезли пів мільйона росіян попри незгоду України, і в такий спосіб здійснюють воєнний злочин відповідно до Женевської конвенції 1949 року.

Питної води для цивільного населення в Криму – достатньо. Просто її треба розумно використовувати. А якщо вони мілітаризують Крим – ніхто не поїтиме їхніх військових, не буде забезпечувати їхні фабрики та заводи нашим коштом. Це відкидається.

– Як змусити Росію сісти за стіл перемовин, якщо вже 7 років поспіль у Кремлі стверджують: питання Криму для них закрите, крапка.

– За великим рахунком, офіційна Україна і не пробувала почати розмову щодо Криму. Офіційно. Пояснення можуть бути будь-які, але я точно не заздрю всім тим людям на різних політичних позиціях, хто ухвалював політичні рішення у 2014-му році. Це був дуже складний період. Можемо собі уявити, які ризики вони бачили з погляду армії, правоохоронних органів, відсутності грошей у скарбниці й повної дезорганізації системи. Управління державою було хитким, ухвалювались ті рішення, які дозволяли зберегти країну, територію та людські життя. Тільки вони знають, на що йшли.

У нас є можливість повернутися до питання Криму й пояснити росіянам, що так не буде. Ми не забудемо, ніколи вам не подаруємо Крим, це наша земля, наша територія, визнані міжнародною спільнотою наші кордони. Це стосується і Донбасу.

Є причина, через яку цього не робили раніше – думали, що війна закінчиться раніше, у 2015-му. Однак уже 2021-й і нічого такого стратегічного досі й не сталося.

– Наскільки часто хочеться піти з перемовин? Грюкнути по столу, врешті-решт.

– Бути перемовником важко і треба контролювати свої емоції, приховувати стрес, щоб мати гідний вигляд. Часто неприємно, особливо як чуєш про речі, що суперечать здоровому глузду та логіці. Але це ще не так дратує. Дратує, коли починаєш розуміти, що вони й не хочуть домовлятися. Але слід зібратися, зціпити зуби, бо ти перемовник в інтересах своєї країни й людей, які перебувають в ізоляції через окупантів. Зокрема і в концтаборі "Ізоляція". Ніколи не забувати, що агресор – Росія, а Україна – потерпіла сторона.

– До речі, а де зараз колишній ватажок "ЛНР" Плотницький?

– Десь у Росії сидить. Ті, хто бере участь в окупаційних режимах – будуть просто використані як ресурс. Росії вони не потрібні, навіть на якісь посади. Був випадок, коли колишній чиновник окупаційного режиму з Донеччини десь працевлаштувався у російській провінції, так його місцеві звідти гнали ганчір‘ям. Росіяни не люблять зрадників. Для них вони поліцаї, які зрадили власну країну. Навіть найнявшись служити ним – це зрада!